Ухвала суду № 62919714, 23.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4404/16-ц 23.11.2016 23.11.2016 23.11.2016

Справа № 487/4404/16-ц

Провадження №22-ц/784/2544/16 Суддя першої інстанції: Біцюк А.В.

Категорія 39 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Крамаренко Т.В.,

суддів: Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем: Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідачки - ОСОБА_3 її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 за участю третіх осіб Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори, Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_8 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач зазначав, що 20 січня 2015 року помер його син ОСОБА_8 після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Він, як спадкоємець за законом, звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини, але з пропуском установленого законом шестимісячного строку, у звязку з чим, державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно.

Посилаючись на поважність причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, а саме окреме проживання від сина разом зі своєю хворою матірю в смт Березанка Березанського району Миколаївської області, яка потребувала постійного стороннього догляду, перебування в депресивному стані здоровя після смерті сина, позивач просив суд, визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його сина ОСОБА_8, померлого 20 січня 2015 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання такої заяви.

Пленум Верховного Суду України в пункті 24 Постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» розяснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_8 20 січня 2015 року помер (а.с. 62).

Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру №56 в будинку №73 в по вул. Друга Слобідська в м. Миколаєві, яка належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 2 жовтня 2008 року (а.с.68).

ОСОБА_5 є батьком померлого ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.65).

З копії спадкової справи №354/2015, заведеної Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області видно, що спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла його мати ОСОБА_7, яка 23 березня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.60-77).

Також малолітній син померлого - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину (а.с.14, 80).

8 червня 2016 року постановою державного нотаріуса Третьої Миколаївської нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_9, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у звязку з пропуском строку на прийняття спадщини за законом (а.с.15).

Позивач відповідно до приписів ч.1 ст. 60 ЦПК України, повинен довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог.

Наполягаючи на задоволені позову, ОСОБА_8, як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини посилався на депресивний стан, повязаний зі смертю сина та постійний догляд за хворою матірю ОСОБА_10, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як встановлено судом, позивач у період з березня 2015 року по травень 2015 року неодноразово приїздив в м. Миколаїв, проте не надав суду доказів наявності перешкод для прийняття спадщини саме в період з 20 січня 2015 року по 20 липня 2015 року.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання в апеляційній скарзі на моральні страждання після втрати близької людини не заслуговують на увагу, оскільки це не повязано з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для реалізації права на спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщина до нотаріальної контори.

Доводи ОСОБА_8 про те, що у звязку з хворобою в безпорадному стані перебувала його мати за якою він здійснював постійний догляд є безпідставними, оскільки не впливають на обґрунтовані висновки суду.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силуч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: