Постанова № 62949413, 06.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2011 року 16:48 № 2а-4715/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Рагімової Н.А. та представників сторін:

від позивача: Рабишка О.В. (довіреність від 29.03.2011 р.),

від відповідача: Нечепи О.В. (довіреність від 23.12.2010 р. № 10599/9/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагія» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2010 р. № 0005102305, № 0005112305,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагія»(далі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ в Подільському районі м. Києва) про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 грудня 2010 року № 0005102305, № 0005112305.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 000,00 гривень за неоприбуткування у встановленому порядку готівкових грошових коштів у розмірі 3 400,00 грн., отриманих від гр.-ки Винярської С.І. за надані їй послуги, оскільки жодних послуг вказаній особі позивачем не надавалось. Позивач зазначав, що надання послуг гр.-ці Винярській С.І. не підтверджується жодними доказами, зокрема, на гарантійному зобов'язанні, нібито виданому ТОВ «Автомагія», підпис директора не є підписом Аузіної А.С., крім того вартість послуг, нібито наданих вказаній громадянці, не відповідає звичній вартості послуг, що надаються позивачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що 01.09.2009 р. відповідачем було здійснено надання послуг (обклеювання автомобілю плівкою) за готівкові кошти на суму 3 400,00 грн. Зазначена сума готівкових грошових коштів не була оприбуткована у встановленому порядку у касі підприємства (записи у касовій книзі, прибуткові та видаткові ордери відсутні), розрахункова операція здійснена без видачі відповідного розрахункового документу, що стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних рішень.

Заперечення факту господарських відносин позивача з гр.-кою Винярською С.І. спростовується, на думку відповідача, гарантійним зобов'язанням, яке було наданою гр.-кою Винярською С.І. до ДПІ в Подільському районі м. Києва, відповідно до якого ТОВ «Автомагія»гарантує виправлення недоліків по наданим послугам. Вказане гарантійне зобов'язання містить дату -01.09.09 р., підпис директора Аузіної А.С. та скріплене печаткою підприємства.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

10 листопада 2010 року ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено перевірку дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці ТОВ «Автомагія», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, кор. 6.

За результатами перевірки було складено акт № 0624/26/56/23/34294399 від 22.11.2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

02 грудня 2010 року, на підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005112305, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн. за порушення п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005102305, яким до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн. за порушення пп. 2.6 п. 2 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004р. № 637.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку рішенням ДПА у м. Києві від 02.02.2011 р. № 928/10/25-214 та рішенням ДПА України від 22.03.2011 р. № 5630/6/25-0415 скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення відповідача, яке є предметом оскарження у даній справі,- залишені без змін.

В Акті перевірки відповідачем зазначено про виявлення порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у непроведенні розрахункової операції через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів; та порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, яке полягало в не оприбуткування готівки в касу.

Допитані в судовому засіданні свідки Вінярська С.І. та Привалко П.В. пояснили, що 01 вересня 2009 року ними було сплачено на користь ТОВ «Автомагія»грошові кошти у розмір 3 400,00 за надання послуг з обклеювання автомобіля плівкою, на підтвердження чого підприємством було видано гарантійне зобов'язання, відповідно до якого підприємство гарантувало якість наданих послуг протягом одного року. Жоден розрахунковий документ -прибутковий касовий ордер, касовий чек тощо ні під час отримання готівкових грошових коштів, ні після цього працівниками підприємства видано не було. Враховуючи те, що надані підприємством послуги виявились неякісними, а також відмову ТОВ «Автомагія»належним чином усунути виявлені недоліки, Вінярська С.І. та Привалко П.В. змушені були звернутись до ДПІ у Подільському районі м. Києва з скаргою на порушення порядку здійснення касових операцій.

Допитана в судовому засіданні свідок Аузіна А.С. пояснила, що вона працює директором ТОВ «Автомагія». У вересні 2010 року до ТОВ «Автомагія»звернулась Вінярська С.І. з приводу зняття з машини покриття, нанесеного на капот її автомобіля, однак при виконанні вказаних робіт було пошкоджено лакокрасочне покриття капоту автомобіля, що спричинило виникнення конфліктної ситуації. Свідок пояснила, що жодних послуг по обклеюванню автомобіля Вінярській С.І. підприємством у вересні 2009 року не надавалось, розрахункова операції 01.09.2009 р. не здійснювалась.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, в редакції Законів № 227/96-ВР від 06.06.96р., № 1776-ІІІ від 01.06.2000р., із змінами та доповненнями,

Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі -суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів,що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

Згідно з наведеним в абзаці п'ятнадцятому статті 2 Закону визначенням розрахунковим документом є документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій (далі -РРО) або заповнений вручну.

Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог закону позивач зобов'язаний під час проведення готівкових розрахунків проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.04 № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.05 за № 40/10320.

Відповідно до п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 Положення).

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства (п. 3.3 Положення).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваних рішень, передбачено, що за не оприбуткування, неповне або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб та громадян -суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої, несвоєчасно оприбуткованої суми.

Як встановлено під час перевірки, 01 вересня 2009 року ТОВ «Автомагія»отримано грошові кошти від гр.-ки Вінярської С.І. у розмірі 3 400,00 грн. без належного оприбуткування готівки у касі підприємства.

З позиції контролюючого органу порушення полягає у невідображенні в касовій книзі зазначених операцій та непроведенні даної операції через реєстратор розрахункових операцій.

Зазначене порушення відображено в акті перевірки від 22.11.2010 року № 0624/26/56/23/34294399, на підставі якого прийняті спірні рішення.

Як вбачається з витягу з касової книги, залученого до матеріалів справи, оприбуткування грошових коштів не було здійснено позивачем належним чином, доказів оформлення прибуткового касового ордеру на суму отриманої готівки позивачем суду не надано.

Однак, суд вважає, що підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за виявлене порушення були відсутні, з огляду на пропуск відповідачем строку застосування таких санкцій.

За своєю суттю фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції, яке міститься в статті 238 Господарського кодексу України, та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (тут і далі -у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку здійснення розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічна правова правова позиція неодноразово висловлювалась також Вищим адміністративним судом України та викладена, зокрема, в ухвалі від 26.05.2011 р. по справі № К-4669/08 (номер у ЄДРСР 16493210), в ухвалі від 18.02.2010 р. по справі № К-9203/07 (номер у ЄДРСР 8748464), в ухвалі від 29.04.2010 р. у справі К-25314/08 (номер у ЄДРСР 9822157), в ухвалі від 22.03.2011 р. у справі К-847/08 (номер у ЄДРСР 15032628) тощо.

Як встановлено під час розгляду справи, факт отримання ТОВ «Автомагія»грошових коштів без належного оприбуткування готівки мав місце 01 вересня 2009 року.

Перевірка дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги) була проведена податковим органом 10 листопада 2010 року, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за вказане порушення прийнято 02 грудня 2010 року, тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у сумі 34 000,00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, було здійснено після закінчення одного року з дня його вчинення, що є неправомірним.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби не довів законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 02 грудня 2010 року № 0005102305.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагія»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 11 липня 2011 року.