Рішення № 62946714, 02.11.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р.Справа № 925/793/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьгаз Збут» про стягнення 3660024 грн. 52 коп.,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2016 року позивач - публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернувся в господарський суд Черкаської області (вх. № 14169 від 15.07.2016) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьгаз Збут» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року, 1733633 грн. 12 коп. заборгованості по оплаті послуг з транспортування природного газу станом на 08.07.2016 року (основний борг), 913436 грн. 56 коп. пені, 103299 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 64355 грн. 32 коп. 3% річних, 845299 грн. 77 коп. штрафу, що разом складає 3660024 грн. 52 коп., та відшкодування понесених судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 54900 грн. 37 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.07.2016 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/793/16, справа призначена до судового розгляду.

Відповідач 08.09.2016 подав до господарського суду письмовий відзив (а.с. 75-78), 29.09.2016 і 19.10.2016 додаткові правові позиції до нього (а.с. 192, 214-215). За їх змістом відповідач заперечував проти позову повністю з мотивів відсутності його вини у виникненні основного боргу, порядок і строки розрахунків по оплаті послуг з транспортування природного газу сторонами змінено шляхом підписання спільних протокольних рішень у тому числі і за їх участю, основний борг сплачено з їх урахуванням, тому вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені і штрафу за прострочення основного боргу є безпідставною, вимога про стягнення штрафу, крім того, є необгрунтованою внаслідок її суперечності нормі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГУ України.

Представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві і уточнюючому розрахунку суми боргу (а.с. 203), підтримав і просив суд задовольнити повністю, проти відзиву відповідача і наведених ним правових позицій заперечував з підстав, викладених у письмовому запереченні на відзив (а.с. 173-177), представник відповідача позовні вимоги не визнав і просив суд в задоволенні позову відмовити повністю з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

01.07.2015 року позивач публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», як газотранспортне підприємство», і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьгаз Збут», як замовник (далі - сторони), уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000294/Н044. Сторони договору погодили усі його істотні умови щодо предмету договору, умов транспортування газу, порядку оформлення актів наданих послуг, обліку газу і його якості, визначення вартості послуг за договором та порядку розрахунків, прав, обовязків і відповідальності сторін, строку дії договору та інших умов (а.с. 38-44).

На виконання умов договору № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року, згідно з пунктами 3.1.-3.4., 5.4. договору, сторонами складено акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за липень-грудень 2015 і січень-травень 2016 року, із яких вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв виконану послугу транспортування природного газу магістральними трубопроводами для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання, які затверджені НКРЕКП для населення протягом зазначеного періоду загальним обсягом 62119,023 тис. м3 газу на загальну суму 17534171,39 грн. включно з ПДВ (а.с. 45-55). Спір щодо якості, кількості і вартості протранспортованого газу між сторонами відсутній.

Пунктом 5.5. договору № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року сторони погодили, що оплата вартості за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та зурахуванням раніше перерахованих коштів.

Із розрахунку позивача (а.с. 56, 57-63, 203, 204-205), акту звірки розрахунків сторін за період з 01.07.2015 по 15.08.2016 вбачається, що станом на дату підписання позову, тобто на 08.07.2016 року, вартість наданої позивачем по договору № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року послуги транспортування природного газу складала 17534171,39 грн., відповідачем проведено оплату наданої послуги у розмірі 15800538,27 грн., заборгованість становила 1733633,12 грн., яка була сплачена відповідачем у період з 07.07.2106 по 23.08.2016 року. Оплата послуг, наданих у березні, квітні і травні 2016 року проведена з порушенням строків, визначених пунктом 5.5. розділу 5 договору. Викладений позивачем розрахунок відповідачем не спростований, підтверджений підписанням акту звірки взаєморозрахунків.

Пунктами 7.1., 7.3. договору розділу 7 про відповідальність сторін № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань по договору сторони несуть відповідальність у межах, передбачених законом. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня.

Предметом спору, що розглядається у цій справі, є вимоги позивача до відповідача про стягнення 1733633 грн. 12 коп. основного боргу, 913436 грн. 56 коп. пені, 103299 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 64355 грн. 32 коп. 3% річних за прострочення основного боргу по оплаті послуг, наданих у березні, квітні і травні 2016 року станом на 08.07.2016 року, 845299 грн. 77 коп. штрафу, нарахованого позивачем на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГУ України, що разом складає 3660024 грн. 52 коп., та відшкодування судових витрат.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і обовязків за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобовязань послуг, загальні положення про послуги главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобовязання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобовязання, відповідальність за порушення зобовязання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

З урахуванням виду послуг, які є предметом договору № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року, спірні правовідносини також перебувають у сфері регулювання Закону України «Про ринок природного газу», Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМ України від 11.01.2005 року № 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Мінстерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2015 р. за № 1007/27452.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обовязків (господарських зобовязань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1 ЦК), господарські договори та інші правочини(ст. 174 ч. 1 абз. 3 ГК).

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обовязків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обовязки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способами захисту цивільних прав (п.п. 3, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 598, частиною 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України: порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання); у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи та норми законодавства суд вбачає, що на дату звернення позивача до суду у відповідача існувала заборгованість по основному боргу, яка сплачена ним під час розгляду справи з порушенням умов договору щодо порядку розрахунків.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відтак, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1733633 грн. 12 коп. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмета спору в цій частині вимог.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17.12.2013 року, правовими висновками Верховного Суду України.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

Наразі спірна суму штрафу у розмірі 845299 грн. 77 коп. нарахована позивачем на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГУ України саме за неналежне виконання саме грошового зобовязання, тому його вимога в цій частині судом визнається не обґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги встановлену доказаність факту наявності основного боргу на момент звернення позивача до суду, вимоги позивача в частині стягнення 913436 грн. 56 коп. пені, 103299 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 64355 грн. 32 коп. 3% річних за прострочення основного боргу по оплаті послуг, наданих у березні, квітні і травні 2016 року станом на 08.07.2016 року, суд також вважає обґрунтованими, доказаними, розрахунок їх розміру судом перевірено і визнано вірним, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач, обгрунтовуючи заперечення проти позову, послався на відсутність його вини у вчиненні спірного господарського правопорушення внаслідок невиконання своїх зобовязань контрагентами відповідача та зазначив, що за їх участю (тобто, позивача і відповідача) та за участю Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, Департаменту фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» вищеназвані сторони, у відповідності до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМ України від 11.01.2005 року № 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2015 р. за № 1007/27452, дійшли домовленості та підписали Спільні протокольні рішення про реорганізацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, якими змінили порядок і строки розрахунків щодо оплати послуг, наданих позивачем відповідачу по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року (а.с. 88-89, 90-91, 93-94, 96-97, 99-100, 102-103, 105-106, 108-109, 111-112, 114-115, 117-118, 120-121). Розрахунок за надані послуги транспортування природного газу за спірний період 2016 року відповідачем проведено платіжними дорученнями (а.с. 89 зв., 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122) з урахуванням порядку і строків, погоджених спільними протокольними рішеннями, тому подія спірного правопорушення у його діях відсутня, заходи відповідальності, визначені позивачем за його вчинення, безпідставні. Спільні протокольні рішення відповідач вважає правочинами, якими змінено умови договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року щодо порядку розрахунків, прав, обовязків і відповідальності сторін, нові зобовязання, що виникли із цих Спільних протокольних рішень і актів цивільного законодавства - постанови КМ України від 11.01.2005 року № 20 і спільного наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 відповідачем виконані без порушень.

Заперечення відповідача суд вважає необґрунтованим, надає перевагу запереченню на нього позивача і його відхиляє з наступних підстав.

Як зазначалось вище, спірні права і обовязки сторін виникли із договору № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умовами договору, викладеними в пунктах 11.1, 11.2., погоджено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє з 01.07.2015 до 31.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Нормами ч 1 ст. 651, ч. 1 ст. 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Дія договору № 1506000294/Н044 від 01.07.2015року, укладеного сторонами, пролонгована на 2016 рік, змін до договору за взаємною домовленістю, зокрема щодо порядку розрахунків, у спосіб, визначений законом і договором, сторони не вносили, тому договір має виконуватись сторонами належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК і ГК України.

Правові висновки судів у наведених відповідачем справах за обставин даної справи не мають прецедентного значення, оскільки у тих справах ішлося про укладення саме додаткових угод, якими зміннювалися умови основних договорів щодо порядку і строків розрахунків.

Платіжним дорученням № 8803 від 07.07.2016 року позивачем сплачено 54900 грн. 37 коп. судового збору за подання позовної заяви.

При зверненні до суду 15.12.2015 року з позовною заявою позивач визначив ціну позову у розмірі 3660024,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44, абз. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 55 ГПК України: судові витрати складаються, зокрема, з судового збору; судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою, в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що:

за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4);

у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону (абз. 2 ч. 2 ст. 6);

розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч. 7 ст. 6);

сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття (припинення) провадження у справі (п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7).

При вирішенні питань повернення і розподілу судового збору суд керується також розясненнями, викладеними в пунктах 4.3., 4.4., 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», за змістом яких, зокрема, питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ.

З огляду на викладені обставини справи і з урахуванням наведених норм законодавства і судової практики, підлягають поверненню позивачу за наявності його клопотання, 26004,49 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 16216,37 грн., вимога позивача в частині відшкодування сплаченого судового збору в сумі 12679,49 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до встановлених обставин справи та приписів законодавства суд частково надає перевагу запереченням відповідача, позов задовольняє частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьгаз Збут», ідентифікаційний код юридичної особи 39711735, місцезнаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Деревянка, буд. 19 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», ідентифікаційний код юридичної особи 30019801, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, 913436 грн. 56 коп. пені, 64355 грн. 32 коп. 3% річних, 103299 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 16216 грн. 37 коп. судових витрат.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 1733633 грн. 12 коп. основного боргу припинити за відсутністю предмета спору.

В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 845299 грн. 77 коп. штрафу, 12679 грн. 49 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 23.11.2016 року.

СуддяВ.М. Грачов