Постанова № 62950779, 17.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа№ 910/897/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Козуб К.О. - посв. № 043543 від 29.06.2016;

від позивача: Безносик А.О. - представник, дов. № 225-КМР-3170 від 03.10.2016;

від відповідача: Ольшанська Ю.В. - представник, дов. б/н від 01.12.2015;

від третьої особи: Вільгельм А.Д. - представник, дов. № 40-702-10/6068 від 06.07.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016

у справі № 910/897/15-г (суддя Князьков В.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна архітектурно-будівельна інспекція України

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» про розірвання договору та повернення земельної ділянки, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005.

Справа № 910/897/15-г розглядалась судами неодноразово.

Рішенням від 17.08.2016 господарський суд міста Києва у позові Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 та повернення земельної ділянки відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк на апеляційне оскарження та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М., Заступнику прокурора міста Києва було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/897/15-г було прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю прокурора, представників сторін та третьої особи.

В зв'язку з участю судді учасника колегії Коротун О.М. у тренінгу, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.11.2016 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі № 910/897/15-г прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/897/15-г до свого провадження.

08.11.2016 від ТОВ «ТД «Артекс Групп» через відділ канцелярії суду надійшла заява про вступ до справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Розглядом поданої заяви у судовому засіданні 17.11.2016 встановлено, що підстави для її задоволення відсутні, оскільки ТОВ «ТД «Артекс Групп» не доведено, яким саме чином рішення у справі № 910/897/15-г вплине на його права та обов'язки, враховуючи той факт, що позовні вимоги стосуються розірвання договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, а приватна власність, яка, як вказує ТОВ «ТД «Артекс Групп», знаходиться на спірній ділянці, згідно із технічним паспортом АЕ № 001499, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні 17.11.2016 прокурор, представник позивача та третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, п. 2 рішення Київської міської ради від 29.04.2004 за № 238-2/1448-1 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» відповідачу передано в довгострокову оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 2,09 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу на АДРЕСА_1

08.04.2005 між позивачем та відповідачем на виконання зазначеного рішення укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу надано земельну ділянку площею 1,8757 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою та з цільовим призначенням, вказаними у рішенні, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 11.04.2005 за №72-6-00265 у книзі записів державної реєстрації договорів.

11.04.2005 складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання договору становила 4 213 222,00 грн., з урахуванням коефіцієнтів індексації у 2014 році - 8 632 903,82 грн.

Згідно із п. 2.1 договору оренди об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1, розмір - 1,8757 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу, кадастровий номер - НОМЕР_1.

Відповідно до п. 8.4 договору оренди відповідач, за договором орендар, зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Таким чином, відповідач повинен був завершити будівництво навчально-виховного закладу до 11.04.2008, однак, останнім не вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зазначеного обов'язку щодо використання земельної ділянки під будівництво навчально-виховного закладу та завершення забудови у встановлений строк.

Пунктом 11.5 договору оренди сторони погодили умову про те, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 8.4 та 5.1 цього договору.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що при вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 143 Земельного кодексу України встановлено, що підставами для примусового припинення прав на земельну ділянку є, зокрема, неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України «Про основи містобудування» та «Про регулювання містобудівної діяльності» і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта; у вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання (п. 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Отже, однією із підстав для розірвання договору земельної ділянки в разі порушення строків закінчення будівництва, передбачених договором оренди земельної ділянки, є завдана шкода органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та порушення чи обмеження права орендодавця внаслідок цього.

Згідно вимог ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» створення об'єкту архітектури (будинків і споруд, об'єктів благоустрою, території) передбачає проведення цілого комплексу робіт, як-то підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством, здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту, виконання робочої документації для будівництва, будівництво.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Виготовлення та затвердження проектної документації врегульовано статтями 7, 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" та статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, однією з основних складових будівництва є обов'язкова наявність складеної та затвердженої замовником проектної документації, а для виконання будівельних робіт - дозволу на виконання будівельних робіт (до 17.02.2011), декларацій про початок виконання підготовчих, будівельних робіт.

Відповідачем погоджено забудову із Головним державним санітарним лікарем м. Києва у листі № 6895 від 19.09.2003, КІТ «Київзеленбуд» у листі № 1196 від 22.09.2003, Головою Солом'янської районної в місті Києві державною адміністрацією в листі № 6715/01 від 02.10.2003, Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві в листі № 10-10-12/9234 від 17.12.2003, Головним управлінням освіти і науки Київської міської державної адміністрації в листі № 1-3/11-67 від 22.12.2003, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в листі № 03-16/521-В від 29.12.2003.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, в порядку підготовки до будівництва отримано Архітектурно-планувальне завдання № 07-0066 від 05.03.2007, яке затверджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації щодо будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу по АДРЕСА_1

Також із матеріалів справи, зокрема, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 09.10.2008 за № А1509/21, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві від 08.09.2009 № 1769/37, встановлено неправомірне використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичними особами-підприємцями ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, Комунальним підприємством «Соломинка-автопарк-сервіс», які надавали платні послуги автомобільної стоянки та ПП «Бренд» і ПП «Титан Груп», що розташувало АЗС «Талісман» та здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктів, при цьому, документів, які б підтверджували факт надання земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 у зазначених осіб не встановлено.

