Постанова № 62917787, 18.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2016 р. Справа № 918/1959/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Маціщук А.В.

суддів Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.09.16 р.

у справі № 918/1959/14 (суддя Андрійчук О.В. )

позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3 приватне підприємство "ВК Імпекс"

про стягнення заборгованості в сумі 10 094 668 доларів США 13 центів

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 ( представник, довіреність у справі)

відповідача - ОСОБА_5 ( представник, довіреність у справі)

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

За клопотанням представника апелянта судове засідання відбулось в режимі відеоконференції.

Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2016 року у справі №918/1959/14 заяву Малого приватного підприємства "ВК ІМПЕКС" про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року у справі № 918/1959/14, яке змінене постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року, задоволено.

Розстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року у справі № 918/1959/14, яке змінене постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року, щомісячними платежами на вісім років до повного його виконання таким чином:

30.09.2016240 000,0031.10.2016240 000,0030.11.2016240 000,0031.12.2016240 000,0031.01.2017240 000,0028.02.2017240 000,0031.03.2017240 000,0030.04.2017240 000,0031.05.2017240 000,0030.06.2017240 000,0031.07.2017240 000,0031.08.2017240 000,0030.09.2017480 000,0031.10.2017480 000,0030.11.2017480 000,0031.12.2017480 000,0031.01.2018480 000,0028.02.2018480 000,0031.03.2018480 000,0030.04.2018480 000,0031.05.2018480 000,0030.06.2018480 000,0031.07.2018480 000,0031.08.2018480 000,0030.09.2018720 000,0031.10.2018720 000,0030.11.2018720 000,0031.12.2018720 000,0031.01.2019720 000,0028.02.2019720 000,0031.03.2019720 000,0030.04.2019720 000,0031.05.2019720 000,0030.06.2019720 000,0031.07.2019720 000,0031.08.2019720 000,0030.09.20191 200 000,0031.10.20191 200 000,0030.11.20191 200 000,0031.12.20191 200 000,0031.01.20201 200 000,0028.02.20201 200 000,0031.03.20201 200 000,0030.04.20201 200 000,0031.05.20201 200 000,0030.06.20201 200 000,0031.07.20201 200 000,0031.08.20201 200 000,0030.09.20201 680 000,0031.10.20201 680 000,0030.11.20201 680 000,0031.12.20201 680 000,0031.01.20211 680 000,0028.02.20211 680 000,0031.03.20211 680 000,0030.04.20211 680 000,0031.05.20211 680 000,0030.06.20211 680 000,0031.07.20211 680 000,0031.08.20211 680 000,0030.09.20212 400 000,0031.10.20212 400 000,0030.11.20212 400 000,0031.12.20212 400 000,0031.01.20222 400 000,0028.02.20222 400 000,0031.03.20222 400 000,0030.04.20222 400 000,0031.05.20222 400 000,0030.06.20222 400 000,0031.07.20222 400 000,0031.08.20222 400 000,0030.09.20223 000 000,0031.10.20223 000 000,0030.11.20223 000 000,0031.12.20223 000 000,0031.01.20233 000 000,0028.02.20233 000 000,0031.03.20233 000 000,0030.04.20233 000 000,0031.05.20233 000 000,0030.06.20233 000 000,0031.07.20233 000 000,0031.08.20233 000 000,0030.09.20233 152 888,0031.10.20233 152 888,0030.11.20233 152 888,0031.12.20233 152 888,0031.01.20243 152 888,0028.02.20243 152 888,0031.03.20243 152 888,0030.04.20243 152 888,0031.05.20243 152 888,0030.06.20243 152 888,0031.07.20243 152 888,0031.08.20243 152 888,79

Задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення , місцевий господарський суд керувався положеннями ч.1 ст. 9 Конституції України , п.1 ст.6 параграфу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. "Шмалько проти України", "Чіжов проти України" (рішення від 17.05.2005р.) і врахував,що ні грошових коштів, ні активів боржника не достатньо для виконання судового рішення , боржник частково погасив борг, що безумовно позитивно вплинуло на стягувача, в той час накладення арештів на рахунки та майно боржника призведе до повної зупинки господарської діяльності останнього, що унеможливить погашення боргу взагалі; врахував, що суд не може бути обмежений в строках розстрочення рішення, у зв'язку з ліквідаційною процедурою стягувача тільки до 2018 року, оскільки уже здійснюється робота щодо зміни кредитора за рішенням суду та ліквідаційна процедура може бути продовжена в подальшому на більш тривалий строк.

Не погодившись з постановленою ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що 26 травня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №840 Про продовження строку здійснення процедури ліквідації ПАТ БАНК ФОРУМ та делегування повноважень ліквідатора, яким продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ БАНК ФОРУМ на два роки по 15.06.2018р.

Відтак на даний момент у ПАТ Банк Форум відкликано банківську ліцензію та здійснюється процедура ліквідації, що, в свою чергу, свідчить про неплатоспроможність самого позивача. Крім того, скаржник наголосив, що здійснюючи свої повноваження у відповідності до норм Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа докладає максимум зусиль щодо повернення коштів за вкладами в найкоротший термін. Наголошує, що стягнуті кошти будуть направлені на погашення вимог кредиторів у відповідності Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на зазначене, розстрочка виконання рішення суду значно перевищує термін до якого повинна бути завершена ліквідація ПАТ Банк Форум, а тому порушує законні права та інтереси кредиторів, гарантовані діючим законодавством.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги .

У відзиві на апеляційну скаргу Мале приватне підприємство "ВК ІМПЕКС" не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі. Вказує, що всі основні засоби, які обліковуються на підприємстві, задіянні у виробництві, тому їх вилучення в ході примусового виконання судового рішення призведе не до погашення заборгованості, а до зупинки виробничого процесу боржника, а відтак - до його банкрутства.

Відповідач звертає увагу суду на те, що кредитний договір, за яким стягнуто заборгованість у судовому порядку, укладено сторонами у березні 2013 року, а кінцевий строк повернення - 2019 рік.

Станом на дату отримання кредиту (за даними НБУ) курс долара США по відношенню до гривні складав: 1 долар США/7,993 грн. Протягом строку існування між сторонами зобов'язань за кредитним договором курс долара сягав показника понад 30 грн. за 1 долар США. Станом на дату розгляду питання про розстрочку виконання судового рішення має місце таке співвідношення: 1 долара США/25,92 грн.

Отже, курс долара протягом строку користування кредитними коштами зріс більше, ніж в 3 рази.

Наголосила, що судом також проаналізовано економічну ситуацію в країні протягом 2013-2015 років та основні показники, що її характеризують. Негативна економічна ситуація в країні впливає не тільки на зниження фінансових показників у цілому, а й на результати господарської діяльності суб'єктів господарювання, а відтак на можливість виконання ними взятих на себе зобов'язань.

Зауважила, що боржником вчиняються дії, спрямовані на виконання судового рішення, у добровільному порядку, він здійснив часткове погашення боргу на суму 3 300 000,00 грн, Крім того, звернула увагу суду апеляційної інстанції, що на виконання ухвали про розстрочку від 23.09.2016р., відповідачем здійснено перші платіж згідно визначеного графіку , а саме 29.09.2016р. на суму 240 000грн та 29.10.2016р. на суму 240 000 грн.

З огляду на зазначає, вважає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини, що унеможливлюють виконання рішення та які є підставою для застосування розстрочки.

Просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.09.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу, з підстав, викладених у ній.

Просить суд скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.09.2016 р. у справі № 918/1939/14 про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року, яке змінене постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року.

Представник відповідача не погодилась із вимогами апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Зазначила, що господарський суд Рівненської області прийняв обґрунтоване рішення про надання розстрочки Малому приватному підприємству "ВК Імпекс".

Крім цього, представник відповідача ОСОБА_5 повідомила, що Мале приватне підприємство "ВК ІМПЕКС" знаходиться у скрутному матеріальному становищі через різку девальвацію в 2014 року, яка спричинила важке фінансове навантаження на компанію.

Зазначила, що виникнення заборгованості за кредитним договором та неможливість її своєчасного погашення зумовлена складною фінансово-економічною ситуацією в країні та значним здешевленням національної валюти. Економічна криза призвела до погіршення фінансово-економічних показників боржника та зменшення надходжень від господарської діяльності. Наголосила на відсутності в достатній кількості основних засобів, реалізація яких може призвести до повного погашення боргу, всі основні засоби, які обліковуються на підприємстві, задіяні у виробництві, тому їх вилучення в ході примусового виконання судового рішення призведе не до погашення заборгованості, а до зупинки підприємства і як наслідок, його банкрутства .

Просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", а ухвалу господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 р. по справі № 918/1930/14 про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 06.10.2015 р. - залишити без змін.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи "Бізнес план реструктуризації кредитної заборгованості Малого приватного підприємства "ВК Імпекс" перед ПАТ "Форум", а також копії договорів від 05/09-2016 від 05.09.2016., №06/09-2016 від 06.09.2016р.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції вважає його таким, що підлягає до задоволення, оскільки учасники процесу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не обмежені в поданні докази, крім апелянта ( п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду розглядається протягом п"ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2014 року ОСОБА_1 акціонерне товариство Банк Форум в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" ОСОБА_6 (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Малого приватного підприємства ВК ІМПЕКС (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю СЕТЕРУС (відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідача - 1 та відповідача - 2 заборгованості за кредитним договором № 1-0021/13/30-КL від 29.03.2013 року в розмірі 10 094 668,13 доларів США.

Рішенням суду від 09.10.2015 року (з урахуванням ухвали від 13.10.2015 року про виправлення описки) позов задоволено частково, яке постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року скасовано в частині стягнення 333 032,55 доларів США простроченої заборгованості за перерахованими відсотками та прийнято в цій частині нове рішення.

21.12.2015 року на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року господарським судом Рівненської області видано накази про стягнення з Малого приватного підприємства "ВК ІМПЕКС" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" 9 707 831 доларів США 47 центів заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором від 29.03.2013 року № 1-0021/13/30-KL та 297 302 долари США 33 центи простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що разом еквівалентно 157 774 656,79 грн. та про стягнення з Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на користь Малого приватного підприємства "ВК ІМПЕКС" 200 970,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Разом з тим, 13.09.2016 року Мале приватне підприємство "ВК ІМПЕКС" звернулось із заявою про розстрочку виконання рішення суду.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Судові рішення, відповідно до ст. 124 Конституції України, ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічне положення закріплене в ст. 13 Закону України від 7 липня 2010 р. Про судоустрій і статус суддів, де встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Загальні умови виконання актів господарського суду визначені в розділі XIV ГПК України (ст. ст. 115-122). Так, згідно зі ст. 115 ГПК рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

За приписом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно з мотивувальною частиною Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 р. № 16-рп/2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-якими судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 р. у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії (параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (та протоколи до неї) є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суд з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 року у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії Харківобленерго щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначив розстрочку виконання рішення суду як виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі.

Розстрочка виконання рішення надається за наявності єдиного критерію - настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення. Розстрочення передбачає поступове часткове виконання рішення суду.

Також, у пункті 7.1.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.(п.7.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012р.)

ГПК України не визначено конкретного переліку обставин, які свідчили б про неможливість виконання рішення чи ускладнювали б його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини, повинна бути здійснена за правилами статті 43 цього Кодексу.

З матеріалів справи № 918/1959/14 вбачається, що сума заборгованості відповідно рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015р. з врахуванням постанови РАГС від 30.11.2015р. складала 9 707 831 долар США 47 центів основного боргу та 297302 долари США 33 центів простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що разом еквівалентно 157 774 654,79 грн..

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з часу постановлення рішення суду Мале приватне підприємство "ВК ІМПЕКС" в добровільному порядку частково здійснило погашення заборгованості, що підтверджується:

- платіжним дорученням від 19.01.2016 р. на суму 2 000 000,00 грн.;

- платіжним дорученням від 21.01.2016р. на суму 300 000,00 грн;

- платіжним дорученням від 29.03.2016р. на суму 500 000,00 грн.

- платіжним дорученням від 04.04.2016р. на суму 500 000,00 грн.

(а.с.6-9)

Таким чином, колегія суддів констатує, що боржником вчиняються дії, спрямовані на виконання судового рішення у добровільному порядку, зокрема ним сплачено до винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали 3 300 000 грн.

Колегія суддів зауважує, що відповідач надав в суд апеляційної інстанції докази сплати боргу згідно графіку, який визначений в ухвалі про розстрочку виконання рішення суду від 23.09.2016р.: платіжні доручення № 29351 від 29.09.2016р. на суму 240 000,00грн ;№ 2996 від 29.10.2016р. на 240 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає підставними доводи заявника в частині тяжкого фінансового становища боржника (відповідача). Як вбачається з наявних копій балансів та фінансових звітів про фінансові результати за 2014 рік боржник зазнав збитків на суму 40 624 000,00 грн., у 2015 році чистий прибуток боржника становив 4 000,00 грн., а у І півріччі 2016 року збиток склав - 8 904 000,00 грн (код рядка 2355 звіту про фінансові результати за 2015 рік, І півріччя 2016 року).

Згідно з даними бухгалтерського обліку боржника (відповідача) у 2015 році дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги останнього становила 4 257 000,00 грн, кредиторська заборгованість - 232 994 000,00 грн., у І півріччі 2016 року - 711 000,00 грн. та 236 062 000,00 грн. відповідно (баланси за 2015 рік, І півріччя 2016 року).

Крім того, судом встановлено, що боржник (відповідач) не має достатніх оборотів для погашення заборгованості перед стягувачем, зазначене також підтверджується довідкою ПАТ "ОСОБА_7 та Заощаджень" № 1203 від 20.09.2016 року станом на 20.09.2016 року залишок коштів на рахунку боржника становить 478,19 грн.

У звязку з наведеним, суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи представника відповідача про те , що у нього відсутні в достатній кількості основні засоби, реалізація яких може призвести до повного погашення боргу, всі основні засоби, які обліковуються на підприємстві, задіяні у виробництві ,тому їх вилучення в ході примусового виконання судового рішення призведе не до погашення заборгованості, а до зупинки підприємства і, як наслідок, його банкрутства .

Отже, наведене дає підстави стверджувати, що грошових коштів боржника та його основних засобів, не достатньо для повного виконання судового рішення суду від 09.10.2015 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року у вказаній справі.

З огляду на зазначені докази колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з огляду на фінансовий стан боржника одночасне стягнення усієї суми боргу призведе до повної зупинки господарської діяльності боржника.

Також, проаналізувавши наданий відповідачем в якості доказу Бізнес план по реструктуризації кредитної заборгованості Малого приватного підприємства ВІК ІМПЕКС перед ПАТ "Форум", зокрема прогнозовані показники результати господарської діяльності, показники економічної ефективності діяльності підприємства на період за 9 місяців 2016р. зокрема те, що розмір активів заявника поступово буде збільшуватися, а зобов"язання зменшуватися, а також укладені довгострокові договори № від 05/09-2016 від 05.09.2016., №06/09-2016 від 06.09.2016р., враховуючи баланс інтересів та з огляду на те, що триває провадження у справі про банкрутство ПАТ "Форум", суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції строк для погашення заборгованості у 8 років є завищеним, розрахунки заявника вказують на можливість погашення ним заборгованості у коротший термін .

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача щодо розстрочки виконання судового рішення на 5 років (до 31 серпня 2021 року ) з помісячною сплатою визначених сум за наступним графіком:

Загальна сума заборгованості,грн 154 474 656,79 Загальний строк погашення 5 років - 31.08.2021 р. Строк оплати чергових платежів, включно доРозмір чергових платежів, грн.Перший рік30.09.2016240 000,00 31.10.2016240 000,00 30.11.2016240 000,00 31.12.2016240 000,00 31.01.2017240 000,00 28.02.2017240 000,00 31.03.2017240 000,00 30.04.2017240 000,00 31.05.2017240 000,00 30.06.2017240 000,00 31.07.2017240 000,00 31.08.2017240 000,00 Всього за 1 рік:2 880 000,00 Другий рік30.09.2017480 000,00 31.10.2017480 000,00 30.11.2017480 000,00 31.12.2017480 000,00 31.01.2018480 000,00 28.02.2018480 000,00 31.03.2018480 000,00 30.04.2018480 000,00 31.05.2018480 000,00 30.06.2018480 000,00 31.07.2018480 000,00 31.08.2018480 000,00 Всього за 2 рік:5 760 000,00 Третій рік30.09.2018720 000,00 31.10.2018720 000,00 30.11.2018720 000,00 31.12.2018720 000,00 31.01.2019720 000,00 28.02.2019720 000,00 31.03.2019720 000,00 30.04.2019720 000,00 31.05.2019720 000,00 30.06.2019720 000,00 31.07.2019720 000,00 31.08.2019720 000,00 Всього за 3 рік:8 640 000,00 Четвертий рік30.09.20191 200 000,00 31.10.20191 200 000,00 30.11.20191 200 000,00 31.12.20191 200 000,00 31.01.20201 200 000,00 28.02.20201 200 000,00 31.03.20201 200 000,00 30.04.20201 200 000,00 31.05.20201 200 000,00 30.06.20201 200 000,00 31.07.20201 200 000,00 31.08.20201 200 000,00 Всього за 4 рік:14 400 000,00 Пятий рік 30.09.202010 232 888,07 31.10.202010 232 888,07 30.11.202010 232 888,07 31.12.202010 232 888,07 31.01.202110 232 888,07 28.02.202110 232 888,07 31.03.202110 232 888,07 30.04.202110 232 888,07 31.05.202110 232 888,07 30.06.202110 232 888,07 31.07.202110 232 888,07 31.08.202110 232 888,07 Всього за 5 рік:122 794 656,79 Всього за 5 років: 154 474 656,79

Суд апеляційної інстанції зауважує, що саме такий термін розстрочки за вищевикладеним графіком дасть можливість розвиватись підприємству, не заблокує його роботу, не призведе до звільнення працівників та ліквідації підприємства, а також враховує інтереси позивача (апелянта ) щодо можливості виконання рішення суду, його фінансовий стан в сукупності з усіма обставинами справи.

Щодо доводів апелянта про те, що підставою відстрочки не може бути скрутний фінансовий стан боржника, колегія суддів зазначає наступне.

Так, проаналізувавши економічну ситуацію в країні протягом 2013-2015 років та основні показники, що її характеризують, колегія суддів зауважує, за даними Держкомстату у 2013 році зростання ВВП України склало 0%, падіння ВВП у 2014 року- 6,8%, у 2015 році- 9,9%.

Також мали місце інфляційні процеси, зокрема за даними Держкомстату індекс споживчих цін за 2013 рік загалом склав 100,5%, у 2014 році- 124,9%, у 2015 році-143,3%.

Негативна економічна ситуація в країні вплинула не тільки на зниження фінансових показників у цілому, а й на результати господарської діяльності суб'єктів господарювання, а відтак на можливість виконання ними взятих на себе зобов'язань.

Крім того, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення саме в гривневому еквівіалені з наведених нижче підстав.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №19-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобовязання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується зі ст 524 Цивільного кодексу України та визначає, що: зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 4 липня 2011 року в справі № 3-62гс11 та від 26 грудня 2011 року в справі № 3-141гс11.

Крім того, відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 " Про судове рішення у цивільній справі" , що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов"язковим до приймання за номінальною вартістю на території України, є грошова одиниця України - гривня . У зв"язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми , що підлягає стягненню , цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період , протягом якого проводиться виконання.

У разі пред"явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом , встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Крім того, п.8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", визначає, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

З огляду на все вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд відзначає, що сплата гривневих платежів, передбачених ухвалою про розстрочку виконання рішення суду, з подальшим їх коригуванням, в основі якої лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена і не суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (ст. 627 ЦК України) та вільного встановлення у договорі ціни як його умови (ст. 632 ЦК України)

Аналогічна правова позиція висвітлена у Висновках Верховного суду України від 02.05.2015р., викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави , передбаченої п.1 ч.1 ст. 111-16 ГПК України , за 2 півріччя 2014 р.

Щодо доводів апелянта про те, що розстрочка виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року (з врахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року )у справі № 918/1959/14 до 31.08.2024 р. значно перевищує термін, до якого повинна бути завершена ліквідація ПАТ "Банк Форум", колегія суддів відзначає, що суд не прив"язаний до строків ліквідації банку .

Колегія суддів зауважає, що неодноразово продовжувався строк ліквідації, а саме : на підставі частини пятої статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 28.05.2015 р. № 106 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "БАНК ФОРУМ" на 1 рік до 16.06.2016 р. включно.

В подальшому, відповідно до рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 840 від 26 травня 2016р. продовжено строк здійснення ліквідації ПАТ ОСОБА_7 форум на 2 роки до 15 червня 2018 року.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що строк ліквідаційної процедури банку та строк розстрочки виконання судового рішення не знаходяться у прямому взаємозв'язку між собою, разом з тим, колегія суддів прийшла до висновку , що достатнім строком для розстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області 09.10.2015 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року є саме 5( п"ять) років. В свою чергу, покликання апелянта на те, що розстрочка рішення суду порушує законні права та інтереси кредитора є помилковими.

При цьому, апеляційним судом враховуються розяснення, що містяться у п.7.8 Постанови пленуму ВГСУ України № 9 від 17 жовтня 2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, відповідно до яких господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем. Але оскільки відстрочка і розстрочка є складовими способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто у процесі розгляду господарським судом заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що наведені боржником обставини в сукупності є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача, ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, разом з тим підлягає зміні , в частині строків розстрочки виконання рішення суду з зменшенням його до 5 років відповідно до графіку, наведеного апеляційним судом.

Згідно із п.4 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до п.1 част.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_8 слід задовольнити частково, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.09.2016р. у справі № 918/1959/14 змінити, розстрочивши виконання рішення суду від 09.10.2015 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року на 5 років за наведеним нижче графіком.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_8 задовольнити частково.

2.Ухвалу господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2016 року у справі №918/1959/14 змінити.

3. Заяву Малого приватного підприємства «ВІК ІМПЕКС» про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року у справі № 918/1959/14 задовольнити частково.

4. Розстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року у справі № 918/1959/14 на загальну суму заборгованості 154 474 656,79 на 5( п"ять) років шляхом щомісячної сплати боржником заборгованості за наступним графіком:

Загальна сума заборгованості,грн 154 474 656,79 Загальний строк погашення 5 років - 31.08.2021 р. Строк оплати чергових платежів, включно доРозмір чергових платежів, грн.Перший рік30.09.2016240 000,00 31.10.2016240 000,00 30.11.2016240 000,00 31.12.2016240 000,00 31.01.2017240 000,00 28.02.2017240 000,00 31.03.2017240 000,00 30.04.2017240 000,00 31.05.2017240 000,00 30.06.2017240 000,00 31.07.2017240 000,00 31.08.2017240 000,00 Всього за 1 рік:2 880 000,00 Другий рік30.09.2017480 000,00 31.10.2017480 000,00 30.11.2017480 000,00 31.12.2017480 000,00 31.01.2018480 000,00 28.02.2018480 000,00 31.03.2018480 000,00 30.04.2018480 000,00 31.05.2018480 000,00 30.06.2018480 000,00 31.07.2018480 000,00 31.08.2018480 000,00 Всього за 2 рік:5 760 000,00 Третій рік30.09.2018720 000,00 31.10.2018720 000,00 30.11.2018720 000,00 31.12.2018720 000,00 31.01.2019720 000,00 28.02.2019720 000,00 31.03.2019720 000,00 30.04.2019720 000,00 31.05.2019720 000,00 30.06.2019720 000,00 31.07.2019720 000,00 31.08.2019720 000,00 Всього за 3 рік:8 640 000,00 Четвертий рік30.09.20191 200 000,00 31.10.20191 200 000,00 30.11.20191 200 000,00 31.12.20191 200 000,00 31.01.20201 200 000,00 28.02.20201 200 000,00 31.03.20201 200 000,00 30.04.20201 200 000,00 31.05.20201 200 000,00 30.06.20201 200 000,00 31.07.20201 200 000,00 31.08.20201 200 000,00 Всього за 4 рік:14 400 000,00 Пятий рік 30.09.202010 232 888,07 31.10.202010 232 888,07 30.11.202010 232 888,07 31.12.202010 232 888,07 31.01.202110 232 888,07 28.02.202110 232 888,07 31.03.202110 232 888,07 30.04.202110 232 888,07 31.05.202110 232 888,07 30.06.202110 232 888,07 31.07.202110 232 888,07 31.08.202110 232 888,07 Всього за 5 рік:122 794 656,79 Всього за 5 років: 154 474 656,79Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.