Ухвала суду № 62925351, 15.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/6882/14 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/783/4127/16 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Ванівського О.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2016 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: Львівська міська рада, ЛКП «Житловик-С», Державне виробниче об'єднання «Полярон», Профспілкова організація державного виробничого об'єднання «Полярон» про виселення без надання іншого житлового приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

Оскарженим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2016 року позов задоволено частково.

Виселено ОСОБА_3 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення оскаржила Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо виселення з кімнати НОМЕР_3 - необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки висновок суду не відповідає обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 квітня 2011 року №490 «Про завершення впорядкування проживання мешканців у будинку АДРЕСА_1», яким передбачено утворення 2-х містобудівних одиниць (житловий будинок і гуртожиток) у будинку АДРЕСА_1. Соціальний гуртожиток заплановано розмістити в лівому крилі, всі особи які самоправно проживають, на підставі ст. 116 Житлового Кодексу Української РСР підлягають виселенню. Крім того апелянт зазначає, що судом не враховано той факт, що 17 травня 2005 року Сихівський районний суд м. Львова розглянув справу за позовом ОСОБА_3 до ВО «Полярон» про виконання умов договору, рішенням суду зобов'язано ВО «Полярон» виконати умови договору та надати ОСОБА_3 квартиру у м. Львові. Відповідно до відповіді ТзОВ «Олімпік ЛТД Плюс» від 05 квітня 2016 року ОСОБА_3 передані ключі від квартири АДРЕСА_2, на даний час він оплачує комунальні платежі, по що долучено довідку ОСББ «На Угорській» з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 06 квітня 2016 року №15.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2016 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, а саме виселити ОСОБА_3 з кімнат НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Представники Львівської міської ради, ЛКП «Житловик-С», ДВО «Полярон», Профспілкова організація ДВО «Полярон» в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 246-249), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1973 р. проживає та зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, який мав статус гуртожитку та в 2007 році переданий у власність територіальної громади. Відповідач вселений в гуртожиток як працівник виробничого об'єднання „Полярон" та звільнений з підприємства у зв'язку з ліквідацією виробництва. Також судом встановлено, що даний час ОСОБА_3 займає кімнати НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №139 від 09.03.2007 р. „Про надання гуртожитку для проживання сімей на АДРЕСА_1 статусу житлового будинку і передачі його у власність територіальної громади м. Львова" статус будинку змінено на житловий будинок та зобов'язано Департамент житлового господарства та інфраструктури укласти договори найму з усіма мешканцями, які були зареєстровані та проживали у даному будинку (т.1 а.с.8)

Згідно ухвали Львівської міської ради №721 від 29.03.2007 р. прийнято у власність територіальної громади м. Львова відомчий житловий будинку АДРЕСА_1 від ВО „Полярон" (т.1 а.с.7).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №636 від 27.06.2008 р. внесено зміни до рішення виконавчого комітету №139 від 09.03.2007 р., згідно з якими Сихівську районну адміністрацію зобов'язано укласти договори житлового найму з мешканцями, які зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 255).

Відповідно до листа ЛКП „Житловик-С" від 19.06.2015 р. ОСОБА_3 повідомлено, що відповідно до картки прописки форми 16, яка передана у 2013 році в ЛКП „Житловик-С" у зв'язку з передачею будинку АДРЕСА_1 на баланс цього комунального підприємства, ОСОБА_3 було надане місце та останній був прописаний як працівник ВО „Полярон" у гуртожитку вказаного підприємства 22 лютого 1973 року. Інших документів у ЛКП „Житловик-С" немає (т.1 а.с. 213).

Матеріалами справи встановлено, що згідно зі списком мешканців, які були зареєстровані у гуртожитку на АДРЕСА_1 на момент передачі будинку у власність територіальної громади м. Львова під номером 86 вказаний ОСОБА_3 (т.1 а.с.218).

Як вбачається із матеріалів справи, Державне виробниче об'єднання „Полярон" з 27.10.2011 р. перебуває у процесі припинення. (т.2 а.с. 13-15)

Згідно рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17.05.2005 р. задоволено позов ОСОБА_3 до ВО „Полярон" та зобов'язано відповідача виконати умови договору від 15.08.1980 р. та надати квартиру у м. Львові. Зокрема, згідно з умовами такого договору ОСОБА_3 перейшов на роботу в будівельну організацію „Львівпромбуд" та за будівельною спеціальністю відпрацював на будівництві три роки, а ВО „Полярон" зобов'язався після закінчення трирічного строку роботи надати йому квартиру (т.1 а.с. 10).

Відповідно до ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 05.04.2012 р. визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3, ТОВ „Олімпік Лтд" та профспілковим комітетом ВО „Полярон", згідно з якою сторони серед іншого визнали укладення договору про будівництво від 15.08.1980 р. та рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17.05.2005 р. ОСОБА_3 погодився прийняти від ТОВ „Олімпік Лтд" як належне виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17.05.2005 р. однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги Сихівської районної адміністрації в частині виселення ОСОБА_3 з кімнат № НОМЕР_1, НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, районний суд виходив з того, що оскільки відповідачеві надано ліжко-місце у гуртожитку у кімнаті НОМЕР_3, а на даний час він займає три окремих житлових приміщення та зареєстрований в будинку, а не в окремій кімнаті, а тому прийшов до висновку про відсутність доказів правомірності зайняття відповідачем кімнат № НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Сторонами визнається, що з 1973 року ОСОБА_3 займає одне ліжко-місце і там проживає.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Окрім того суд першої інстанції пришов до висновку про те, що Сихівською районною адміністрацією не доведено факту самоправного зайняття ОСОБА_3 житлового приміщення у будинку АДРЕСА_1, зокрема кімнати НОМЕР_3.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу.

Колегія суддів погоджується із такими висновками районного суду виходячи із наступного.

Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до положень статей 9, 109 ЖК Української РСР виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Статтями 110 - 117 ЖК Української РСР врегульовано питання виселення з житлового приміщення з наданням та без надання іншого житла.

Із аналізу вказаних норм ЖК Української РСР випливає, що виселення без надання іншого житлового приміщення є винятковим заходом, який застосовується у випадку неправомірної поведінки особи, яка проживає у житловому приміщенні, або за умов існування загрози життю та здоров'ю мешканців.

Згідно зі ст. 132 ЖК Української РСР, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що районний суд не врахував рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 травня 2005 року, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та мотивами оскаржуваного рішення.

Покликання Сихівської РА ЛМР в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 передані ключі від квартири АДРЕСА_2, та він оплачує комунальні платежі, як на підставу для задоволення позовних вимог, колегія суддів не бере до уваги оскільки матеріалами справи встановлено, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 не оформлене, зареєстрованих осіб за такою адресою немає (т.1 а.с.201, т.2 а.с. 96-97).

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2016 року колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

О.М.Ванівський