Ухвала суду № 62926912, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

24 листопада 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва Левенець Б.Б., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Гаражно-будівельний кооператив «Голос» про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2013 року, позов ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ГБК «Голос» про визнання договору недійсним задоволено, визнано недійсним договір дарування гаражного боксу від 27 травня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №9-908, що знаходиться в ГБК «Голос» за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.65-71, 138-143)

14 листопада 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до суду апеляційну скаргу на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року. (а.с.171-175)

З матеріалів справи вбачається, що апелянт не брала участь у справі під час її розгляду районним судом, в апеляційній скарзі зазначає, що задовольняючи позовні вимоги і визнавши недійсним договір дарування гаражу, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» набув права землекористувача за договором оренди, а відтак, мав право звернутись до суду та вимагати визнання цього договору недійсним і при цьому встановлювати факти, що впливають на право ОСОБА_2, тому вважає, що вказаним рішенням вирішено питання про її права та обов'язки.

Вивчивши апеляційну скаргу, перевіривши доводи, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, вважаю, що подана скарга підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» №12 від 24 жовтня 2008 року.

Як вбачається із позовної заяви, ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» звернувся із позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_3 не мала права на укладення договору дарування гаражного боксу, оскільки все нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 належить виключно ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», тому просив визнати недійсним укладений 27 травня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування гаражного боксу в ГБК «Голос» за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.2-5)

Задовольняючи позов ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» про визнання договору недійсним, суд 1-ї інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що на момент укладення Договору дарування гаражного боксу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у дарувальника ОСОБА_3 були відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували її право власності на об'єкт відчуження, а отже у неї також було відсутнє право на укладення Договору дарування гаражного боксу №213, що знаходиться в ГБК «Голос». (а.с.65-71, 138-143)

Будь-яких висновків щодо ОСОБА_2 оспорюване рішення не містить.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року вирішувались питання про права та обов'язки ОСОБА_2

Оскільки наразі спеціальної норми, яка би врегульовувала таку правову ситуацію немає, а ч. 4 ст. 297 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав відмови у відкритті апеляційного провадження, прихожу до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути апелянту на підставі прямої норми процесуального права - ст. 13, ч. 1 ст. 292 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суму сплаченого судового збору за квитанцією №51\з11 від 14 листопада 2016 року в розмірі 535 грн. 92 коп. слід повернути платнику ОСОБА_6 (а.с.174)

Керуючись ст. ст. 292, 297 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Гаражно-будівельний кооператив «Голос» про визнання договору недійсним.

Зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, сплаченого за квитанцією №51\з11 від14 листопада2016 року через ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК», отримувач УДКСУ у Солом'янському районі міста Києва, код 38050812, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, розрахунковий рахунок № 31210206780010.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь в справі.

Ухвала набирає законної сили негайно з часу її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя _______ Б.Б. Левенець

Справа № 22-ц/796/15202/2016

Унікальний номер 2601/11937/12

Головуючий у першій інстанції - КолдінаО.О.

Доповідач Левенець Б.Б.