Ухвала суду № 62950182, 22.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1585/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Осавуляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень-,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ТОВ «Кворум-Нафта» звернулося до суду з позовом до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та про скасування податкових повідомлень-рішень:

1) ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0006044000 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 1 642 333,0 грн. за основним платежем та 410 583,25 грн. за штрафними санкціями;

2) ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0000204000 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 147 537,0 грн. за основним платежем та 36 884,25 грн. за штрафними санкціями;

3) ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0000214000 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 366 047,0 грн. за основним платежем та 91 511,75 грн. за штрафними санкціями;

4) Очаківської ОДІТІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0000081400 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 958 443,0 грн. за основним платежем та 239 610,75 грн. за штрафними санкціями;

5) Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0000091400 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 74 040,0 грн. за основним платежем та 18 510,0 грн. за штрафними санкціями;

6) Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 19 липня 2016 року № 0000261500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 692 692,0 грн. за основним платежем та 173 173,0 грн. за штрафними санкціями,

7) Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0000281500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 465 089,0 грн. за основним платежем та 116 272,25 грн. за штрафними санкціями;

8) Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0000291500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 517 476,0 грн. за основним платежем та 129 369,0 грн. за штрафними санкціями;

9) Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0000351500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 468 620,0 грн. за основним платежем та 117 155,0 грн. за штрафними санкціями;

10) Баштанської ОДНІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20 липня 2016 року № 0000511500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 141 297,0 грн. за основним платежем та 35 324,25 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, Очаківська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, Баштанська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, Очаківська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, Баштанська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ «Кворум-Нафта» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 31 березня 2004 року та як платник податків взято на облік ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 14 квітня 2004 року.

З 01 січня 2016 року відповідно до наказу ДФС від 08 вересня 2015 року № 681 «Про затвердження реєстру великих платників податків на 2016 рік», ТОВ «Кворум-Нафта» включено до реєстру великих платників податків та переведено на облік до СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС.

В червні 2016 року СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування та сплати акцизного податку та податку на додану вартість при здійсненні роздрібного продажу нафтопродуктів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 15 червня 2016 року № 116/28-08-14/32938047 (далі по тексту також - акт).

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення суб'єктом господарювання пи.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.215.3.4, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.09 ст.216 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з акцизного податку по операціях з роздрібної торгівлі пальним за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 5 473 574,00 грн.

За результатами перевірки відповідачами (за місцем реєстрації АЗС позивача) прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутні податкові правопорушення, оскільки ним при визначені сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковувалися лише операції з реалізації підакцизних товарів(нафтопродуктів )за місцем реалізації кінцевим споживачам фізичним особам для їх особистого некомерційного використання, а реалізація юридичним особам та фізичним особам - підприємцям цих нафтопродуктів за відомостями та талонами ним до об'єкту оподаткування не включалася, оскільки така реалізація здійснюється для комерційного використання, що відповідає приписам підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».

В апеляційних скаргах кожного з апелянтів акцентується одна й та ж сама правова позиція, а саме апелянти вказують на те, що оскільки через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.. 231.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а тому контролюючими органами за результатами перевірки позивача було цілком правомірно прийнято відносно ТОВ «Кворум-Нафта» податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку та застосування штрафних санкцій на загальну суму 6 841 967,5 грн.

На підставі викладеного кожен з апелянтів просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 року у справі №814/1585/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянтів з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається,що основними видами діяльності товариства - оптова та роздрібна торгівля пальним. Товариство має власну мережу АЗС, через яку здійснюється реалізація пального громадянам, іншим кінцевим споживачам, а також і юридичним особам, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності,що підтверджується копіями договорів поставки нафтопродуктів через АЗС.

Відповідно до положень п.10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, товариство використовує право на відпуск нафтопродуктів за відомостями (пп.10.3.2) та талонами (п.10.3.3) Розрахунки з такими покупцями здійснюються у безготівковій формі, відпуск здійснюється АЗС на підставі укладених господарських договорів.

Відповідно до пп.213.1.9 ст.213, пп.215.3.10 ст.215 Податкового кодексу України, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковується податком у розмірі 5 %.

Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» були внесені зміни до Податкового кодексу України, а саме: пункт 14.1.212 доповнено абзацом такого змісту: реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Поряд з цим, за приписами пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів приходить до висновку що оподаткуванню акцизним податком підлягають операції з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, зазначених у ст. 215 ПК України безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Пунктом 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено,що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Виходячи з того, що суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють самостійну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції (виконанню робіт, наданню послуг) з метою отримання прибутку, то діяльність таких суб'єктів господарювання визначається, як комерційна.

З урахуванням того,що суб'єктами господарювання можуть укладатися різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів(продукції)- відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізацією(продажу),оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарського-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Отже продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницької діяльності(т.т. для комерційного використання) не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами , а тому колегія суддів вважає,що податкове зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами в даному випадку не виникає.

Разом з тим, можливість здійснення суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів реалізації підакцизних товарів кінцевим споживачам (якими є також суб'єкти господарювання), що не є об'єктом оподаткування акцизним податком випливає також зі змісту декларації з акцизного податку, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14, з якого вбачається, що в декларації зазначаються дані щодо реалізації товарів кінцевим споживачам, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів та інформаційні дані реалізації товарів для комерційного використання, що не є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів, а операції відпуску нафтопродуктів з колонок, що не є реалізацією, в декларації не відображаються: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 - «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Відповідачі не надали суду доказів того, що юридичні особи, фізичні особи-підприємці придбавали нафтопродукти у позивача з метою особистого некомерційного використання.

Колегія суддів вважає,що висновки акту перевірки про те, що ТОВ»Кворум-Нафта»у перевіряємий період занижено податкові зобов'язання з акцизного податку на суму 5473574,0 грн. є хибними та спростовуються деклараціями з акцизного податку,які надавались позивачем до податкових органів за місцем розташування АЗС, про наявність яких не заперечують відповідачами, оскільки позивачем при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковувалися лише операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а реалізація юридичним особам та фізичним особам-підприємцям цих товарів за відомостями та талонами ним до об'єкту оподаткування не включалася, у зв'язку з тим, що така реалізація здійснюється для комерційного використання і не є об'єктом оподаткування акцизним податком у розумінні

Приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14,підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає,що суд першої інстанції правильно погодився з такою позицією позивача, оскільки вона відповідає підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213,підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, якими передбачено оподаткування акцизним податком саме операцій з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

При цьому ПК України не надано визначення поняттям «некомерційне» та «комерційне» використання підакцизних товарів.

З акту перевірки вбачається,що в ході проведення перевірки позивач надавав перевіряючим документи (господарські договори, відомості про відпуск нафтопродуктів тощо), що і є підтвердженням відпуску нафтопродуктів за відомостями саме юридичним особам для використання останніми товару у власній господарській діяльності, тобто у комерційній діяльності.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстрацій розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже з цього слідує, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами цього Закону.

Виключення застосування реєстраторів розрахункових операцій при відпуску нафтопродуктів за відомостями та за талонами підтверджується положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496 (далі - Інструкція №281).

Пунктом 10.3 Інструкції №281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Так, згідно із пунктом 10.3.1.1 Інструкції №281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням реєстраторів розрахункових операцій, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції №281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП. У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції №281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції №281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

У Змінному звіті АЗС за формою №17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Отже, до графи 3 Додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а до графи 4 декларації - дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Під час реалізації таким суб'єктам господарювання нафтопродуктів позивач не включив їх вартість до акцизного податку та вказав такий продаж у Розрахунку у гр. 4 «Вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання».

Таким чином, позивач при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам (фізичні особи) для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам - підприємцям не включає до об'єкту оподаткування через використання нафтопродуктів у своїй господарській діяльності (комерційне використання).

Отже, при визначені сум податкового зобов'язання з акцизного податку позивач виходив з сум операцій по реалізації нафтопродуктів кінцевому споживачу для власних потреб - фізичним особам (гр. 3 - гр. 4 Додатку б до Декларації акцизного податку), а податковий орган незаконно та безпідставно з огляду на вимоги норм Податкового кодексу України при визначені сум податкового зобов'язання включив вартість товарів реалізованих контрагентам для використання у господарській діяльності.

З матеріалів справи також вбачається,що на початку 2015 року позивач звернувся до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (лист вих. № 49 від 26.01.2015 року) про надання письмової індивідуальної податкової консультації з цього питання.

Листом від 24.02.2015 р. вих.№949/10/14-03-21-28 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області у відповідь на цей лист надала позивачу індивідуальну письмову податкову консультацію, у якій зазначила, що у разі продажу платником нафтопродуктів через мережу АЗС іншому суб'єкту підприємницької діяльності за умови укладеного з таким покупцем відповідного договору, то у підприємства, яке здійснило такий продаж, не виникає податкове зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами, таким чином, платник самостійно визначає об'єкт оподаткування.

Імперативними приписами до п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України визначено, що не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданої йому податкової консультації.

Відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів, з посиланням на копію листа ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 01.04.2015 року вих.№38/10/14-03-21-28, про втрату чинності в подальшому (в квітні 2015 року) індивідуальної податкової консультації (на яку посилається позивач), оскільки вони спростовуються наданими відповідачем документами - оригіналом отриманого листа за вих.№38/10/14-03-21-28 від 01.04.2015 року з додатком до нього - узагальнюючою податковою консультацією ДФС, в якому відсутні будь-які відомості про відкликання податкової консультації, що свідчить про недоведеність факту направлення позивачу саме листа (від 01.04.2015 року вих.№38/10/14-03-21-28) з повідомленням про втрату чинності індивідуальної податкової консультації.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає,що прийняті контролюючими органами спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року апелянтам відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтами суду не надано, керуючись положеннями статей 88, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з апелянтів судовий збір за звернення до суду з відповідними апеляційними скаргами.

Керуючись, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) - несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року в розмірі 33 873 ( тридцять три тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 12 коп.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) - несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року в розмірі 10 592 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 67 коп.

Стягнути з Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) - несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року в розмірі 21 294 (двадцять одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн. 96 коп.

Стягнути з Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) - несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року в розмірі 47 131 (сорок сім тисяч сто тридцять одна) грн. 71 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв