Ухвала суду № 62914166, 23.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1080/16

Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Конвалія Консалтинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Агро Фактор» про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., треті особи товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Конвалія Консалтинг», товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Факторингова компанія «Агро Фактор» про визнання протиправними та скасування рішень від 25.02.2016р. №№27919687; 27918759; 27918002 щодо державної реєстрації права власності на домоволодіння.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2016р. закрито провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм процесуального права, тому просить ухвалу суду скасувати та направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про скасування рішень від 25.01.2016 року №№27919687; 27918759; 27918002 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), а саме: щодо державної реєстрації прав на домоволодіння загальною площею 306,6кв.м, у тому числі житловою площею 115,2кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 0,0174га та земельній ділянці площею 0,0205га, адреса яких: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, яке згідно договору купівлі-продажу від 30.04.2008 року №1655, кредитного договору №ОАВ-ПЖ-300408-1 від 30.04.2008 року та іпотечних договорів №1661 від 30.04.2008 року та від 05.08.2008 року №3297 є власністю ОСОБА_1 іпотекодавця та передано останнім іпотекодержателю - ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" в якості забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором №ОАВ-ПЖ-300408-1 від 30.04.2008 року.

Згідно листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "БГ БАНК" (правонаступника прав та зобов'язань ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства") Новікової М.М. позивача повідомлено, що 12.11.2014 року між ПАТ "БГ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "МАРКО ПОЛО" було укладено договір відступлення права вимоги грошових коштів за кредитним договором №ОАВ-ПЖ-300408-1 від 30.04.2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_1, та 14.11.2014 року між ПАТ "БГ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "МАРКО ПОЛО" було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами №1661 від 30.04.2008 року та від 05.08.2008 року №3297, укладеними між банком та ОСОБА_1 Вказані договори рішеннями уповноваженої особи від 10.12.2014 року визнано нікчемними.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що спір у справі виник між позивачем та третіми особами щодо законності підстав набуття права власності на спірне майно тому, вказаний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судом за правилами ЦПК.

Таким чином, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Дана правова позиція викладена у повній відповідності до постанови Верховного суду України від 14.06.2016р. (справа №826/4858/15).

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, в порядку ст.200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року про закриття провадження у справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія