Постанова № 62916840, 15.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року (о 17 год. 55 хв.) Справа № 808/2600/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Габуєва Г.Ю., Шаповал А.М.,

відповідача Дмітриєвої Н.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Гуляйпільського районного споживчого товариства

до Державного нотаріуса шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвої Наталії Павлівни

до Центру надання адміністративних послуг Гуляйпільської райдержадміністрації

про визнання протиправними дій та скасування записів

ВСТАНОВИВ:

Гуляйпільське районне споживче товариство (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державного нотаріуса шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвої Наталії Павлівни (далі - відповідач 1), Центру надання адміністративних послуг Гуляйпільської райдержадміністрації (далі - відповідач 2), в якому просить:

визнати дії відповідача протиправними;

скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №4134937 від 11.12.2013;

скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №4135055 від 11.12.2013.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що нежитлова будівля по вул. Базарна, 1-а та незавершене будівництво павільйон «Кисловодськ» належало позивачу на підставі Свідоцтва про право власності від 20.12.2006, що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак на підставі рішення Гуляйпільської міської ради №6 від 26.09.2013 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства» право власності на вищенаведені об'єкти було перереєстровано, а новим власником стала Гуляйпільська міська рада Запорізької області. Вказує, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 №908/5165/15 визнано незаконним та скасоване рішення Гуляйпільської міської ради №6 від 26.09.2013, тобто, на думку позивача, у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону №834-VIII скасоване саме те рішення, яке стало підставою для реєстрації права власності вищенаведених об'єктів нерухомого майна за Гуляйпільською міською радою. Однак, звернувшись до державного реєстратора отримали відмову, що викладена у невстановлений Законом спосіб, а такі дії позбавили позивача можливості використовувати достовірні дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у спорі із третіми особами, позбавили офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття речового права на відповідні об'єкти, що є процесуальною підставою для звернення з цим позовом. Посилається також на приписи статті 24 Закону та зазначає, що замість реєстрації права або рішення про відмову у реєстрації прав видано «письмову довідку з питань діючого законодавства». Ураховуючи вищевикладене, просять суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, наполягали на задоволенні позову у повному обсязі. Додатково надали суду огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та зазначили, що вказана практика вищих судів свідчить, що у разі коли у державного реєстратора не було передбачених статтею 24 Закону №1952-IV підстав для відмови у державній реєстрації права, задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання державного реєстратора провести державну реєстрацію права відповідає вимогам статті 162 КАС України.

Відповідач 1 адміністративний позов не визнала, у судовому засіданні вказала на те, що у серпні 2016 року до неї як державного реєстратора звернувся керівник позивача із документами для реєстрації припинення прав власності на об'єкти, які знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Базарна, буд. 1а та вул. Базарна, 1/вул. Ворошилова, 21, на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі №908/5165/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 06.07.2016. Посилається на приписи ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вважає, що на даний момент виконання цього рішення неможливе, оскільки рішення Гуляйпільської міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства», яке визнано незаконним (недійсним) вищевказаним рішенням господарського суду, є одним із двох документів, які підтверджують право власності на незавершене будівництво (павільйон «Кисловодськ»), другим документом є акт приймання-передачі нерухомого майна №3 від 01.10.2013, щодо іншого об'єкта, то документом, який підтверджує право власності є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, тобто вищепрописане рішення органу місцевого самоврядування взагалі не виступає. Пояснює, що на підставі Закону України «Про нотаріат» нею було надано позивачу письмову довідку з питань діючого законодавства від 15.08.2016 №250/01-16, у якій порекомендовано звернутись до господарського суду із заявою про роз'яснення рішення суду. Крім того, зазначає, що 02.11.2016 внесені зміни до законодавства та вона як державний нотаріус не здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». На підставі зазначеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав відзив від 11.11.2016 №240/01-46, у якому, зокрема, зазначає, що відповідачем за КАС України може бути лише суб'єкт владних повноважень, який своїм рішенням, дією або бездіяльністю порушив або міг порушити права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Вказує, що відповідно до розпорядження голови Гуляйпільської районної державної адміністрації №140 від 14.06.2016 «Про затвердження Положення про відділ економічного розвитку, торгівлі та з питань житлово-комунального господарства Гуляйпільської районної державної адміністрації» та посадових інструкцій адміністратора на адміністратора Гуляйпільської райдержадміністрації не покладені функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Крім того, вказує на ту обставину, що згідно із журналом реєстрації адміністративних послуг позивач не звертався до відповідача 2 з будь-яких питань. Таким чином, вважає, що у Центру надання адміністративних послуг Гуляйпільської райдержадміністрації відсутні правові обов'язки перед позивачем, посади та функціональні обов'язки для того, щоб бути в процесуальному статусі відповідача. Перекладання судом компетенції щодо вчинення реєстраційної дії з одного суб'єкта державної реєстрації на інший не передбачено.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Гуляйпільська міська рада Гуляйпільського району Запорізької області шостого скликання 38 сесії 26.09.2013, розглянувши клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства, прийняла рішення за № 6 щодо надання згоди на передачу із приватної власності позивача до комунальної власності територіальної громади м. Гуляйполе об'єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля (адмінбудівля ринку) за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1а;

- об'єкт незавершеного будівництва - павільйон «Кисловодськ» за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1 / вул. Ворошилова, 21,

а також вирішено передати в господарське відання КП «Гуляйпільський ринок» вищевказані об'єкти нерухомого майна.

Проте, не погодившись із вказаним рішенням органу місцевого самоврядування, Гуляйпільське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Гуляйпільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Гуляйпільської міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013 № 6 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2015 по справі №908/5165/15 в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 по справі №908/5165/15 рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2015 скасовано, позов задоволено, суд визнав незаконним (недійсним) рішення Гуляйпільської міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013 № 6 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства».

У серпні 2016 року позивач звернувся до Державного нотаріуса шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвої Наталії Павлівни із заявою про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на спірні об'єкти нерухомого майна на підставі рішення Донецького апеляційного господарського суду №908/5165/15 від 26.04.2016. До вказаної заяви позивачем було надано, зокрема, судові рішення по справі №908/5165/15, платіжне доручення №175 від 04.08.2016 щодо сплати адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на суму 140,00 грн.

Проте, на звернення позивача, відповідачем 1 надана Письмова довідка з питань діючого законодавства від 15.08.2016 №250/01-16, у якій остання вказує, що виконання цього рішення на даний момент неможливе та порекомендовано звернутись до господарського суду із заявою про роз'яснення рішення суду у порядку, встановленому статтею 89 Господарського процесуального кодексу.

Проте, вважаючи протиправними дії відповідача 1 в частині надання відмови у державній реєстрації у невстановлений Законом спосіб, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому також просить суд скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.12.2013 №4134937 та №4135055.

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна вбачається та сторонами по справі не заперечується, що на даний час право власності на нежитлову будівлю (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 259412823218), розташовану за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна, буд. 1а, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 17621430, видане 11.02.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області; право власності на незавершене будівництво павільйон «Кисловодськ» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 166705123218), розташоване за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна, буд. 1/ вул. Ворошилова, буд. 21, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі акту приймання-передачі від 01.10.2013 №3 нерухомого майна із приватної власності в комунальну Гуляйпільської міської ради, а також рішення Гуляйпільської міської ради від 26.09.2013 №6 про надання згоди на передачу ОНМ із приватної власності в комунальну.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1952-IV).

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

На підставі частини п'ятої статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

У відповідності до частини першої статті 6 Закону №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

При цьому, державним реєстратором за приписами частини першої статті 10 Закону №1952-IV є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

В ході судового розгляду встановлено, що у серпні 2016 року до відповідача 1 як державного реєстратора звернувся керівник позивача із заявою та документами для реєстрації припинення прав власності на об'єкти, які знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Базарна, буд. 1а та вул. Базарна, 1/вул. Ворошилова, 21, на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі №908/5165/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 06.07.2016.

Крім того, судом встановлено, що позивачем також сплачено адміністративний збір за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується платіжним дорученням №175 від 04.08.2016, а тому суд критично ставиться до твердження відповідача 1 щодо непідтвердженості вказаного звернення.

Однак, звернувшись до державного реєстратора позивачем отримано письмову довідку з питань діючого законодавства від 15.08.2016 №250/01-16, що на думку представника позивача, фактично є відмовою, викладеною у невстановлений Законом спосіб, у зв'язку із чим просить визнати вказані дії відповідача 1 протиправними.

Суд погоджується із вищевказаними доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлені статтею 27 Закону №1952-IV, підстави для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень встановлені статтею 24 Закону №1952-IV.

Так, частиною першою статті 24 Закону №1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

На підставі системного аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача 1, оскільки чинним законодавством чітко передбачено, що за результатом розгляду заяви та поданих документів державний реєстратор повинен прийняти рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації, проте у даному випадку замість реєстрації права або прийняття рішення про відмову у реєстрації прав державним нотаріусом надано позивачу «Письмову довідку з питань діючого законодавства».

Суд не приймає посилання відповідача 1 на приписи Закону України «Про нотаріат», який надає їй право давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру (стаття 4 Закону України «Про нотаріат» №3425-XII від 02.09.1993), оскільки позивач звернувся до державного нотаріуса саме як до державного реєстратора, а тому відносини, які виникли між сторонами по справі регулюються приписами Закону №1952-IV.

Щодо позовних вимог позивача в частині скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суд виходить із наступного.

Статтею 11 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 22 Закону №1952-IV встановлені вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до якої документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок та підстави внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування визначено статтею 26 Закону №1952-IV, згідно із якою записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Таким чином, з огляду на Закон №1952-IV випливає, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів та їх відповідність вимогам законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Виходячи з вищевикладеного, суд не може у даному випадку зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за даних обставин, оскільки в ході судового розгляду позивач не зміг навести чіткий перелік документів, які ним були подані для державної реєстрації, відповідачем 1 рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, за результатом розгляду документів фактично не приймалось, а тому, судом достеменно не встановлено, що всі подані позивачем документи були належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.

Крім того, 02 листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» № 1666-VIII від 06.10.2016, яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про нотаріат», а саме у частині першій статті 3 слова "а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виключено.

Із пояснень представників позивача встановлено, що до інших державних реєстраторів із заявами та документами для реєстрації припинення прав власності на об'єкти нерухомого майна, на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі №908/5165/15 позивач не звертався.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії державного реєстратора, нотаріуса шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвої Наталії Павлівни протиправними.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Гуляйпільського районного споживчого товариства суму судового збору 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Шостої Запорізької державної нотаріальної контори.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак