Постанова № 62920427, 23.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1274/16-п Головуючий у суді 1-ї інстанції - ЧхайлоНомер провадження 33/788/203/16 Суддя-доповідач Яременко Г. М. Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року суддя Апеляційного суду Сумської області Яременко Г. М. , з участю ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 не працюючий

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 визнаний винним і підданий адміністративному стягненню за те, що він 18.08.2016 року о 23:20 год. по вул. 19 Серпня м. Лебедин Сумської області керував автомобілем ВАЗ 2121 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився пройти медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, порушує питання про скасування постанови суду та закриття провадження у вказаній справі. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, при цьому вину у скоєному не визнає та вважає, що у вказаному рішенні обставини викладені однобічно на користь його звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а покази свідків викладені частково та вибірково, разом з тим зауважує, що суд посилається на покази свідків, не даючи їм належної оцінки, до того ж, оцінюючи покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, залишив поза увагою їх пояснення, які вони надали на запитання сторони захисту з приводу того, що працівниками поліції не пропонувалось ОСОБА_2 пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів, окрім того протиріччя у показах вказаних осіб щодо проміжку часу, протягом якого вони дійшли від сцени до автомобіля ОСОБА_2, суд не усунув і не надав їм правової оцінки, до того ж твердження вказаних осіб з приводу того, що вказаний автомобіль перебував у зоні видимості останніх є нікчемними, оскільки вони фізично не могли спостерігати за подіями на значній відстані, а саме 185 метрів, від місцезнаходження вказаного автомобіля, разом з тим особа, що подала скаргу, вказує, що судом взагалі не враховано показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і не відображено їх у постанові, до того ж ОСОБА_2 взагалі не пропонувався огляд на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особами в стані алкогольного сп'яніння, а також відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Висновок судді про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі в передбаченому законом порядку доказами, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення АП2 № 185071 від 19.08.2016 року, складеним за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2), з якого вбачається, що ОСОБА_2 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп»яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.4), які ствердили, що водій ОСОБА_2, маючи ознаки алкогольного сп'яніння, керував автомобілем і відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, до того ж у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали суду, що ввечері 18.08.2016 року вони перебували біля Меморіалу Слави, де в цей час відпочивала група молоді і до них під'їхав автомобіль, водієм якого був ОСОБА_2, він вів себе неадекватно, висловлювався нецензурно, від нього відчувався запах спиртного, за зовнішніми ознаками було видно, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, про зазначене ними було повідомлено чергову частину Лебединського ВП, згідно повідомлення начальника Лебединського ВП ГУНП у Сумській області (а.с. 24), 18.08.2016 року о 23:20 год. до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_4, який пояснив, що біля Меморіалу Слави за кермом автомобіля «Нива» знаходиться п'яний водій та в зв'язку з цим на місце події були направлені працівники Лебединського відділу поліції та рухомий наряд БПО Управління поліції охорони в Сумській області, що вбачається з письмової відповіді (а.с. 25) та, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, при цьому останній пояснив, що склав відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення при наявності для того підстав і при його складанні ОСОБА_2 не надавав пояснення з приводу того, що став вживати спиртне уже після того як керував автомобілем.

Покази ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю узгоджуються з матеріалами вказаного провадження та підстав не довіряти вказаним показанням з огляду на викладене не вбачається.

За таких обставин, доводи ОСОБА_2 з приводу відсутності в його діях ознак інкримінованого адміністративного правопорушення, з огляду на викладене, є безпідставними.

Непереконливими є твердження ОСОБА_2 з приводу неврахування судом показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки як вбачається з матеріалів провадження, зокрема постанови суду та технічного звукозапису судового засідання, суд першої інстанції допитав вказаних свідків, зазначив їх пояснення в рішенні та дав їм оцінку.

Що стосується посилань апелянта з приводу того, що судом не усунуто та не надано правової оцінки протиріччям у показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо проміжку часу, протягом якого вони дійшли від сцени до автомобіля ОСОБА_2, то вказані твердження є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції при спростуванні позиції сторони захисту щодо часу вживання алкоголю ОСОБА_2, враховуючи надані під час судового розгляду показання лікаря-нарколога з приводу наведених обставин, зауважив на тому, що період руху вказаних осіб склав близько 1 - 5 хвилин, до того ж доводи останнього на рахунок цього не порушують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Доводи ОСОБА_2 з приводу того, що йому взагалі не пропонувався огляд на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів та в медичному закладі спростовуються поясненнями в суді та наявними у матеріалах справи поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зі змісту яких вбачаться, що водій ОСОБА_2, маючи ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, до того ж вказані особи були попереджені про відповідальність за надання неправдивих та недостовірних свідчень.

Що стосується решти доводів апелянта, то жодного доказу, який би підтверджував їх достовірність та спростовував винуватість останнього у правопорушенні, яке йому інкримінується, надано не було, до того вказані доводи не є визначальними законом підставами для скасування вказаного судового рішення.

Накладене судом в межах ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне стягнення на ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.33 КУпАП щодо врахування характеру вчиненого правопорушення, даних про особу порушника та інших обставин, які мають значення для прийняття правильного рішення, а тому обраний вид стягнення буде доцільним для виправлення та перевиховання правопорушника з метою попередження вчинення ним правопорушень у майбутньому.

За таких обставин, вважаю, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, постанова суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2016 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Сумської областіЯременко Г. М.

.