Ухвала суду № 62919047, 22.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/2283/16-ц Провадження № 22-ц/772/3525/2016Головуючий в суді першої інстанції Вернік В. М.Категорія 48Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А., суддів:Войтка Ю.Б., Стадника І.М., при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_7, за участі третьої особи - Служби у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернулася в суд 4 жовтня 2016 року.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2016 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав не усунення позивачем недоліків заяви встановлених судом в ухвалі від 7 жовтня 2016 року.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши додержання вимог закону при постановленні ухвали, її законність і обґрунтованість, у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, що були визначені ухвалою суду першої інстанції від 7 жовтня 2016 року.

Проте, з таким висновком суду погодитись не може, оскільки до таких висновків суд дійшов через порушення норм процесуального права та з порушенням порядку встановленого для вирішення цього питання.

Як вбачається із змісту ухвали суду від 7 жовтня 2016 року про усунення недоліків поданої заяви, суддя залишаючи без руху заяву ОСОБА_6 вказував на непідсудність таких справ цьому суду, посилаючись на положення статей 109, 110, 414 ЦПК України, зазначаючи про порушення вимог статті 119 ЦПК України, оскільки позивачем за альтернативної підсудності даного спору цьому суду за місцем проживання позивача, в частині позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дитини, позивачем пред'явлено також вимогу стосовно визначення місця проживання дитини, предмет якої не становить ознак договірної, альтернативної або виключної підсудності.

Разом із тим, встановивши порушення правил підсудності суддею при цьому не вирішено питання щодо відмови у відкритті провадження у справі відповідно до вимог 122 ЦПК, натомість надалі суддею вказано на порушення позивачем положень ЦПК щодо змісту позовної заяви, відповідно до вимог статті 119 ЦПК України.

Посилаючись на недотримання позивачем положень статті 119 ЦПК України щодо змісту поданої заяви, суддя вказав на те, що позивачем в частині вимог про стягнення аліментів не викладено обґрунтування, не зазначено доказів та не наведено підстав звільнення її від доказування обставин стосовно стану здоров'я відповідача, наявності чи відсутності у останнього інших утриманців, що підлягають з'ясуванню судом, а також не додано до позову засвідчений переклад офіційною мовою держави за вказаним місцем проживання відповідача.

Вимоги судді щодо усунення вказаних недоліків заяви в частині вимог про стягнення аліментів є безпідставними і не ґрунтуються на положеннях закону.

Як вбачається із змісту позовної заяви в частині вимог про стягнення аліментів, позивач достатньо повно мотивувала заяву вказавши всі необхідні відомості, які їй відомі про відповідача і зазначила про відомості щодо відповідача, які їй не відомі, зокрема про його середньомісячний дохід.

Надання з позовом засвідченого його перекладу офіційною мовою держави за вказаним місцем проживання відповідача не передбачено нормами ЦПК України та міжнародними нормами, оскільки за правилами частини 2 статті 127 ЦПК України, на які посилається суд при вирішенні цього питання, відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів разом з копією ухвали про відкриття провадження. Переклад останньої також має бути направлений відповідачу, а за таких умов до відкриття провадження у справі здійснювати переклад позовної заяви не є обов'язковим і підстав вимагати цей переклад до відкриття провадження не вбачається.

Крім того, відповідно до частин 1 та 3 статті 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" № 5029-VI від 03 липня 2012 року, на який відсилає положення статті 7 ЦПК України з питання про мову цивільного судочинства в Україні, судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Відповідно до положень частин 5 так 6 цієї статті цього Закону слідчі і судові документи складаються державною мовою. Слідчі і судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), державною мовою, або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

За таких обставин до відкриття провадження у справі закон не вимагає обов'язкового подання позовної заяви з її перекладом на мову держави у якій проживає відповідач, а тому вимоги судді суду першої інстанції в цій частині є безпідставними.

Отже, суддя вказуючи на порушення правил підсудності замість вирішення питання про відкриття провадження у справі, чи відмову у відкритті провадження, в межах положень статті 122 ЦПК України, безпідставно вимагав усунення недоліків поданої заяви, вважаючи порушення правил підсудності недоліками, а також безпідставно вимагав усунення недоліків в тій частині, де такі недоліки заяви за її змістом законом не визначені.

Відповідно до положення пунктів 2 та 3 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом з порушенням норм процесуального права. Апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і передає питання новий розгляд, якщо суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням того, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання, то оскаржувану ухвалу суду слід скасувати з передачею цього питання на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги про направлення справи для продовження розгляду справи, після скасування ухвали суду, задоволеними бути не можуть оскільки провадження у справі не відкривалось.

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктами 2, 3 частини 1 статті 312, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2016 року скасувати, а питання про відкриття провадження передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук