Рішення № 62926797, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Нарапович ОксаниДмитрівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (надалі - ПАТ «Універсал Банк»), як правонаступник відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі ВАТ «Універсалбанк»), звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позивач зазначав, що 14 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір № 001/2900/756-0118, відповідно до умов якого позичальник отримав від банку кредит у розмірі 120011 швейцарських франків строком до 10 листопада 2037 року зі сплатою відсотків у розмірі 4,5% річних за користування кредитом.

Пунктом 1.1.3 кредитного договору № 001-2900/756-0118 встановлено, що до всієї простроченої суми основного боргу з моменту звільнення його з основного місця роботи (08.09.2008) застосовується процентна ставка в розмірі 31,35 % річних.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року, з відповідача на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором, у розмірі 125586,39 швейцарських франків, що еквівалентно 1037682 грн. 66 коп.

Даним рішенням з відповідача було стягнуто тіло кредиту та нараховані до 20 травня 2013 року відсотки, проте судове рішення донині не виконано.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитним договором за період з 20 травня 2013 року по 13 серпня 2014 року, в сумі 52094,41 швейцарських франків, та суму боргу у вигляді інфляційних витрат за зазначеним кредитним договором, в сумі 760058 грн. 31 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Універсал Банк» (а.с.23 т.1).

Встановлено, що 14 вересня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав від банку кредит у розмірі 120 011 швейцарських франків строком до 10 вересня 2037 року зі сплатою відсотків у розмірі 4,5 % річних за користування кредитом (а.с.6, 195-200 т.1).

Згідно п. 1.1.1 кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитом становить 4,5 % за користування кредитом в період з 14.09.2007р. по 10.09.2012р. включно, 9,95 % - за користування кредитом в період з 11.09.2012р. по 10.09.2037р. включно; 13,5 % за користування кредитом за період з 14.09.2007р. по 10.09.2012р. та 29,85 % за користування кредитом за період з 11.09.2012р. по 10.09.2037р. включно - підвищена процентна ставка за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або термін погашення). У разі звільнення позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки - 10,45 %, підвищена 31,35 % (а.с.195 т.1).

У зв'язку з неналежним виконанням кредитного зобов'язання виникла заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року, задоволено позовні вимоги банку, з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 125 586,39 швейцарських франків, що еквівалентно 1 037 682 грн. 66 коп., яка складається з тіла кредиту та нарахованих до 20 травня 2013 року відсотків за користування кредитом (а.с.6-14 т.1).

Окрім цього, ухвалою суду апеляційної інстанції встановлено, що боржник 10 вересня 2008 року був звільнений з місця роботи - Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція», а тому вважав доведеними правові підстави до нарахування з 10 серпня 2008 року відсоткової ставки за користування кредитними коштами, в розмірі 10,45 % (а.с.13 т.1).

Висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав до стягнення інфляційних втрат є законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року з ОСОБА_2 достроково стягнуто заборгованість за тілом кредиту, в сумі 125 586,39 швейцарських франків.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Отже, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитору (плати) від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, невиконання відповідачем грошового зобов'язання перед банком дає підстави для застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, внаслідок чого заборгованість не зменшилась, а грошові кошти знецінилися внаслідок інфляційних процесів, негативних наслідків, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Між тим, рішенням районного суду від 07 жовтня 2013 року заборгованість за кредитним договором з відповідачастягнуто не в національній валюті, а у швейцарських франках, що виключає знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Разом з тим, з висновками районного суду в частинівирішення вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, погодитися неможливо.

Встановлено, що рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості не виконано.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок абореального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання позичальником відсотків, передбачених умовами договору.

Отже, наявність невиконаного боржником судового рішення про стягнення з нього кредитної заборгованості дає кредитору правові підстави до отримання від боржника відсотків, належних відповідно до умов договору та ст. 1048 ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі за №6-1206цс15, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте районний суд залишив поза увагою зміст постанови Верховного Суду України, наявні у справі докази невиконання судового рішення й з порушенням норм матеріального та процесуального права прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав до стягнення з ОСОБА_2 відсотків за користування кредитом.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками підлягає скасуванню.

Встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» має ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями, яка надає право зайняття валютними операціями (а.с.26-37 т.2).

Відповідно до змісту позовних вимог з доповненнями, ПАТ «Універсал банк» просить стягнути з боржника відсотки за користування кредитними коштами за період з 20 травня 2013 року по 13 серпня 2014 року, в сумі 52 094,41 швейцарських франків.

Разом з тим, відповідно до даних розрахунку, який відповідає обставинам справи та змісту кредитного договору, заборгованість боржника по сплаті передбачених умовами договору 10,45 % річних за вказаний у позові період становить 14504,55 швейцарських франків, а не 52 094,41 швейцарських франків.

Правових підстав до стягнення за вказаний період підвищених відсотків, як просить позивач, колегія суддів не вбачає.

При цьому, виходить з того, що рішенням суду з боржника достроково стягнуто кредитну заборгованість, а відсотки за користування кредитом передбачають плату за користування кредитними коштами, згідно ст. 1048 ЦК України, й по своїй правовій природі до штрафних санкцій не відносяться.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку до задоволення апеляційної скарги частково й ухвалення по справі в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками нового рішення про часткове задоволення позову й стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості по нарахованим відсоткам за кредитним договором за період з 20 травня 2013 року по 13 серпня 2014 року, в сумі 14504,55 швейцарських франків.

У решті рішення районного суду залишити без змін.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, відповідно до заявлених вимог, в сумі 2103 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Нарапович Оксани Дмитрівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити по справі в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитним договором за період з 20 травня 2013 року по 13 серпня 2014 року в сумі 14504,55 швейцарських франків, а також судові витрати, в сумі 2103 грн.

У решті рішення районного суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 754/14449/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11799/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Петріщева І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.