Постанова № 62947092, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/5331/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Пусталякова Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційних скарг ОСОБА_4, Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року позивач - ОСОБА_4, звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до статтей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 691 529,00 грн.;

зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині, позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, в якій просить оскаржувану постанову суду змінити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Також, не погоджуючись із оскаржуваною постановою, із апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити, апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року - змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції, якщо правильно по суті вирішено справу або питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Так, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки первинно ІІ група інвалідності позивачу була встановлена 29 травня 2015 року, то Міністерство оборони України при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинно було керуватися п. 6 Порядку, затвердженого Постановою 25 грудня 2013 року №975. Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, позивач був звільнений з військової служби у 2010 році, що підтверджується витягом з наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 10 лютого 2010 року №76.

16 червня 2011 року позивач отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 16 червня 2011 року серії 10 ААА №135360.

За наслідками повторного огляду позивача 12 червня 2013 року підтверджено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 12 червня 2013 року серії 10 ААА №809492.

29 травня 2015 року позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 29 травня 2015 року серії АВ №0427169.

Позивачем звернувся до Київського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби. До заяви позивачем було додано пакет документів: копія паспорту; копія ідентифікаційного коду; копії довідок МСЕК; копія витягу з наказу; копія витягу з протоколу; копія довідки про обставини травми; копія довідки; копія посвідчення інваліда війна.

Листом військового комісара Київського міського військового комісаріату від 31 грудня 2015 року № 13009 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Проте, позивачу було повідомлено, що підстави для призначення одноразової грошової допомоги відсутні.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовляє позивачу у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, останній звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).

Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Перелік випадків, при настанні яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, визначені пунктом 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, в тому числі, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 ст.16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вказана норма кореспондується із пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

У відповідності до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже, одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, яка спрямована на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки первинно ІІ група інвалідності позивачу була встановлена 29 травня 2015 року, Міністерство оборони України при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинно було керуватися п. 6 Порядку №975.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції в частині доводів відповідача про те, що позивач не має права на виплату одноразової грошової у зв'язку з пропуском ним двохрічного строку після первинного встановлення інвалідності у 2001 році, оскільки позивачем не було реалізовано такого права після встановлення ІІІ групи інвалідності, а преклюзивний строк, визначений у частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII підлягає застосуванню, саме у разі, якщо таке право було використане.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем під час апеляційного розгляду справи не було спростовано наведеного, доказів що позивач звертався за виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 раніше суду не надано.

Водночас, суд першої інстанції, обмеживши здійснення нарахування та виплату такої допомоги раніше визначеними сумами, на вказану обставину уваги не звернув. Крім того, враховуючи, що встановлення ІІ групи інвалідності позивачу відбулось після спливу дворічного терміну після встановлення ІІІ групи інвалідності, то позивач наділений таким правом на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, без урахування раніше виплаченої суми.

Враховуючи, що суд першої інстанції зазначеного не врахував, ним було допущено помилкове застосування норм права при зобов'язанні здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум, що є підставою для зміни оскаржуваної постанови в цій частині.

В частині доводів апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції предметної підсудності адміністративної справи, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ч. 4 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач в своїй позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому, даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому КАС України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 813/8236/14 (К/800/15929/15).

Слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошової допомоги.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (пункт 12 Порядку № 975).

Приписами пункту 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Так., згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Такий висновок узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 15 жовтня 2015 року у справі №761/38345/14-а.

Матеріали справи свідчать, що саме Міністерством оборони України, як суб'єктом владних повноважень, вчинено дії пов'язані із відмовою у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу. Оскільки у даному випадку апелянтом були реалізовані його дискреційні повноваження та допущено протиправну бездіяльність щодо призначення позивачу спірної одноразової грошової допомоги, то у відповідності до ст. 2 КАС України, зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення є належним і необхідним способом захисту порушеного права позивача та відповідає завданням адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте помилково застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити, апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року - змінити.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року - змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини у наступній редакції:

«Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 29 травня 2015 року.».

В решті постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 22.11.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.