Відповідно до акту перевірки № 05/291а від 09.03.2011 - 28.03.2011 складеного Державною екологічною інспекцією в місті Києві, встановлено відсутність правовстановлюючих документів, а саме: дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»; проекту АГЗП з розділом «Оцінка впливу на навколишнє середовище», що є порушенням ст.ст. 20, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; не проведено державну експертизу діючих об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, а саме АГЗП ПП «Титан груп» (відсутній Висновок держави, екологічної експертизи) чим порушено ст.ст. 7, 13, 33, 34, 39 Закону України «Про екологічну експертизу», ст.ст. 26, 2-7, 29 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанову КМУ від 27.07.1995 № 554 «Про перелік видів діяльності об'єктів, то становлять підвищену екологічну небезпеку».

На підставі зазначеного Акту перевірки складено припис № 05/103и від 28.03.2011 про усунення у встановлений термін виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у березні 2011р.

Вищенаведені обставини також підтверджуються листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 02.06.2015 за № 10/26-25/0206/09 відповідно до якого вказано: Під час виїзду на місце 19.05.2015 встановлено, що за вказаною вище адресою розташована АЗС «Талісман», автостоянка та пункт прийому склотари. На час виїзду будівельні роботи не виконувались, будівельники та уповноважені особи відповідача відсутні.

Також факт неправомірного використання орендованої відповідачем земельної ділянки фізичними особами-підприємцями ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Комунальним підприємством «Соломинка-автопарк-сервіс», які надавали платні послуги автомобільної стоянки та ПП «Бренд» і ПП «Титан Груп», що розташувало АЗС «Талісман» та здійснювало роздрібну торгівлю нафтопродуктами, встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2012 у справі № 36/434-25/191.

Факт самовільного захоплення та використання спірної земельної ділянки, крім зазначеного вище, підтверджується копією витягу з кримінального провадження № 42016100000000226 від 15.03.2016 та листом Київської міської прокуратури № 9 від 06.07.2016 та листом Державної екологічної інспекції від 01.08.2016 за № 2832-05/08.

Відповідач, неодноразово, з 2008 року звертався до контролюючих державних органів із зверненням про захист своїх законних прав та інтересів, зокрема і до прокуратури Солом'янського району м. Києва, що підтверджується листами № 082300/09ю-1 від 08.10.2008, № 082333/09ю-1 від 09.10.2008.

Листом від 07.02.2011 за № 70-79-11 прокуратура Солом'янського району м. Києва повідомила відповідача, що розглянула звернення про порушення прав та інтересів останнього з боку ФОП ОСОБА_9. та ПП «Бренд» шляхом самовільного використання орендованої відповідачем земельної ділянки та зазначила, що порушене у зверненні питання не входить до їх компетенції.

Разом з тим, відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди), орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Пунктом 8.2 договору оренди визначено обов'язок позивача, за договором орендодавця, передати земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору.

У п. 2.3 договору оренди зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Доказів вирішення вказаного питання та зупинення незаконного самовільного захоплення та використання земельної ділянки третіми особами, що унеможливлює здійснення робіт щодо будівництва відповідачем, суду позивачем та прокуратурою не надано.

Згідно із ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем належним чином доведено суду, що порушення строків забудови земельної ділянки за договором оренди сталося не з його вини, адже існують перешкоди у здійсненні відповідачем будівництва навчально-виховного закладу на орендованій земельній ділянці, у зв'язку з неправомірним використанням цієї земельної ділянки іншими особами для організації платних послуг автомобільної стоянки та розташування АЗС, що, в свою чергу, унеможливлює проведення експертизи для розроблення проектної документації. Зазначені обставини впливають на строки забудови земельної ділянки, оскільки відповідач не має права вчиняти дії по будівництву не отримавши обумовленого законом обсягу погодження будівельної документації та відповідні погодження служб, на які законом покладено функції дотримання забудовниками вимог закону при будівництві об'єктів нерухомості.

Принагідно, слід зазначити, що позивачем та прокуратурою не вчинено будь-яких дій з приводу вирішення вказаного питання та зупинення незаконного самовільного захоплення та використання земельної ділянки третіми особами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач протягом всього терміну дії договору оренди, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату, що не заперечується позивачем та свідчить про добросовісне виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором оренди.

Прокурором і позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України під час розгляду справи, факту завдання відповідачем шкоди органу місцевого самоврядування у зв'язку з незабудовою земельної ділянки за договором оренди.

Твердження про те, що невикористання відповідачем земельної ділянки шляхом її забудови протягом 3 років з моменту державної реєстрації договору оренди є істотним порушенням умов договору, що тягне за собою розірвання договору в судовому порядку, судом відхиляється як безпідставне та необгрунтоване, оскільки підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, про що зокрема і вказується в п. 2.21 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За змістом частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 ЗК України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, із наведених норм діючого законодавства та умов договору оренди випливає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Наведена правова позиція узгоджується із судовою практикою, про що свідчить, зокрема, постанова Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 911/2845/13|3-167гс14).

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що оскільки підстави для розірвання договору оренди відсутні, то відсутні і підстави для зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8 632 903,82 грн., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на АДРЕСА_1, у стані, придатному для її подальшого використання.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень та неправильного застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржника не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/897/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/897/15-г залишити без змін.

3. Справу № 910/897/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич