Рішення № 62941953, 21.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р.Справа № 922/3759/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків до ДП "Державна Коксохімічна станція", м.Харків 3-тя особа Державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості, м. Харків про стягнення коштів та розірвання договору за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов. № 65 від 22.04.2016 року,

відповідача не з'явився

3-тьої особи (ДП «ГИПРОКОКС») не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Державна Коксохімічна станція» про стягнення коштів та розірвання договору оренди №5139-Н від 14.02.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязання в частині сплати орендної плати за період з серпня 2015 року по вересень 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Сплату судового збору в розмірі 5735,79 грн. відстрочено до 01.12.2016 року.

Представник третьої особи (ДП «ГИПРОКОКС»), через канцелярію господарського суду 18.11.2016 р. за вх. № 39301, надав відзив на позовну заяву в якому вказує, що Державне підприємство «ГИПРОКОКС» проти задоволення позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області не заперечує та просить розглядати справу без участі його представника.

Наданий відзив судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу та була вручена, про що свідчить довідка УДППЗ «Укрпошта».

В силу приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, на участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.02.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Державним підприємством «Державна Коксохімічна станція» було укладено договір оренди №5139-н (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №220, 221, 223, 225 (за тех. паспортом кім. №15, 30, 32, 33, 34, 36) площею 172,10 кв. м. на другому поверсі та нежитлове приміщення підвалу (кім. №8 за тех. паспортом) площею 9,80 кв. м. 5-поверхової адміністративної будівлі (інв. №75839, літ. А-5) (надалі Майно), загальною площею 181,90 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 60, що знаходиться на балансі Державного інституту по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості «Гипрококс» (надалі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 15 серпня 2011 р. і становить 963600,00 грн., без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (п. 1.2. Договору).

Факт передачі зазначеного майна підтверджується Актом приймання передачі орендованого майна №5139-Н від 14.02.2012 р. (а. с. 16).

Згідно п. 10.1 Договір оренди було укладено на строк з 14.02.2012 р. по 14.01.2015 р.

Відповідно до п. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендна плата згідно п.3.1 Договору визначається на підставі Методології розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2011 р. 14453,84 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2012 р. визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень-лютий 2012 р.

Додатковою угодою №1 від 18.12.2015 р. було внесено зміни до п. 1.1 та п. 3.1 Договору.

В новій редакції викладено частину п. 1.1 Договору «Нежитлові приміщення кім. №223 (за тех. паспортом кім. №32,33,34,35) 107,3 кв.м. на другому поверсі та нежитлове приміщення підвалу (кім. №8 за тех. паспортом) 9,8 кв. м. 5-ти поверхової адміністративної будівлі (інв. №75839, літ. «А-5»), загальною площею 117,1 кв.м.».

Відповідно до п .3.1 в новій редакції з 30.09.2015 р. «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку (з урахуванням індексу інфляції за вересень 2015 р.) вересень 2015 р. 16322,63 грн. (згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди).»

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ч. 3 ст. 285 ГК України та п. 5.3 Договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувача щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3. Договору).

Однак, як зазначав позивач, відповідач не виконував свої зобовязання в частині сплати орендної плати, у звязку з чим за період з серпня 2015 року по вересень 2016 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 156168,64 грн. (а.с. 21)

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8 Договору у разі, якщо на день сплати орендної плати заборгованість за пеню становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Враховуючи зазначене, позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 31552,59 грн. та штраф у сумі 10931,80 грн. (а.с. 22).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України визначено, що Орендодавцями щодо державного та комунального майна є зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до правої позиції викладеної в Постанові Пленуму ВГС України від 29.05.2013 р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», суд враховує наступне.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій;

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України;

Для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд, керуючись нормами діючого законодавства, перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені у сумі 31552,59 грн. та штрафу в сумі 10931,80 грн., вважав їх частково обґрунтованими.

Зробивши перерахунок пені з урахуванням максимального строку нарахування в 6 місяців, суд вважав доцільним частково задовольнити вимоги позивача по стягненню пені в розмірі 21581,46 грн.

Частиною 3 статті 291 ГК України, частиною 2 статті 651, статтею 783 ЦК України передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Судом встановлено, що орендар взагалі не вносив орендну плату починаючи з 06.10.2015 р.

Оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди 5139-Н від 14.02.2012 р.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути зі сторін 5735,79 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

У звязку з тим, що сплату судового збору було відстрочено до 01.12.2016 р., стягнення суми судового збору необхідно здійснити на користь державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 610, 629, 783 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди 5139-Н від 14.02.2012 р. укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та Державним підприємством «Державна Коксохімічна станція» (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 60, Код ЄДРПОУ: 00189635).

Зобовязати Державне підприємство «Державна Коксохімічна станція» (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 60, Код ЄДРПОУ: 00189635) повернути орендоване майно (нежитлові приміщення - кім. № 220, 221, 223, 225 (за тех. паспортом кім. № 15, 30. 32, 33, 34, 35, 36) площею 172,10 кв.м. на другому поверсі та нежитлове приміщення підвалу (кім. № 8 за тех. паспортом) площею 9,80 кв.м. 5-поверховхої адміністративної будівлі (інв. № 75839 літ. А-5), загальною площею 181,90 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 60) Бапансоутримувачу - Державному підприємству «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» за Актом приймання-передачі.

Стягнути з Державного підприємства «Державна Коксохімічна станція» (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 60, Код ЄДРПОУ: 00189635) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1; отримувач: УК Київськ/мХар Київський/22080300, р/р 31119094700004 в ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999675, МФО 851011) заборгованість з орендної плати в сумі 156168,64 грн., пеню в сумі 21581,46 грн. та штраф у сумі 10931,80 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Державна Коксохімічна станція» (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 60, Код ЄДРПОУ: 00189635) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 5447,89 грн. судового збору.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 287,90 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2