Рішення № 62941415, 17.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016р. Справа№ 914/1469/16

За позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Рокитне, Рокитнянський район, Київська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 343 644,00грн.

Головуючий суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Петрашко М.М.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників:

Від позивача: Кривошей О.Ю. - адвокат (Договір б/н від 12.04.16р.)

Від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, до відповідача Публічного акціонерного товариства "Іскра", про стягнення заборгованості у розмірі 343 644,00грн.

Ухвалою суду від 02.06.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.06.2016р.

08.06.2016 р. від відповідача поступило клопотання б/н від 07.06.2016р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання.

На виконання вимог ухвали суду, позивач 14.06.2016р. подав заяву, про відсутність у провадженні господарського суду та іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між цими ж сторонами про цей же предмет, з цих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

14.06.2016р. від позивача поступили письмові пояснення (вх.№24646/16 від 14.06.2016р.), в яких позивач зазначає, що припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ПАТ "Іскра" та ФОП ОСОБА_1 являється нікчемним правочином та не може бути застосоване до даних правовідносин.

В судовому засіданні 14.06.2016р. представник позивача надав суду усні пояснення, та заявив, що акти виконаних робіт знаходяться у відповідача, відтак в нього не було можливості надати їх суду.

Ухвалою від 14.06.2016р. розгляд справи відкладено на 14.07.2016р.

08.07.2016р. від позивача поступила Заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме позивач просить: 1) визнати недійсним односторонній правочин ПАТ "Іскра", що вчинений у формі заяви від 12.02.2016р. №104/11 про припинення зобов'язання зарахуванням між ПАТ "Іскра" та ФОП ОСОБА_1; 2) стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 361494,66 грн. з яких 343 644,00 грн. - основна сума боргу, 14 433,04 грн. - інфляційні нарахування, 3 417,62 грн. - 3 % річних; 3) стягнути з відповідача понесені позивачем по даній справі судові витрати у розмірі 6 800,42 грн.

14.07.2016р. від відповідача поступив Відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог повністю, з підстав зазначених у відзиві.

В судовому засіданні 14.07.2016р. позивач підтримав викладене в заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, оскільки зобов'язання відповідача зі сплати позивачу 300 069,02 грн. за перевезення вантажу припинилося внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення позивачу заяви про припинення зобов'язання зарахуванням від 12.02.2016р. Окрім того представник відповідача заперечує проти задоволення заяви про збільшення позовних вимог, оскільки позивачем змінено фактично предмет і підстави позову, а не розмір позовних вимог.

В судовому засіданні 14.07.2016р. оголошено перерву до 21.07.2016р.

21.07.2016р. від представника відповідача через канцелярію суду поступили Доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.№30862/16), в яких зазначено наступне. Позивач не надав суду і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували момент отримання Вантажовідправником документів. Отже, оскільки Позивач не надіслав Відповідачу оригіналів документів, то у Відповідача не виник обов'язок по оплаті 43 574,98 грн., які не увійшли у суму взаємозаліку. Заява про припинення зобов'язання зарахуванням від 12.02.2016р. також не є документом, який підтверджує факт виникнення у Відповідача зобов'язання по оплаті залишку заборгованості. Вказана заява підтверджує суму невиконаного зобов'язання Відповідача що залишилась після проведення взаємозаліку і як односторонній правочин є окремою (новою) підставою виникнення нового зобов'язання в розмірі 43 574,98 грн. Разом з тим, у заяві не встановлено строку для оплати вказаного залишку заборгованості.

Позивач не надав суду і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували пред'явлення ним вимоги до Відповідача про сплату заборгованості в розмірі 43 574.98 грн., тому, обов'язок по оплаті вказаної суми боргу не настав, а відтак не було підстав для нарахування та стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 21.07.2016р. представник позивача проти доводів відповідача заперечив, просив суд позовні вимоги відповідно до заяви про збільшення позовних вимог задоволити.

