Ухвала суду № 62914452, 17.11.2016, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН № 174/674/16-ц

н/п № 2/174/455/2016

У Х В А Л А

17 листопада 2016 року Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Борцова А.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

15.11.2016 року представник позивача - адвокат ОСОБА_3, діючи в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та просить поділити обєкти спільної сумісної власності подружжя - автомобіль марки ОСОБА_4, 2007 р.в., д/з АЕ 9107 ЕР, VIN код WDF63960113380601 шляхом визнання права власності на ? частку даного обєкту за ОСОБА_1 та квартиру АДРЕСА_1, також шляхом визнання права власності на ? частку даного обєкту за ОСОБА_1.

Також, представник в позовній заяві виклав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позову до суду до початку розгляду справи, мотивуючи тим, що позивач не має можливості зараз сплатити судовий збір оскільки відповідач утримує у себе договір купівлі-продажу квартири, довідку рахунок та біржовий договір купівлі-продажу автомобіля, через що позивач не може встановити ринкову вартість майна, зобовязується сплатити судовий збір під час розгляду справи у суді першої інстанції після того, як отримає від відповідача договір купівлі-продажу вказаного обєкту нерухомості, а також довідку-рахунок та біржовий договір купівлі-продажу вказаного автомобіля, в звязку з чим ОСОБА_1 вважає за необхідне подати відповідну заяву про забезпечення доказів з проханням витребувати вказані вище документи для можливості встановлення ціни позову та сплати судового збору.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд прийшов до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, а в задоволенні клопотання позивачки про сплату судового збору слід відмовити по наступним підставам.

Так, позовна заява не містить ціни позову щодо вимог майнового характеру (п.4 ч.2 ст.119 ЦПК України), яка повинна бути визначена позивачем відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України, до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору (ч.5 ст. 119 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до п. п. 2,9,10 ч.1 ст. 80 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить особам - дійсною вартістю нерухомого майна, у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 80 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року, пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

Відповідно до ч. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК). Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних норм, при поданні позовної заяви обовязок по визначенню вартості спірного майна та ціни позову покладається на позивача, а суд може попередньо визначити розмір судового збору, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо.

В обґрунтування неможливості встановлення вартості спірного майна позивачка посилається на відсутність правовстановлюючих документів, однак вона не позбавлена можливості визначити вартість спірного майна відповідно до його ринкової вартості, а остаточне визначення ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору,можливо в процесі розгляду справи судом, із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

До того ж, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Таким чином, виходячи із змісту вказаної норми, єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони, однак позивачкою не надано будь-яких документів на підтвердження її майнового стану, а наведені нею обставини не можуть слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору, тому у задоволенні клопотання позивачки про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

До того ж, в порушення вимог п.6 ч.2 ст. 119 ЦПК України, в позовній заяві не зазначені будь - які докази на підтвердження факту придбання спірного майна під час шлюбу та його належності відповідачу.

Також, в позовній заяві, яка подана представником позивачки адвокатом ОСОБА_3 вказано, що аналогічна позовна заява позивачки вже була протизаконно залишена судом без руху для надання часу для усунення недоліків, а саме встановлення ціни позову та сплати судового збору.

Згідно з довідкою канцелярії суду, в провадженні суду перебувала цивільна справа № 174/608,16 ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя. Ухвалою від 25.10.2016 р. позовну заяву повернуто позивачу в звязку з не усуненням недоліків заяви, 01.11.2016 р. надійшла апеляційна скарга позивачки і 03.11 2016 р. справу надіслано до Апеляційного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Суд звертає увагу, що давати оцінку законності та обґрунтованості рішень судді можуть тільки вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень, тобто презумпція правомірності судового рішення може бути спростована в порядку апеляційного, касаційного оскарження, а також поставлена під сумнів рішенням Європейського суду з прав людини.

Будь - яка особа, в тому числі і адвокат, який здійснює представництво особи в суді, не має повноважень оцінювати рішення суддів, а здійснення таких дій з боку останнього може бути розцінено як порушення незалежності судді, який є носієм державної влади, втручання в його роботу та порушення принципів адвокатської етики.

Відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду, у встановлений строк, виконає вимоги визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З врахуванням вищевказаних обставин, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачці час для усунення її недоліків, в ході якого їй необхідно визначити вартість спірного майна, ціну позову та сплатити судовий збір за наступними реквізитами: код ЕДРПОУ суду 26371389; найменування територіального підрозділу Державної казначейської служби України, доходним рахунком якого користується суд (отримувач коштів) - Управління Державної казначейської служби України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37996805, банк отримувача - банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код банку отримувача (МФО) - 805012, № доходного рахунку щодо сплати судового збору (розрахунок отримувача) - 31213206700012, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Керуючись ст.ст. 82, 119, 120, 121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків заяви в розмірі 5 (пяти) днів з дня отримання копії ухвали.

Розяснити позивачці, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк недоліки заяви будуть усунуті, то позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.А. Борцова