Ухвала суду № 62947572, 23.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 р.Справа № 816/2350/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника

відповідача Полтавська облрада Заліський Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року по справі №816/2350/14 про закриття адміністративного провадження за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Полтавської обласної ради, Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Полтавської обласної ради, Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" в якому просили: визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів для реального виконання пункту 6.6 Плану приватизації державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, затвердженого наказом голови Фонду комунального майна Полтавської області від 24 лютого 1994 року №79-п, пунктів 4 та 5.2 договору купівлі-продажу державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства від 28 лютого 1994 року; зобов'язати Полтавську обласну раду та Полтавську обласну державну адміністрацію протягом трьох днів після набрання рішенням суду законної сили застосувати ефективні заходи для виконання пункту 6.6 Плану приватизації та пункту 4 договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року закрито провадження у справі, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.157 КАС України (а.с.11-12, 13-17 т.3).

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт стверджує, що позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, жодних з попередніх судів під час розгляду справи, в тому числі і суд касаційної інстанції не піддавав сумніву підсудності справи (а.с.22-23 т.3).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Від них надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність. Колегія суддів вважає, що неявка сторін, не є перешкодою для вирішення справи по суті спірного питання.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі, з огляду на положення ст..12 ГПК України, правової позиції ВС України у постанові від 07.07.2015 у справі 21-847а15, враховуючи предмет позову, який полягає у визнанні протиправною бездіяльності відповідачів стосовно невжиття заходів для реального виконання умов приватизаційного договору, плану приватизації, прийшов до висновку, що цей позов не підлягає розгляду за правилами та в порядку адміністративного судочинства, а може бути розглянутий в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 140 Конституції України встановлено межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень, вчинення певних законних дій, та недопущення бездіяльності у своїй діяльності.

Відповідно до стаття 118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Положеннями ст..119 Конституції України визначені відповідні повноваження таких адміністрацій.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

При чому колегія суддів зазначає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача пред'явлені вимоги до Полтавської обласної ради та Полтавської обласної державної адміністрації, які є суб'єктами владних повноважень, та бездіяльність яких витікає з не здійснення такими суб'єктами, у спірних відносинах своїх владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства, владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивачі зареєстровані за адресою: вул..Великотирнівська, 10-в кв.3 смт.Решетилівка (т.1, а.с. 6, 8).

24 лютого 1994 року наказом голови Фонду комунального майна Полтавської області від №79-п затверджено План приватизації державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства (т.1, а.с. 11-19).

Відповідно до пункту 6.6 вказаного Плану комісія з приватизації зобов'язала організацію орендарів (Орендне Решетилівське ремонтно-транспортне підприємство), за згодою мешканців житлових будинків, що знаходяться на балансі підприємства, провести їх приватизацію відповідно до чинного законодавства, або за відсутності згоди забезпечувати їх належне утримання (т.1, а.с. 16, 286).

28 лютого 1994 року з метою реалізації умов Плану приватизації між Фондом комунального майна Полтавської області (продавець) та організацією орендарів Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства (т.1, а.с. 20-25).

За умовами вказаного договору продавець продає, а покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, яке розташоване у південно-східній частині смт. Решетилівка по вул. Велико-Тирнівській, 4 загальною площею земельної ділянки цілісного майнового комплексу 7,68 га на основі Державного акта на право постійного користування землею (т.1, а.с. 20).

Пунктом 5.2 вказаного договору покупця зобов'язано виконувати умови договору купівлі-продажу, що витікають із затвердженого органом приватизації плану приватизації, зокрема: провести, за згодою мешканців житлових будинків, приватизацію квартир, що знаходяться на балансі підприємства відповідно до чинного законодавства, або за відсутності згоди забезпечувати їх належне утримання (т.1, а.с. 22).

У зв'язку з невиконанням Орендним Решетилівським ремонтно-транспортним підприємством (на даний час ТОВ "Агротехсервіс") умов щодо приватизації, передбачених Планом приватизації (т.1, а.с. 10-19) та договором купівлі-продажу майна (т.1, а.с. 20-25), позивачі звернулися до суду з цим позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання Полтавську обласну раду та Полтавську обласну державну адміністрацію протягом трьох днів після набрання рішенням суду законної сили застосувати ефективні заходи для виконання пункту 6.6 Плану приватизації та пункту 4 договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року.

Як зазначив суд першої інстанції, що відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04 березня 1992 року № 2163-XII (у редакції, чинній на момент затвердження плану приватизації) законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, указів Президента України, інших актів законодавства, що регулюють здійснення приватизації.

При цьому, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Зазначене відповідає дійсності, в той же час слід також враховувати наступне.

Відповідно до ст..30 цього Закону №2163, спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Також ст..12 ГПК України встановленні певні застереження, а саме господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Тобто, положеннями правових актів врахованих судом першої інстанції, передбаченні певні виключення. Так, якщо відносини виникають між учасниками виконання господарських договорів щодо приватизації майна, тобто безпосередньо між органами приватизації та суб'єктом, що придбаває об'єкт приватизації, то в такому випадку спір вирішується господарськими судами,

а у випадку, якщо спірні питання виникають за участі інших осіб, які не є учасниками таких договірних відносин, як даному випадку, фізичні особи, що проживають в будинку, який був придбаний Орендним Решетилівським ремонтно-транспортним підприємством (на даний час ТОВ "Агротехсервіс") з державними органами приватизації (Фонд комунального майна Полтавської області (продавець)), як суб'єкт владних повноважень, то такі відносини слід розглядати як такі, що витікають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Позивачі не заявляли позовні вимоги до ТОВ "Агротехсервіс" пов'язані із належним виконанням умов приватизаційного договору та плану приватизації.

В даному випадку мова йде про оскарження фізичними особами бездіяльності відповідачів щодо невжиття заходів для реального виконання умов приватизаційного договору з приводу проданого державного майна, плану приватизації, та зобов'язання відповідно, внаслідок такої бездіяльності застосувати ефективні заходи для реалізації цього.

Заявлені вимоги кореспондуються з визначеною статтею 17 КАС України юрисдикцією адміністративних судів при вирішенні адміністративних справ. Обраний спосіб захисту з боку позивача, повністю відповідає вимогам частини 4 статті 105 КАС України.

До того ж, судом першої інстанції при закритті провадження не виконані вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 року в межах цієї справи, стосовно встановлення фактів звернення позивачів до Ради, ОДА, чи надавались на дані звернення відповідачами відповіді, їх зміст.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію висловлену в постанові Верховного суду України від 07.07.2015 року у справі №21-847а15, стосовно безумовнового відношення та вирішення відповідної категорії спору з питань приватизації за правилами господарського судочинства є безпідставним, з огляду на різний характер фактичних обставин справ, а отже не можна вважати подібними правовідносинами та ототожнювати їх при правозастосуванні.

За таких обставин, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надання невірної правової оцінки характеру спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги про задоволення позову є безпідставними, та процесуально не є можливим. Судом першої інстанції по сутті спір не вирішений та постанова не приймалась.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року по справі №816/2350/14 про закриття адміністративного провадження скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.