Суд приняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, в частині стягнення 14 433,04 грн. - інфляційних нарахувань, 3 417,62 грн. - 3 % річних; та в частині стягнення з відповідача понесених позивачем по даній справі судових витрат у розмірі 6 800,42 грн. оскільки позивачем змінено предмет позову до початку розгляду господарським судом справи по суті, а заява відповідає вимогам ст.ст. 54, 57 ГПК України.

Проте, в частині визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ "ІСКРА", що вчинений у формі заяви від 12.02.2016р. №104/11 про припинення зобов'язання зарахуванням між ПАТ "Іскра" та ФОП ОСОБА_1, суд відклав розгляд заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.07.2016р. (Суддя Ділай У.І.) призначено колегіальний розгляд справи № 914/1469/16 у складі трьох суддів.

22.07.2016р. проведено автоматичне визначення складу колегії суддів, згідно із яким визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Мороз Н.В., Кітаєва С.Б.

Ухвалою від 22.07.2016р. колегією суддів розгляд справи призначено на 06.09.2016р.

05.09.2016р. проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, оскільки суддя Кітаєва С.Б. перебувала у відпустці. Згідно протоколу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Сухович Ю.О. та Мороз Н.В.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2016р. надав усні пояснення щодо суті позовних вимог, підтримав їх та просив задоволити позов, а також подав додаткові письмові пояснення (вх.№35763/16).

В судовому засіданні 06.09.2016р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог та подав доповнення до відзиву (вх.№35715/16).

В судовому засіданні 06.09.2016р. оголошено перерву до 22.09.2016р.

20.09.2016р. проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, оскільки суддя Мороз Н.В. перебуває у відпустці. Згідно протоколу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Сухович Ю.О. та Петрашко М.М.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2016р. надав усні пояснення щодо суті позовних вимог, підтримав їх та просив задоволити позов.

В судовому засіданні 22.09.2016р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про залишення заяви позивача про збільшення позовних вимог у справі №914/1469/16 від 04.07.2016р. без розгляду, оскільки, позивачем заявлено ще одну нову вимогу, а саме визнати недійсним односторонній правочин ПАТ "Іскра", що вчинений у формі заяви від 12.02.2016р. №104/11 про припинення зобов'язання зарахуванням між ПАТ "Іскра" та ФОП ОСОБА_1

Ухвалою суду від 22.09.2016р. розгляд справи відкладено на 13.10.2016р. та зобов'язано позивача та відповідача надати суду наступні документи: договір №19/10 від 19.10.2011р., Акти приймання-передачі наданих послуг згідно Заяви про припинення зобов'язання зарахуванням №104/11 від 12.02.2016р. (за наявності вимоги, претензії, докази часткових оплат).

10.10.2016р. від позивача поступили Додаткові пояснення (вх.№40276/16).

13.10.2016р від позивача поступили доповнення до відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості (вх.№40957/16) в яких відповідач зазначає що позов вважає безпідставним та просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представники сторін в судовому засіданні 13.10.2016р. вимог ухвали суду від 22.09.2016р. не виконали, не надали суду витребуваних ухвалою суду документів.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2016р. надав усні пояснення щодо суті позовних вимог, підтримав їх та просив задоволити позов.

В судовому засіданні 13.10.2016р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог, та усно заявив клопотання про витребування від позивача доказів наявності правовідносин по спірних перевезеннях з безпосередніми перевізниками.

Ухвалою суду від 13.10.2016р. розгляд справи відкладено на 03.11.2016р.

31.10.2016р. від позивача через канцелярію суду поступила Заява про долучення письмових доказів, а саме завіреної копії Договору надання та організації послуг від 19.10.2011 №19/10, завіреної копії Договору про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні від 14.05.2013р. №ТР 14/05.13.

На виконання вимог ухвали суду від 13.10.2016р. від ПАТ "Іскра" 03.11.2016р. через канцелярію суду поступив супровідний лист про долучення документів, а саме копій актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та копія Договору №ТР 14/05.13 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні від 14.05.2013р.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 03.11.2016р. з невідомих причин не забезпечив.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2016р. з'явився.

Ухвалою суду від 03.11.2016р. розгляд справи відкладено на 17.11.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2016р. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, а також подав заяву про долучення письмових доказів.

Відповідач в судове засідання 17.11.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

14 травня 2013 року між сторонами укладений Договір №ТР 14/05.13 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні, відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов'язувався за дорученням відповідача організувати за участю третьої особи перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполучення по маршруту, вказаному в замовленні відповідачем, а відповідач зобов'язувався оплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно замовлення, а також комісійну винагороду позивачу.

Замовлення на перевезення є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

На виконання умов договору були оформлені наступні замовлення на перевезення.

Відповідно до замовлення № 292 від 21.08.2015р. на перевезення позивач зобов'язувався доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж, а саме: колбу, об'ємом 92 м", вагою 15 т, маршрут - Львів-Томськ. Вартість послуг склала 80 000 грн. 00 коп. 08 серпня 2015 року вантаж було доставлено за адресою отримувача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR). У вересні 2015 року ФОП ОСОБА_1 був виписаний рахунок-фактура № 24 від 08 вересня 2015 року на суму 80 000,00 грн., а також складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 24 від 08.09.2015р.

Відповідно до замовлення № 290 від 07.08.2015р. позивач зобов'язувався доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж, а саме колбу, об'ємом 90 м3, вагою 15 т, маршрут - Львів-Томськ. Вартість послуг склала 75 822 грн. 00 коп. 08 серпня 2015 року вантаж було доставлено за адресою отримувача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 0000952. 21 серпня 2015 року ФОП ОСОБА_1 був виписаний рахунок-фактура № 25 від 21 серпня 2015 року на загальну суму 75 822 грн. 00 коп., а також складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 25 від 21.08.2015р.

Відповідно до замовлення №291 від 10.08.2015р. позивач зобов'язувався доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж, а саме колбу, об'ємом 90 м , вагою 15 т, маршрут - Львів-Томськ. Вартість послуг склала 75 322 грн. 00 коп. 20 серпня 2015 року вантаж було доставлено за адресою отримувача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 012715. У серпні 2015 року ФОП ОСОБА_1 був виписаний рахунок-фактура № 26 від 21 серпня 2015 року на суму 75 322 грн. 00 коп., а також складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 21.08.2015р.

Відповідно до замовлення № 298 від 22.09.2015р. позивач зобов'язувався доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж, а саме колбу, об'ємом 92 м , вагою 15 т, маршрут - Львів-Томськ. Вартість послуг склала 80 000 грн. 00 коп. 05 жовтня 2015 року вантаж було доставлено за адресою отримувача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 187599. 05 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_1 був виписаний рахунок-фактура № 27 від 05 жовтня 2015 року на суму 80 000 грн. 00 коп., а також складено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг № 27 від 05.10.2015р.

Відповідно до замовлення № 307 від 06.10.2015р. позивач зобов'язувався доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж, а саме колбу, об'ємом 92 м , вагою 15 т, маршрут - Львів - Калашніково. Вартість послуг склала 32 500 грн. 00 коп. Вантаж було доставлено за адресою отримувача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 0001899. 28 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_1 був виписаний рахунок-фактура № 28 від 28 жовтня 2015 року на загальну суму 32 500 гри. 00 коп., а також складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 28 від 28.10.2015 на суму 32 500,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов вищезгаданих замовлень, на поштову адресу відповідача були направлені всі вищезгадані оригінали документів, які підтверджують здійснення перевезення: Міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR); рахунки-фактури; примірники актів здачі-приймання виконаних робіт.

За умовами вищезгаданих замовлень оплата по кожному з них повинна була здійснюватися у безготівковій формі протягом 20 банківських днів з моменту отримання відповідачем від позивача оригіналів документів: рахунка, актів виконаних робіт, податкової накладної (при необхідності), СМR.

За твердженням позивача необхідні документи були отримані відповідачем, але не були повернуті позивачу, оплата не здійснена по жодному із замовлень на перевезення.

У лютому 2016 року ФОП ОСОБА_1 отримав листа від ПАТ «Іскра» від 12.02.2016р. №104/11. В даній заяві відповідач визнав заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 у сумі 343 644,00 грн., яка виникла в результаті виконання вищевказаних замовлень та підтверджена підписаними сторонами Актами приймання-передачі наданих послуг, зокрема: актом № 24 від 08.09.2015р. на суму 80 000,00 грн. з ПДВ; актом № 25 від 21.08.2015р. на суму 75 822,00 грн. з ПДВ; актом № 26 від 21.08.2015р. на суму 75 322,00 грн. з ПДВ; актом № 27 від 05.10.2015р. на суму 80 000,00 грн. з ПДВ; актом № 28 від 28.10.2015р. на суму 32 500,00 грн. з ПДВ.

Спір виник внаслідок того, що позивач не погодився із проведеним відповідачем зарахуванням зустрічних вимог в односторонньому порядку. Відтак, ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

Щодо одностороннього зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог, викладених у листі від 12.02.2016 № 104/11, а саме в заяві про припиненння зобов'язання зарахуванням позивач зазначив наступне.

ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку третьої групи на підставі свідоцтва платника єдиного податку серія Б № 538228 від 01 січня 2012 року.

Відповідно до вимог пункту 291.6. ст. 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відтак, будь-які бартерні операції або ж зарахування вимог, що випливають з господарських зобов'язань, з такими фізичними особами-підприємцями є незаконними.

На думку позивача, припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Іскра» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 є нікчемними правочинами та не може бути застосоване до даних правовідносин.

Відповідач по даній справі повністю заперечує проти позовних вимог

12.02.2016р. відповідач направив позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням за № 103/11 від 12.02.2016р., в якій заявив про припинення зустрічних однорідних зобов'язань між ПАТ «Іскра» та ФОП ОСОБА_1 на суму 300 069,02 грн. Вказана заява отримана позивачем 24.02.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про отримання від відповідача заяви про припинення зобов'язання зарахуванням позивач підтвердив у позовній заяві. Жодних заперечень з приводу припинення зобов'язання внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог позивач не заявив.

Як стверджує відповідач, позивач не надав суду і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ним оспорювався чи визнавався недійсним вказаний вище правочин про зарахування. Відтак, зобов'язання відповідача зі сплати позивачу 300 069,02 грн. за перевезення вантажу припинилося внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення позивачу заяви про припинення зобов'язання зарахуванням, а саме з 12.02.2016р.

На думку відповідача, на момент звернення до суду з даним позовом зобов'язання відповідача вже було припинене і у позивача взагалі не було підстав для подачі позовної заяви.

Також відповідач не погодився із твердженням позивача про те, що припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог між сторонами є нікчемним правочином, оскільки, позивач не надав суду і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували недійсність правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

За твердженням відповідача, зарахування проведене належним чином, відповідно до вимог закону, зобов'язання відповідача є припиненим з моменту такого зарахування, тобто з 12.02.2016 року. Після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідача залишилось не виконаним перед позивачем зобов'язання на суму 43 574,98 грн. Однак, позивач не надав суду та в матеріалах справи відсутнідокази, які б підтверджували надсилання ним відповідачу необхідних документів та отримання вантажовідправником документів. Відтак, оскільки позивач не надіслав відповідачу оригіналів необхідних документів, то у відповідача не виник обов'язок по оплаті 43 574,98 грн., які не увійшли у суму взаємозаліку.

При цьому, заява про припинення зобов'язання зарахуванням від 12.02.2016р. також не є документом, який підтверджує факт виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті залишку заборгованості. Вказана заява підтверджує суму невиконаного зобов'язання відповідача, що залишилась після проведення взаємозаліку і як односторонній правочин є окремою (новою) підставою виникнення нового зобов'язання в розмірі 43 574,98 грн. Разом з тим, у заяві не встановлено строку для оплати вказаного залишку заборгованості, а вимога до відповідача про сплату заборгованості в розмірі 43 574,98 грн. також позивачем не пред'явлена. Тому, обов'язок по оплаті вказаної суми боргу не настав.

