Ухвала суду № 62947009, 23.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Чорна В.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2016 рокусправа № 804/2772/16 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети «Правда», 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Гімона М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 р. у справі №804/2772/16 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі -позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 617 059,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач при середньообліковій чисельності штатних працівників - 628 осіб, повинен був створити у 2015 році 25 робочих місць, на які працевлаштувати інвалідів. Зазначений норматив щодо 11 осіб відповідач не виконав, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 617 059,74 грн., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвали нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що сплата адміністративно-господарських санкцій не ставиться законодавцем у залежність від того чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Дрежелами формування спеціального фонду державного бюджету на 2016 рік у частині доходів є, зокрема, надходження до Фонду соціального захисту інвалідів.

Оскільки адміністративно-господарські санкції є альтернативним грошовим зобов'язанням обов'язку виконати норматив з працевлаштування інвалідів, відповідач за 11 робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не зайняті ними, зобов'язаний був самостійно сплатити в термін до 15.04.2016 року адміністративно-господарські санкції у розмірі 617 059,74 грн., чого зроблено не було.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2016 року Комунальним підприємством "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за 2015 рік за формою № 10-ПІ (річна), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2015 році становила 628 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства - 14 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 25 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 56 096,34 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 617 059,74 грн.

З огляду на те, що відповідачем не було працевлаштовано 11 інвалідів позивач розрахував Комунальному підприємству "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі 617 059,74 грн., яка самостійно відповідачем не сплачена.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми права, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який набрав чинності 12.07.2013 року, відповідно до якого форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. У розділі I форми відображаються основні дані про вакансії.

Частиною 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що до обов'язків підприємства пов'язаних з працевлаштуванням інвалідів входить не тільки створення робочих місць для інвалідів, але і інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту інвалідів та інформування про попит на робочу силу районного центру зайнятості.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Зазначена позиція також кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 28.05.2013 року по справі №21-386а12.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з наявністю вакансій для інвалідів (операторів котельні, фельдшеру з предрейсового огляду водіїв, водіїв автотранспортних засобів, касира та інших), відповідачем протягом 2015 року направлялись на адресу Ленінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів на зазначені посади - від 23.01.2015 року, 26.02.2015 року, 25.03.2015 року, 08.04.2015 року, 24.04.2015 року, 25.05.2015 року, 22.06.2015 року, 24.07.2015 року, 27.08.2015 року, 14.09.2015 року, 26.10.2015 року, 25.11.2015 року, 14.12.2015 року. (а.с.27-65)

Наявність відповідних вакансій у вказаних періодах відображена у штатних розкладах підприємства. (а.с.18-26)

Факт повідомлення центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів підтверджується також листом Ленінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська від 06.05.2016 р. № 01-821. (а.с.69)

Листом Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 04.07.2016 р. № 01-1018 також підтверджено, що представник КП "Автопідприємство санітарного транспорту" заступник директора з кадрів Горбань В.В. у 2015 р. неодноразово приймала участь у міському ярмарку вакансій - 28.05.2015 року, 17.09.2015 року, 22.10.2015 року, 26.11.2015 року, 10.12.2015 року. (а.с.66)

Крім того, відповідачем вживались заходи для самостійного пошуку працівників шляхом публікації на протязі 2015 року оголошень в друкованих засобах масової інформації про наявність відповідних вакансій. (а.с.81-126)

Вищевикладене свідчить про належне виконання відповідачем покладеного на нього законом обов'язку щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості відповідно до нормативу, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Випадків безпідставної відмови у працевлаштуванні інвалідів на заявлені вакансії з боку відповідача позивачем не наведено та судами не встановлено.

Отже, за умови виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про безпідставну відмову інваліду у прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що правові підстави для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій відсутні, а тому позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Комунального підприємства "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 р. у справі №804/2772/16 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді М.М.Гімон

В.А.Шальєва