Рішення № 62913700, 22.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2016 Справа № 904/4510/16За позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКОЛ", м. Запоріжжя

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології", м. Запоріжжя

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 128 від 24.03.2016 року;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКОЛ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології", в якому просить суд:

- в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №130213-КЛВ від 13.02.13р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ (ідентифікаційний код: 30982728, місцезнаходження: 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, буд. 1, офіс 415) та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 ДНІПРО (ідентифікаційний код: 14352406, місцезнаходження: 03601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 3), яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) дол. США, що еквівалентно 11 751 348,50 (одинадцяти мільйонам сімсот п'ятдесят одній тисячі триста сорока восьми) грн. 50 коп.; заборгованості за процентами у розмірі 156 260,27 (сто п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят) дол.США та процентів, що еквівалентно 3 672 537,78 (трьом мільйонам шістсот сімдесят двом тисячам п'ятсот тридцяти семи грн.) 78 коп.; пені за несплаченими процентами у розмірі 16 349, 22 (шістнадцять тисяч триста сорок дев'ять доларів) 22 центи, що еквівалентно 384 250,77 (триста вісімдесят чотирьом тисячам двісті п'ятдесяти) грн. 77 коп., звернути стягнення на нерухоме майно оціночною вартістю 4 213 989,00 (чотири мільйони двісті тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. без ПДВ, яке є предметом договору іпотеки №130213-КЛВ-Z/1 від 14.02.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 Дніпро та Товариством з обмеженою відповідальністю АМКОЛ (ідентифікаційний код: 31944274, місцезнаходження: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 18) та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Вербове, вул. Шевченка, буд. 18 і складається з: А-1 нежитлова будівля АЗС, Д-1 навіс, Е-1 вбиральня, Л-1 вбиральня, №1,2,5 автоколонки, №3,4 цистерни, №6-10 місткісті, №11 бруківка; а також звернути стягнення на нерухоме майно оціночною вартістю 4 038 563,00 (чотири мільйони тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. без ПДВ, яке є предметом договору іпотеки №130213-КЛВ-Z/2 від 14.02.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 Дніпро та Товариством з обмеженою відповідальністю АМКОЛ та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Калинівське, вул. Калинова, буд 101 та складається з: А-1 нежитлова будівля операторської, Б-1 навіс, В-1 вбиральня, №-1 огорожа, №2 - місткісті, І бруківка, №3 бензоколонки, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 Дніпро (ідентифікаційний код 14352406, місцезнаходження: 31601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 3)

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням третьою особою зобов'язань за кредитним договором №130213-КЛВ від 13.02.2013р., які забезпечені нерухомим майном за іпотечними договорами №130213-КЛВ-Z/1 від 14.02.2013р. та №130213-КЛВ-Z/2 від 14.02.2013р. , укладеними між позивачем та відповідачем.

Клопотанням від 15.06.2016 року відповідач просить суд зупинити провадження у справі згідно приписів ч.1 ст.79 ГПК України до розгляду господарським судом Запорізької області справи №908/718/16 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології".

Ухвалою суду від 13.07.16р. призначено судову експертизу по справі, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено, а матеріали справи направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У звязку з надходженням на адресу господарського суду клопотань судового експерта, за змістом яких останній просить суд надати додаткові матеріали для виконання експертних досліджень, а також погодити проведення експертизи у термін, що перевищує 90 календарних днів, та у разі відсутності заперечень з приводу продовження строку проведення експертизи, здійснити попередню оплату вартості експертних досліджень, ухвалою суду від 29.08.16р. справу витребувано з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для розгляду заявлених клопотань по суті.

16.09.2016 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2016 року.

В судовому засіданні 03.10.2016 року судом погоджено проведення експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів та зобов'язано ТОВ "АМКОЛ" надати до господарського суду Дніпропетровської області докази попередньої оплати вартості проведення експертизи, а також зобов'язано ТОВ "АМКОЛ" надати до господарського суду Дніпропетровської області, додаткові матеріали, перелік яких викладено в ухвалі суду від 03.10.2016 року.

Ухвалою суду від 03.10.2016 року провадження у справі зупинено, а матеріали справи направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

З огляду на відсутність попередньої оплати вартості експертизи, 31.10.2016 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріали справи повернуто до господарського суду Дніпропетровської області без виконання судової експертизи, у зв'язку з чим ухвалою суду від 01.11.16р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 14.11.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2016 року не зявився, клопотанням від 14.11.2016 року просить суд витребувати у ПАТ «ОСОБА_1 Дніпро» документи, витребувані у ТОВ«АМКОЛ» за ухвалою суду від 03.10.2016 року. Такі вимоги обґрунтовує посиланнями на акт прийому-передачі від 14.02.13р., згідно якого вказані документи було вилучено ПАТ «ОСОБА_1 Дніпро» у ТОВ«АМКОЛ». Разом з тим, відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки уповноважений представник відповідача не має можливості зявитись в судове засідання, призначене на 14.10.2016 року через значну віддаленість судової установи.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не зявився, про час та дату розгляду справи повідомлений належно.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013 року між позивачем (банком) та третьою особою-1 (позичальником) укладено кредитний договір №130213-КЛВ (далі Кредитний договір) із подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну траншову кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування у сумі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) доларів США (п.1.1 Договору).

Банк надає позичальнику кредити на підставі письмових заяв - зобовязань позичальника про отримання кредитів в межа Кредитного договору, на умовах забезпеченості., цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів (п.2.1 Договору).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами пункту 1.4 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитами встановлена у розмірі 12%. Сторони домовились, що у разі прострочення повернення кредиту, плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно Кредитного договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 17% процентів річних.

Згідно п.2.3.1 Договору розрахунок суми процентів за користування кредитом починається з дня фактичного виникнення залишку на рахунку обліку кредитної заборгованості, відкритому банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно Кредитного договору.

Проценти за користування кредитами, наданими за Кредитним договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття Кредитного договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаного п.1.1 Кредитного договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в п.1.4 Кредитного договору (п.2.3.2 Договору)

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що позивачем на виконання умов Кредитного договору було надано третій особі грошові кошти (кредит) двома траншами, що підтверджується меморіальним ордером №К/641922 від 19 лютого 2013 року, на суму 350 000,00 доларів США та меморіальним ордером №К/642410 від 20.02.13 року на суму 150 000,00 доларів США. (а.с.38-39), проте третя особа своїх зобовязань за Кредитним договором не виконала, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 доларів США, що еквівалентно 11 751 348, 50 грн. та процентами у розмірі 156 260, 27 доларів США, що еквівалентно 3 672 537, 78 грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодекс України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до п.3.4.11 Договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними позичальник зобовязаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем нараховано пеню за період з 02.02.15р. по 10.01.16р. на суму 16 349, 22 доларів США, що еквівалентно 384 250, 77 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми по кредиту, відсоткам та пені, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими та вірно розрахованими.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є, зокрема, договір.

Так, між ПАТ ОСОБА_1 Дніпро (іпотекодержатель) та ТОВ АМКОЛ (іпотекодавець) укладено наступні договори:

- договір іпотеки №130213-КЛВ-Z/1 від 14.02.2013 року (надалі - Договір іпотеки-1), за умовами якого ТОВ АМКОЛ передав в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором нерухоме майно: нежитлова будівля АЗС: А-1 нежитлова будівля АЗС, Д-1 навіс, Е-1 вбиральня, Л-1 вбиральня, №1,2,5 автоколонки, №3,4 цистерни, №6-10 місткісті, №11 бруківка, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Вербове, вул.Шевченка, будинок 18, та належить іпотекодавцю на праві власності (п.1.3 Договору іпотеки-1);

- договір іпотеки №130213-КЛВ-Z/2 від 14.02.2013 року (надалі - Договір іпотеки-2), за умовами якого ТОВ АМКОЛ передав в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором нерухоме майно: нежитлова будівля АЗС: А-1 нежитлова будівля операторської, Б-1 навіс, В-1 вбиральня, №-1 огорожа, №2 місткісті, І бруківка, №3 бензоколонки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Калинівське, вул.Калинова, будинок 101, та належить іпотекодавцю на праві власності (п.1.3 Договору іпотеки-1).

Відповідно до п. 5.1 Договору іпотеки-1,-2, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов Кредитного договору, та/або порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а у разі їх невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.3.2.2 Договору іпотеки-1, -2 у разі порушення позичальником зобовязань за Кредитним договором та/або іпотекодавцем умов Договору іпотеки-1,-2 іпотекодержатель зобов'язаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, у якій зазначити стислий зміст порушених зобовязань, вимогу про виконання порушеного зобовязання у 30 (тридцятиденний) строк та попередження про звернення стягнення (в тому числі дострокове) на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (крім випадків, коли викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмету іпотеки).

Відповідно до п.3.1.1 Договору іпотеки-1,-2 при порушенні позичальником та/або боржником та/або іпотекодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов Кредитного договору та у випадках встановлених законом, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.3.1.8.3 Договору іпотеки-1,-2 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобовязань за Кредитним договором, зокрема, у випадку порушення позичальником зобовязань, передбачених умовами Кредитного договору.

У відповідності до п.5.3 Договору іпотеки-1,-2 реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов Договору іпотеки-1,-2 та чинного законодавства України.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 585 ЦК України, одним з видів застави є іпотека - застава нерухомого майна.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України)

Як зазначено в ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Положеннями статті 33 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Як вже зазначалось вище, позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології", допущено істотні порушення кредитного договору - основного зобов'язання, виконання якого забезпечується іпотекою належного відповідачу нерухомого майна, а тому у позивача виникло право задовольнити свої грошові вимоги до відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч.2 ст.35 Закону України Про іпотеку положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Таким чином, з врахуванням ч.2 ст.35 Закону України Про іпотеку не направлення вимоги не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 року по справі №3-12 гс14).

Згідно ч.1 ст.37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст.ст. 33, 36, ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №5011-32/10471-2012).

