Постанова № 62917878, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козлов Д.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа № 265/5016/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 10 жовтня 2016 р. у справі № 265/5016/16-а (головуючий І інстанції Козлов Д.О.) за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, в якому просив, зобов'язати відповідача поновити виплату щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з моменту зупинення та забезпечити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, а також привести постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць (а.с.1-3).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 10 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції зобовязав Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради поновити та виплатити уповноваженому представнику родини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 12 березня 2016 року по 16 червня 2016 року включно із врахуванням фактично виплачених сум. Допустив негайне виконання постанови суду в межах суми виплати за один місяць (а.с.31-32).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (а.с.42-43).

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що на час звернення уповноваженого представника родини до відповідача, а саме в квітні 2016 року, на зворотному боці довідки переміщених осіб позивача, не було відмітки територіального підрозділу ДМС про реєстрацію місця проживання переміщених осіб, що стало підставою для відмови позивачу в призначенні адресної грошової допомоги, як внутрішньо переміщеній особі. На теперішній час управлінням прийнято рішення про призначення допомоги позивачу з 17 червня 2016 року.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

ОСОБА_2 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь, інвалідом другої групи, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.4, 7).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського районну м. Маріуполь від 28 січня 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, який перебуває на обліку у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, що не спростовується сторонами (а.с.10).

30 січня 2016 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського районну м. Маріуполь з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського районну м. Маріуполь рішенням від 09 лютого 2016 року, відмовило позивачу у призначені допомоги, оскільки ОСОБА_3, як уповноваженому представнику сімї призначено адресну допомогу з 12.03.2015 року (згідно Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сімю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сімї) (а.с.29).

ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_2 та відповідно до матеріалів справи зверталась до відповідача у якості уповноваженого представника сімї, що не заперечувалось сторонами.

03 лютого 2016 року ОСОБА_3, як уповноважений представник сімї, звернулась до відповідача з питання здійснення перерахунку раніше призначеної допомоги в межах терміну попереднього призначення, у зв'язку зі змінами у складі родини.

Відповідачем на підставі вищезазначеної заяви було перераховано на трьох осіб з місця наступного за місцем в якому відбулись обставини з 01.03.2016 року по 11.03.2016 року.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3, як уповноважений представник сімї позивача, перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, як одержувач щомісячної допомоги, якій щомісячна адресна допомога була призначена та сплачувалась з 12.03.2015 року по 11.09.2015 року, з 12.09.2015 року по 11.03.2016 року (допомога була призначена на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2) (а.с.25).

05 квітня 2016 року ОСОБА_3, як уповноважений представник сімї, звернулась до Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського районну м. Маріуполь з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі довідки ОСОБА_2 від 28 січня 2016 року. Зазначена обставина підтверджується сторонами у справі.

Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського районну м. Маріуполь рішенням від 13 квітня 2016 року відмовлено у продовженні надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки на зворотному боці довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 відсутні данні відмітки про реєстрацію місця проживання (штамп Державної Міграційної Служби) (а.с.5).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на момент звернення за щомісячною допомогою мав статус особи яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджено відповідною довідкою, дії відповідача щодо відмови в наданні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання є неправомірними.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Згідно зі статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно частини 1 статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1706-VII, підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно з частиною 3 статті 4 вищевказаного Закону для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (далі - Постанова № 505), передбачає, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (пункт 2 Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був взятий відповідачем на облік, як внутрішньо переміщена особа.

Відповідач рішенням від 13 квітня 2016 року ОСОБА_3, як уповноваженному представнику сімї, було відмовлено в призначенні щомісячної адресної допомоги відповідно до заяви через відсутність на зворотному боці довідки відмітки позивача Територіального підрозділу ДМС.

24 грудня 2015 року було прийнято Закон України від 24.12.2015 № 921-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 921-ІІІ), пунктом 1 статті 1 якого довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання особи, визначених Законом України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону № 921-ІІІ, доповнена частина 1 статті 4 Закону № 1706-VII, яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Отже, з часу набрання чинності цим Законом, а саме з 13.01.2016, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не є необхідним, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Такий висновок також випливає з того, що вносячи зміни Законом України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», законодавець виключив пункт 5 частини 2 статті 9 Закону № 1706-VII, норма якого передбачала обов'язок внутрішньо переміщеної особи один раз на шість місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача, як підставу правомірної відмови у призначенні та виплаті щомісячної адресної грошової допомоги, на лист Департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА від 26.04.2016 року № 01594/01-13 та лист Міністерства соціальної політики України № 00198/01-10, якими було роз'яснено, що до внесення змін до Постанов КМУ № 505, № 509 механізм обліку внутрішньо переміщених осіб та призначення їм щомісячної адресної допомоги залишається незмінним, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Пунктом 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено необхідність Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На час відмови відповідача в наданні позивачу адресної грошової допомоги Кабінетом Міністрів України не було видано нормативно-правових актів, спрямованих на приведення їх у відповідність із внесеними до Закону змінами. Проте, неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта з вказаного питання, не може бути підставою для відмови у призначенні допомоги.

Юридична сила закону, як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, та пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади.

Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

З огляду на принцип законності пріоритет закону над підзаконними актами, посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на положення Порядку через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству. Відсутність такої відмітки в довідці не нівелює права особи на отримання відповідної допомоги.

Крім того, частиною 1 статті 12 Закону № 1706-VII визначено вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, серед яких відсутня така обставина як відсутність відмітки територіального підрозділу ДМС на зворотному боці довідки про взяття на облік.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Пунктами 6, 7, 12 Порядку № 505, наведений виключний перелік підстав за якими допомога не призначається та її виплата припиняється, серед яких відсутня така підстава як відсутність відмітки територіального підрозділу ДМС на зворотному боці довідки про взяття на облік.

Оскільки не встановлено фактичних підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону № 1706-VII, та підстав для відмови у виплаті або припинення виплати допомоги, передбачених наведеними нормами Порядку № 505, рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, є незаконним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Крім того, 11 червня 2016 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509», відповідно до якої, довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону № 1706-VII. Таким чином, довідка позивача є дійсною та діє безстроково. Вказаними змінами пункт 7-1 Порядку № 509 викладено в новій редакції, в якому відсутній обов'язок проставлення на довідці відмітки територіального підрозділу ДМС.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні щомісячної державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 1706-VII, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача поновити та виплатити уповноваженому представнику родини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часу з якого необхідно здійснити поновлення виплати допомоги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

За пунктом 3 Порядку № 505, для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що підставою для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк є подання до відповідача відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Як зазначалось, уповноважений представник сімї позивача - ОСОБА_3, перебувала на обліку у відповідача та отримувала вищезазначену допомогу, зокрема, за період з 12.09.2015 року по 11.03.2016 року, тобто, на протязі 6 місяців.

Відповідно до матеріалів справи, за призначенням грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї ОСОБА_3 звернулась 05 квітня 2016 року, отже, поновлення виплати грошової допомоги необхідно здійснити з 05 квітня 2016 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті прийнято рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, що відповідно обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 10 жовтня 2016 р. у справі № 265/5016/16-а задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 10 жовтня 2016 р. у справі № 265/5016/16-а змінити.

Змінити абзац 2 резолютивної частини постанови Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 10 жовтня 2016 р. у справі № 265/5016/16-а вислів «з 12 березня 2016 року» висловом «з 05 квітня 2016 року».

В іншій частині постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 10 жовтня 2016 р. у справі № 265/5016/16-а залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А.Васильєва

С.В. Жаботинська