ПАТ «Іскра» заперечило також проти тверджень позивача про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, суперечить нормам п.п.291.6. ст.291 ПК України і тому є недійсним правочином. Вказана стаття не містить заборони платникам єдиного податку здійснювати залік зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.341 ГК України, при безготівкових розрахунках усі платежі проводяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунка платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій.

Як зазначив відповідач, залік взаємних зобов'язань є безготівковим розрахунком, а отже і грошовим зобов'язанням, в розумінні ст. 291 ПК України. Тому, проведене відповідачем зарахування не суперечить нормам п.п.291.6. ст.291 ПК України, у податковому кодексі України не міститься норми, яка б містила заборону для зарахування зустріч однорідних вимог платником єдиного податку або передбачала, що зарахування зустріч однорідних вимог такого платника податку є нікчемним або недійсним правочином.

Відповідно п.п.4 п.298.2.3 ст.298 Податкового кодексу України, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п.291.6 ст.291 цього Кодексу, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

За твердженням відповідача, у вказаній нормі закону йдеться про наслідок, а не про заборону зарахування зустрічних однорідних вимог платником єдиного податку. Зокрема, наслідком зарахування зустрічних однорідних вимог платника єдиного податку є перехід такого платника на сплату інших податків і зборів. Тому, зарахування зустрічних вимог не є порушенням п.291.6. ст.291 Податкового кодексу України і не є підставою для визнання правочину недійсним.

ФОП ОСОБА_1 заперечив проти покликань відповідача на дійсність зарахування зустрічних вимог, що не порушує вимог Податкового кодексу України, зазначивши наступне.

Позивач є платником єдиного податку про, що було відомо відповідачу, в тому числі з рахунків-фактур, які виставлялись відповідачу, де зазначено, що позивач - платник єдиного податку по ставці 5%, що відповідно до підпункту 2 п. 293.3. ст. 293 Податкового кодексу України відповідає 3 групі.

Вчиненням ПАТ «Іскра» вищезгаданого одностороннього правочину значно порушуються права та інтереси ФОП ОСОБА_1, які потребують судового захисту відповідно до закону.

У разі застосування між ПАТ «Іскра» та ФОП ОСОБА_1 взаємозаліків, останній вимушений буде оподатковувати свою діяльність, сплачуючи податок на доходи фізичних осіб.

У випадку зарахування зустрічних однорідних вимог між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Іскра», позивач був би вимушений оподатковувати суми, вказані в спірній заяві за загальною системою оподаткування. Загальна відсоткова ставка, яку необхідно буде сплачувати позивачу становитиме 41,5 відсотків, замість відсоткової ставки, яка на даний час підлягає оплаті при сплаті єдиного податку у розмірі 5 відсотків від доходу.

В момент виникнення договірних зобов'язань між ПАТ «Іскра» та ФОП ОСОБА_1, позивач не розраховував перейти на іншу систему оподаткуваня, так як у випадку переходу зі спрощеної системи на загальну, він отримає збитки від підприємницької діяльності в цілому, які полягатимуть у значному податковому навантаженні, а саме сплаті податку у розмірі 41,5 відсотка від доходу (124 528,63 грн.), замість 5 відсотків (15 003,45 грн.).

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог між ним та ПАТ «Іскра» призводить до збитковості його підприємницької діяльності в цілому, що суперечить одному з основних принципів підприємницької діяльності - одержання прибутку. Таким чином зарахування зустрічних однорідних вимог негативно впливатиме на фінансовий стан ФОП ОСОБА_1, чим буде значно порушений його економічний інтерес та принцип підприємницької діяльності - одержання прибутку.

Крім того, позивач звернув увагу, що проведене відповідачем зарахування відбулося за договором надання та організації послуг від 10 жовтня 2011 року № 19/10, відповідно до якого позивач виступав експедитором, а відповідач - перевізником. До таких спорів застосовується скорочений строк позовної давності у 6 місяців, відповідно до положень ч. 5 ст. 315 ГК України. Відтак, по всім заявкам, за якими відповідач провів зарахування, сплив строк позовної давності і односторонній правочин Публічного акціонерного товариства «Іскра», що вчинений у формі заяви від 12.02.2016р. № 104/11 про припинення зобов'язання зарахуванням між ПАТ «Іскра» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 є нікчемним з підстави, визначеної п. 4 ч. 2 ст. 602 Цивільного кодексу України та визнання такого правочину недійсним судом, законом не вимагається.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №ТР 14/05.13 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні від 14.05.2013р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України та аналогічними нормами ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 930 ЦК України передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

За приписами статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно товарно-транспортних накладних (СМR) від 08 серпня 2015 року, від 20 серпня 2015 року, від 05 жовтня 2015 року, від 23 жовтня 2015 року, на підставі укладеного між сторонами спірного договору, замовлень на перевезення здійснено доставку вантажів від відповідача до пункту зазначеному в замовленнях.

За вказаними вище товарно-транспортними накладними (СМR) відправником зазначено відповідача, перевізник та вантажоодержувач - інші треті юридичні особи.

Зазначені товарно-транспортні накладні, підписані представниками вантажоодержувачів про одержання вантажу та товарів. Про факт виконання зобов'язань позивачем за вказаним договором відповідач також не заперечив.

З врахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування, а за відсутності у чинному законодавстві спеціальної позовної давності для позовних вимог про стягнення плати за надані послуги за договором транспортного експедирування, до правовідносин, що склались за спірним договором застосовуються приписи ст. 257 ЦК України та п. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення щодо визначення строку позовної давності для звернення ФОП ОСОБА_1 з позовом у даній справі.

Однак, спір між сторонами виник у зв'язку із проведеним відповідачем зарахуванням зустрічних вимог в односторонньому порядку.

Зарахування проведено відповідачем за договором надання та організації послуг від 10 жовтня 2011 року № 19/10. За вказаним договором ФОП ОСОБА_1 виступав експедитором, а ПАТ «Іскра» - перевізником.

Так, на виконання умов договору надання та організації послуг від 10 жовтня 2011 року № 19/10 були оформлені заявки та підписані відповідні акти приймання-передачі в серпні 2012 року, протягом липня - листопада 2013 року, в червні 2014 року, а також протягом 2015 року.

Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (ч.6 ст. 315 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Так як Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956р. в м. Женеві, відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 р. та є договірною країною у розумінні ч. 1 ст. 1 Конвенції, тому суд приходить до висновку, що перевезення виконане на підставі договору надання та організації послуг від 10 жовтня 2011 року № 19/10 входить в сферу її застосування.

Відповідно ч. 1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік.

Відповідач провів зарахування за перевезеннями (договір надання та організації послуг від 10 жовтня 2011 року № 19/10) здійсненими в серпні 2012 року, протягом липня - листопада 2013 року, а також в червні 2014 року. З врахуванням норм ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів - термін позовної давності за вказаними вимогами сплив через один рік. Заява про зарахування зустрічних вимог оформлена відповідачем 12.02.2016р. При цьому, слід зазначити, що відповідач не довів належними та допустимими докази дійсності наданих послуг по перевезенню. Відповідачем долучені акти лише за послуги надані в 2013 році. Водночас, сумнівним є проведене зарахування зустрічних вимог в односторонньому порядку без підтвердження необхідними первинними бухгалтерськими документами дійсності наданих послуг.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 601 Кодексу зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Кодексу унормовано, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Частиною 3 статті 203 Кодексу унормовано, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, для припинення зобов'язань зарахуванням необхідна наявність кількох умов. По-перше, зарахування можливе у разі, коли зобов'язання є зустрічним. Для зарахування необхідна наявність двох зобов'язань. При цьому особа, яка виступає кредитором з першого з них, повинна бути боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов'язання повинен бути кредитором з другого з них. По-друге, вимоги, що підлягають зарахуванню, мають бути однорідними. У зв'язку з цим, як правило, зарахуванню підлягають вимоги за грошовими зобов'язаннями або за будь-якими іншими зобов'язаннями, предмет яких визначений родовими ознаками. Різнорідні зобов'язання зарахуванням припинені бути не можуть. По-третє, для зарахування взаємної вимоги важливе значення має час виконання зобов'язань. Зарахування можливе лише у разі, коли строк виконання зобов'язання настав або не вказаний чи визначений моментом затребування.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Стаття 602 Цивільного кодексу України встановлює безумовні випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог. До таких випадків належить сплив позовної давності до вимог, які сторона або сторони бажають зарахувати. При цьому, зазначена норма на відміну від статей 256 та 257 Цивільного кодексу України, не передбачає як можливості поновлення цього строку, так і необхідності подачі заяви про застосування статті 602 Цивільного кодексу України.

