Ухвала суду № 62939369, 17.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

17 листопада 2016 р. Справа № 802/1823/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача 1: Ткачук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідач 1), Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідач 2)

про: визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідач 1), Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

16.11.2016 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача 1 за вх. 25153 про залишення даного позову без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування висновку Атестаційної комісії №10 ГУНП у Вінницькій області, який міститься в протоколі ОП №15.0002.1178.0055121 від 11.08.2016 року. Вказана заява вмотивована тим, що позивач звернувся до суду з даною вимогою з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України.

У судовому засіданні позивач та його представник заперечували щодо задоволення даної заяви, зазначивши, що ОСОБА_1 тривалий час перебував на лікарняних та був непрацездатний. Крім того, після ознайомлення із рішенням атестаційної комісії позивач оскаржив його до апеляційної атестаційної комісії, із рішенням якої був ознайомлений також в період перебування на лікарняному, а саме 23.09.2016 року. Натомість, після одужання та виходу на роботу, першого ж робочого дня - 03.10.2016 року наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області його було звільнено зі служби в поліції у зв'язку з виконанням керівником органу поліції відповідного рішення атестаційної комісії. А враховуючи, що з відповідним позовом до суду він звернувся 02.11.2016 року, тому вважає, що строк звернення до суду у відносинах, пов'язаних із проходженням публічної служби не може вважатися пропущеним, а якщо і є таким щодо вимоги про оскарження висновку атестаційної комісії, - то пропущений з поважних причин.

Суд, розглянувши подану заяву про залишення позову без розгляду та вивчивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно частини 1 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

Водночас ч. 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, виходячи із зазначених норм процесуального закону розпочинати рахувати строк звернення до суду можна лише з того моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права. При цьому необхідно встановити чи дійсно особа знала або могла дізнатись про порушення свого прав та підтвердити факт цієї можливості відповідними доказами або обставинами.

Так, обґрунтовуючи недотримання позивачем передбаченого положеннями ч. 3 ст. 99 КАС України строку звернення до суду із вимогою про визнання протиправним та скасування висновку (рішення) відповідача 2 від 11.08.2016 року, яке зазначене у протоколі атестаційної комісії ОП №15.00021178.0055121, представник відповідача 1 вказує на те, що початок перебігу цього строку необхідно відраховувати з 18.08.2016 року, тобто з дня, коли ОСОБА_1 був ознайомлений з вказаним рішенням.

Надаючи оцінку зазначеному, суд виходив із наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був ознайомлений із рішенням атестаційної комісії від 11.08.2016 року лише 18.08.2016 року, про що свідчить його особистий підпис в атестаційному листі.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач з 15.08.2016 року по 31.08.2016 року хворів та лікувався амбулаторно, що підтверджується довідкою поліклініки ДУ ТМО МВС України по Вінницькій області №2142, згідно якої до служби позивачу слід приступити з 01.09.2016 року. Крім того, у періоди з 05.09.2016 року по 07.09.2016 року та з 12.09.2016 року по 30.09.2016 року позивач знову хворів та лікувався амбулаторно, що підтверджується довідками медичного закладу №2317 від 05.09.2016 року, №2491 від 22.09.2016 року та листком непрацездатності від 12.09.2016 року. Згідно останньої медичної довідки № 2491, до роботи позивачу можливо приступити з 01.10.2016 року.

Таким чином позивач хоч і був ознайомлений із оскаржуваним рішенням атестаційної комісії 18.08.2016 року, однак в цей час був непрацездатним, а враховуючи тривалість захворювання, ОСОБА_1 був позбавлений можливості належним чином реалізувати своє право на судовий захист саме з моменту ознайомлення з оскаржуваним рішенням атестаційної комісії № 10 ГУНП у Вінницькій області.

Натомість, після свого одужання, при виході на роботу у перший робочий день - 03.10.2016 року, наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 03.10.2016 року №177о/с позивач був звільнений із займаної посади зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України "Про національну поліцію". Даний наказ був винесений відповідачем 1 у зв'язку з забезпеченням виконання рішення атестаційної комісії № 10 від 11.08.2016р., а тому обсяг порушених прав позивача у зв'язку з його звільненням збільшився, і фактично ставити питання оцінки законності наказу про звільнення та оцінки підстав звільнення - рішення атестаційної комісії, для позивача було раціональним саме в межах одного позову.

В контексті вказаного слід зазначити, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

В даному ж випадку із матеріалів справи слідує, що згідно медичних довідок та листа непрацездатності ОСОБА_1, після тривалого перебування на лікарняних до роботи останньому було рекомендовано приступити з 01.10.2016 року, що припадало на суботу (вихідний день), натомість першого ж робочого дня (в понеділок) 03.10.2016 року його було звільнено зі служби. З адміністративним позовом до суду позивач звернувся 02.11.2016 року, тобто в межах місячного строку звернення за вимогою щодо скасування наказу про своє звільнення зі служби.

А враховуючи, що оскаржуваний наказ про звільнення № 177о/с від 03.10.2016 року виданий у зв'язку з виконанням рішення атестаційної комісії, оформленого протоколом №15.0002.1178.0055121 від 11.08.2016 року, тому при вирішенні даної справи суд в будь-якому випадку в силу закріпленого у статті 11 КАС України принципу офіційного з'ясування обставин справи зобов'язаний надавати оцінку оскаржуваному протоколу. При цьому в силу об'єктивних причин належним чином реалізувати своє право щодо оскарження в окремому судовому порядку протоколу №15.0002.1178.0055121 від 11.08.2016 року позивач в передбачений місячний строк не зумів, проте реалізував таке право в межах оскарження кінцевого рішення за наслідками проведеної щодо нього атестації - наказу про звільнення.

При вирішення питання щодо поважності причин пропуску строків звернення до суду суд не може оминути поза увагою передбачене статтею 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

В даному випадку обставини справи вказують на те, що оскільки позивач в період ознайомлення з оскаржуваним протоколом атестаційної комісії №15.0002.1178.0055121 від 11.08.2016 року - 18.08.2016 року перебував на лікарняному, та вийшовши 03.10.2016 року на роботу після хвороби відразу ж був звільнений зі служби, тому, на думку суду, пропуск позивачем строку звернення до суду у відповідній частині позовних вимог мав місце із поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви представника відповідача 1 про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду слід відмовити.

Відтак необхідно визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 99,100, 155, 167, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування висновку Атестаційної комісії № 10 ГУНП у Вінницькій області, який міститься в протоколі ОП № 15.00021178.0055121 від 11.08.2016 року.

У задоволені заяви представника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вх. № 25153 від 16.11.16) про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович