Ухвала суду № 62949362, 23.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2280/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Роздільнянської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0000222101 від 03.12.2015р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 23800 грн. за порушення ст.ст. 15, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Позов обґрунтовувала тим, що акт, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відносно позивача не складався, їй на ознайомлення та для підписання не надавався, на адресу суб'єкта господарювання податковим органом не надсилався. Також, позивач зазначила, що до спірного рішення не надано розрахунку штрафних санкцій, а саму перевірку проведено з порушеннями ст.ст. 80, 81 Податкового кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2016р. позов ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою її позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки її доводам, що у 2014-2015р.р. позивачем не здійснювалася господарська діяльність за адресою: АДРЕСА_1, оскільки приміщення за вказаною адресою ФОП ОСОБА_1 передала для використання під магазин-бар дочірньому підприємству «Квіт» Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія» строком на 11 місяців за договором оренди від 30.12.2014р.

Апелянт вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що 21.07.2015р. продаж пляшки пива неповнолітньому було здійснено у барі ФОП ОСОБА_1 реалізатором ОСОБА_2, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про здійснення позивачем господарської діяльності за вказаною в акті перевірки адресою, а також про перебування ОСОБА_2 у трудових чи цивільно-правових відносинах з позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Роздільнянської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області №0000222101 від 03.12.2015р., яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 23800 грн. за порушення ст.15, п.2 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що виразилося у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії та в продажі пива особі, яка не досягла 18 років.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали матеріали перевірки господарської одиниці, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, які надійшли до Роздільнянської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області від Великомихайлівського РВ ГУМВС України в Одеській області, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення від 21.07.2015р., складений відносно гр. ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_2, яка працює продавцем в магазині ПП ОСОБА_1, 21.07.2015р. о 13 год. 30 хв. здійснила реалізацію однієї пляшки пива «Янтар» 1,2 л. особі, яка не досягла 18-річного віку, а саме ОСОБА_3, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП; (а.с.51)

- пояснення ОСОБА_2 від 21.07.2015р., яка зазначила, що з березня 2015 року працює реалізатором в барі ПП ОСОБА_1, який розташований по АДРЕСА_1. Пояснила, що вона дійсно продала пляшку пива «Янтар» ОСОБА_3, однак не знала, що він є неповнолітнім та не запитала його про це. Усвідомлює, що своїми діями скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП; (а.с.56)

- пояснення неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підтвердив факт продажу 21.07.2015р. йому в барі ПП ОСОБА_1 пива; (а.с.58)

- пояснення матері неповнолітнього ОСОБА_4, яка зазначила, що не давала своєму синові коштів на купівлю пива та не просила його про це, зі слів сина він купив пиво під час обідньої перерви на роботі; (а.с.61)

- рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Гребениківської сільської ради від 19.08.2015р., яким гр. ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.156 ч.2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с.52)

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0000222101 від 03.12.2015р. дійшов висновку, що відповідачем, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено порушення позивачем ст.ст. 15, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв'язку з чим позивача правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій за такі порушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Частиною четвертою ст.17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону, якими є органи доходів і зборів та/або орган, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та інші органи виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно прийнято на підставі абз.5 та абз 10 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, а саме за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії (200 відсотків вартості реалізованого товару, але не менше 17000 грн.) та продаж пива особі, яка не досягла 18-річного віку (6800 грн.).

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону №481/95-ВР, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790, пунктом 5 якої встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, серед іншого, є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

При зверненні з позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 не зазначає про наявність у неї ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, як і не заперечує факт продажу в магазині по АДРЕСА_1 неповнолітній особі пива.

Позивач заперечує здійснення нею підприємницької діяльності у 2014-2015р.р. в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» та зазначає, що приміщення магазину-бару по АДРЕСА_1 нею передано в оренду строк на 11 місяців ДП «Квіт» Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія» за договором оренди від 30.12.2014р. Також, апелянт, в підтвердження доводів про нездійснення нею підприємницької діяльності, посилається на податкові декларації про майновий стан і доходи за 2014-2015р.р., у яких відсутні доходи, отримані ФОП від провадження господарської діяльності.

Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки ні суду першої, ані суду апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_1, яка до того ж являється директором та кінцевим бенефіціарним власником ДП «Квіт», окрім копії договору від 30.12.2014р., не надано жодного доказу в підтвердження виконання його умов сторонами договору (проведення оплати за договором, оплати орендарем комунальних послуг за умовами п.3.5 такого договору тощо).

Посилаючись на податкові декларації про майновий стан і доходи за 2014-2015р.р., у яких відсутні доходи, отримані ФОП від провадження господарської діяльності, апелянт фактично ставить під сумнів передачу в оренду ДП «Квіт» за договором від 30.12.2014р. приміщення магазину-бару по АДРЕСА_1 оскільки, у випадку виконання його умов сторонами, ФОП ОСОБА_1 отримувала б дохід, який мала відобразити в податковій звітності.

В силу ст.86 КАС України суд оцінює вказані докази за своїм внутрішнім переконанням та, з огляду на пояснення продавця ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3 та наявність постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Гребениківської сільської ради від 19.08.2015р., у суду наявні підстави для сумніву у достовірності наданого апелянтом договору оренди та існування його станом на 21.07.2015р.

Також, апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта, що ОСОБА_2 не перебуває з нею в трудових чи цивільно-правових відносинах, оскільки адміністративна комісія при виконавчому комітеті Гребениківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області при винесенні рішення у справі про адміністративне правопорушення від 19.08.2015р. встановила, що ОСОБА_2 працює в барі ПП ОСОБА_1 в с.Гребеники.

Вказані обставини підтвердила сама ОСОБА_2 у наданих нею поясненнях від 21.07.2015р., а також це зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено в присутності двох понятих.

Апелянтом, на пропозицію апеляційного суду, не надано доказів щодо перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ДП «Квіт», сплати за неї єдиного внеску, а також будь-яких документів в підтвердження придбання підприємством пива для реалізації. При цьому, такі докази ОСОБА_1 мала можливість надати, оскільки, як зазначалось вище, вона є директором та кінцевим бенефіціарним власником ДП «Квіт».

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу саме до суб'єктів господарювання незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалася роздрібна торгівля.

Більше того, як правильно зазначив суд першої інстанції, ні під час оскарження в адміністративному порядку спірного податкового повідомлення-рішення, а ні в позовній заяві ФОП ОСОБА_1 не заперечувала здійснення нею господарської діяльності у 2015 році в магазині-барі по АДРЕСА_1 Позивач, в обґрунтування незаконності оскаржуваного нею податкового повідомлення-рішення, лише посилалася на порушення порядку проведення перевірки, а також її права на розгляд питання щодо застосування фінансових санкцій.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до таких посилань позивача, оскільки пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 передбачено можливість розгляду питання про застосування фінансових санкцій за участю представника суб'єкта підприємницької діяльності лише на вимогу такого суб'єкта або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування санкцій, а не встановлено імперативного припису щодо обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду такого питання.

На підставі викладеного вище, колегія суддів доходить висновку, що матеріалами справи доведено порушення позивачем ст.15, ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв'язку з чим позов ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0000222101 від 03.12.2015р., яким до неї застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 23800 грн., не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 ч.5КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 23.11.2016р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.