Зазначене також випливає з правової природи інституту строку позовної давності, тобто строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, поновлення строку давності або застосування наслідків його спливу можливе лише для вимог, заявлених у позовному провадженні.

Натомість зарахування зустрічних вимог є одним із способів припинення зобов'язання, право на застосування якого особа має протягом відповідного строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати припиненими зобов'язання відповідача у зв'язку з проведенням зарахування.

В інформаційному листі від 07.04.2008р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» (п. 31) зазначено, що

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 07.04.2008р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» (п. 31).

Як встановлено судом, за результатами наданих послуг по перевезенню (товарно-транспортних накладних СМR) позивачем були складені акти здачі-приймання виконаних робіт та рахунки-фактури, які в подальшому скеровані на адресу відповідача для оплати наданих послуг (протягом 20 банківських днів з моменту отримання). Однак, відповідач не повернув позивачу підписані акти та не оплатив надані послуги. У позивача відсутні відомості про період направлення вищевказаних документів відповідачу. Зате, при складанні заяви про зарахування зустрічних вимог відповідач послався на акти, які були оформлені позивачем на виконання вимог договору №ТР 14/05.13 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні від 14.05.2013р. Відтак, суд приймає до уваги заяву про припинення зобов'язання зарахуванням як таку, що підтверджує факт надання позивачем послуг за спірним договором.

За вказаних обставин, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 343 644,00грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 291.6 Податкового кодексу України, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі в рамках договорів, укладених між сторонами спору, є бартерною (товарообмінною) операцією. А бартер заборонений для єдинників. За порушення зазначених вимог реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру єдинників (п. 299.10 ПК).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 42 глави ІV Господарського кодексу України, підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із загальних принципів господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ст. 6 ГК України).

Статтею 45 ГКУ визначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Статтею 4 Податкового кодексу України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, фіскальної достатності, соціальної справедливості, рівномірності та зручності сплати податків та зборів.

Згідно зі ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.

Фізична особа - підприємець, яка самостійно приймає рішення про обрання спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви, повідомляє у такій заяві, що їй відомі вимоги глави 1 розділу XIV Кодексу, граничні терміни сплати єдиного податку та ставки єдиного податку, термін подання звітності, обмеження у застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та відповідальність платника єдиного податку

Відтак, заява про зарахування зустрічних вимог направлена відповідачем позивачу призводить до збитковості підприємницької діяльності останнього в цілому, спонукає до відповідальності передбаченої податковим законодавством та негативно впливатиме на фінансовий стан ФОП ОСОБА_1

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 14 433,04грн. інфляційних втрат та 3417,62 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Як встановлено судом в заяві про зарахування зустрічних вимог відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за спірним договором, тобто, відповідач отримав документи, які є підставою для оплати заборгованості, однак, сторони не надали доказів про період направлення та отримання первинних бухгалтерських документів. Позивач провів нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 15.03.2016р. по 14.07.2016р. після отримання від відповідача заяви про зарахування зустрічних вимог в лютому 2016 року, відрахувавши 20 банківських днів від дати заяви.

Перевіривши подану позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 433,04грн. інфляційних втрат та 3417,62 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 909, 916 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 35, 43, 49, 82-84, 116 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, ідентифікаційний код 00214244) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 343 644,00грн. основного боргу, 14 433,04грн. інфляційних втрат, 3417,62 грн. 3% річних та 6800,42грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 22.11.2016р.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Петрашко М.М.