Ухвала суду № 62917873, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Грищенко Є.І.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №805/3190/15-а

,

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у справі № 805/3190/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2015 року № 0000204100/508/10/28-03-40 та № 0000214100/509/10/28-03-40, -

ВСТАНОВИВ:

5 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (далі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2015 року № 0000204100/508/10/28-03-40 та № 0000214100/509/10/28-03-40. (том 1 а.с.4-5)

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволений, визнане недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 15 липня 2015 року №0000204100/508/10/28-03-40, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 307 469 грн. за квітень 2015 року. Визнане недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 15 липня 2015 року № 0000214100/509/10/28-03-40, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого н рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 150 000 грн. та застосовано штраф у розмірі 75 000 грн. (том 1 а.с.204-207)

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що документи, надані підприємством до перевірки, не забезпечують підтвердження правильності, повноти відображення фінансово-господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю підприємства. Посилається на те, що угоди, укладені підприємством з його контрагентами не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення податкового кредиту. Зауважує, що контрагентом не були відображені у податковому обліку господарським операції з позивачем та відповідно не було сплачено податок на додану вартість до бюджету (том 1 а.с.232-236).

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заперечення зазначивши, про розгляд справи за відсутності їх представника, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

За нормами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (ЄДРПОУ 00210602, 84306, Донецька область, м. Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь») зареєстровано в якості юридичної особи 28 квітня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, видами діяльності за КВЕД-2010 є виробництво чавуна, сталі та феросплавів; виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів та інше; перебуває на обліку, як платник податків на додану вартість в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками у м. Донецьку (том 1 а.с.6-11).

Відповідач - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

9 червня 2015 року відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України податковим органом проведено камеральну перевірку даних підприємства задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт № 218/28-03-41-00210602, яким встановлені порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму податку на додану вартість за квітень 2015 року в розмірі 307 469 грн., завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2015 року в розмірі 150 000 грн. (том 1 а.с.16-20)

Не погодившись із висновком акту перевірки 23 червня 2015 року позивачем надані контролюючому органу заперечення на акт перевірки № 13/1257. (том 1 а.с.21)

За результатами розгляду заперечень, контролюючим органом 10 липня 2015 року надана відповідь за № 395/10/28-03-40, в якій висновки викладені в наступній редакції: порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість за квітень 2015 року в розмірі 64 998 грн.; пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму податку на додану вартість за квітень 2015 року в розмірі 64 998 грн.; пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду в розмірі 392 471 грн.; пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завишення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2015 року в розмірі 150 000 грн., яке підлягає зменшенню, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за квітень 2015 року на суму 307 469 грн. (том 1 а.с.22-24)

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 15 липня 2015 року прийняті спірні повідомлення-рішення: № 0000204100/508/10/28-03-40, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 307 469 грн. за квітень 2015 року; № 0000214100/509/10/28-03-40, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого н рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 150 000 грн. за застосовано штраф у розмірі 75 000 грн. (том 1 а.с.12-14)

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, що регулюється нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996-ХІV).

За приписами статті 1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що 05 листопада 2010 року між позивачем та Державним підприємством «Донецька залізниця» укладено договір № 1012 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги, предметом якого є надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (том 1 а.с.48-49).

На виконання умов Договору Державне підприємство «Донецька залізниця» виписані податкові накладні № 71//011 від 02 квітня 2015 року, № 124//011 від 03 квітня 2015 року, № 180//011 від 06 квітня 2015 року, № 243//011 від 07 квітня 2015 року, № 408//011 від 10 квітня 2015 року, № 353//011 від 09 квітня 2015 року, № 491//011 від 14 квітня 2015 року, № 829//011 від 21 квітня 2015 року, № 1161//011 від 28 квітня 2015 року, № 1320//011 від 30 квітня 2015 року, а також надані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 07 квітня 2015 року № 243//011, від 28 квітня 2015 року № 1161//011, від 14 квітня 2015 року № 491//011, від 30 квітня 2015 року № 1320//011, від 21 квітня 2015 року № 829//011, від 10 квітня 2015 року № 408//011, від 09 квітня 2015 року № 353//011, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року (том 1 а.с.77-93, 151).

Сплата послуг Державним підприємством «Донецька залізниця» підтверджується відповідними проїзними документи, які містяться в матеріалах справи (том 1 а.с.94-117).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й підтверджено наявними матеріалами справи, що 22 листопада 2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» укладено договір № 06-07П, предметом якого є надання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (том 1 а.с.128-132).

На виконання умов Договору Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» виписана податкова накладна № 270//011 від 31 березня 2015 року, яка відображена позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року (том 1 а.с.148, 152).

За матеріалами справи розрахунки між сторонами за Договорами проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (том 1 а.с.118-127, 149-150).

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6, абзацами 1-3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, аналізуючи перелічені норми в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що право на формування податкового кредиту покупцем товару не поставлено в залежність від декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість продавцем товару.

Також, слід зазначити, що у висновках акту перевірки контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

За вимогами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

За вимогами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу наведених норм, вбачається, що діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит з огляду на неведене.

За приписами підпункту 201.9 статті 201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємство - постачальник є платниками податку на додану вартість та не звільнений від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до підпункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, банківські виписки, додаткові угоди, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 150 000 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 307469 грн. за квітень 2015 року по взаємовідносинам з Державним підприємством «Донецька залізниця» та Публічним акціонерним товариством «Донецькоблгаз».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин першої та другої статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству.

Також, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Податковий кодекс також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

З матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у справі № 805/3190/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у справі № 805/3190/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2015 року № 0000204100/508/10/28-03-40 та № 0000214100/509/10/28-03-40 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г. М. Міронова