Відповідно до ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначачаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги Іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, суд зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Слід зазначити, що на даний час, договір іпотеки є чинним і не визнаний судом недійсним в установленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Позивачем до позовної заяви надано висновки про вартість об'єктів незалежної оцінки майна від 12.02.16р., проведеної суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ КАПІТЕЛЬ ГРУП, з яких вбачається наступне:

- ринкова вартість об'єкта оцінки - предмета іпотеки за Договором іпотеки-1- нежитлової будівлі АЗС, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Вербове, вул. Шевченка, будинок 18, становить 4 213 989,00 грн.(без ПДВ);

- ринкова вартість об'єкта оцінки - предмета іпотеки за Договором іпотеки-2- нежитлової будівлі АЗС, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Калинівське, вул. Калинова, будинок 101, становить 4 038 563,00 грн. (без ПДВ).

Разом вартість предметів іпотеки становить: 8 252 552,00 (вісім мільйонів двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. і саме за такою вартістю предмет іпотеки підлягає набуттю у власність позивача.

Враховуючи викладене, а також те, що Договір іпотеки-1,-2 містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання за позивачем права власності.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача документів, необхідних для виконання експертизи, призначеної ухвалою суду від 13.07.2016 року, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 13.07.16р. призначено судову експертизу по справі, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі АЗС: А-1 нежитлова будівля АЗС, Д-1 навіс, Е-1 вбиральня, Л-1 вбиральня, №1,2,5 автоколонки, №3,4 цистерни, №6-10 місткісті, №11 бруківка, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Вербове, вул. Шевченка, будинок 18 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АМКОЛ" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ №234993 від 22.10.2008 року, розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,3833 га., кадастровий номер земельної ділянки 1224886400:01:002:0051, реєстраційний номер об'єкту: 25108232?

2) Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля АЗС: А-1 нежитлова будівля операторської, Б-1 навіс, В-1 вбиральня, №1 огорожа, №2 місткісті, І бруківка, №3 бензоколонки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Калинівське, вул. Калинова, будинок 101, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АМКОЛ" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №983439 від 24.04.2008 року, розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,2046 га., кадастровий номер земельної ділянки 1224883000:01:001:0111, реєстраційний номер об'єкту: 23069616?

З огляду на призначення судової експертизи, провадження по справі зупинено згідно ухвали суду від 13.07.16р., а матеріали справи направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У звязку з надходженням на адресу господарського суду клопотань судового експерт, за змістом яких останній просить суд надати додаткові матеріали для виконання експертних досліджень, а також погодити проведення експертизи у термін, що перевищує 90 календарних днів, та у разі відсутності заперечень з приводу продовження строку проведення експертизи, здійснити попередню оплату вартості експертних досліджень, ухвалою суду від 29.08.16р. справу витребувано з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для розгляду заявлених клопотань по суті.

16.09.2016 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2016 року, сторін зобовязано надати письмові пояснення з приводу заявленого клопотання експертної установи про надання додаткових матеріалів, погодження строку проведення експертизи та оплату вартості експертизи.

В судовому засіданні 03.10.2016 року судом погоджено проведення експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів та зобов'язано ТОВ "АМКОЛ" надати до господарського суду Дніпропетровської області докази попередньої оплати вартості проведення експертизи, а також зобов'язано ТОВ "АМКОЛ" надати до господарського суду Дніпропетровської області, додаткові матеріали, перелік яких викладено в ухвалі суду від 03.10.2016 року.

05.10.2016 року матеріали справи направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.

З огляду на відсутність попередньої оплати вартості експертизи, листом від 31.10.2016 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріали справи повернуто до господарського суду Дніпропетровської області без виконання судової експертизи.

Ухвалою суду від 01.11.16р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 14.11.2016 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на положення частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, повинні використовувати процесуальні права виключно з метою, з якою ці права надані, і не зловживати наданими їм правами. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке здійснюється управненою особою при реалізації нею належного їй права, пов'язане з використанням заборонених конкретних форм у межах дозволеного йому законом загального типу поведінки. Метою зловживання процесуальними правами є перешкоджання суду (державі) у здійсненні правосуддя, винесення у стислі строки законного і обґрунтованого рішення з господарського спору через порушення чи недобросовісне виконання прав і обов'язків, передбачених процесуальним законодавством, зловживання правом на позов, правом на клопотання і заяви в процесі судочинства тощо з метою затягнути судовий процес і не допустити якнайскорішого поновлення визначеності у відносинах сторін судового процесу. Зловживання процесуальним правом визначається як використання його з метою, яка суперечить меті процесу - розкрити дійсне правопорушення і надати швидкий захист існуючому праву. Поряд з цим дії сторін і третіх осіб не у точній відповідності з нормами процесуального права або їх бездіяльність в судовому процесі не є порушенням норм процесуального права, але наслідки таких дій або бездіяльності цілком покладаються на цю особу.

Як зазначено у п. 3.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" 726, зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій; подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом; апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

При цьому відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За викладених обставин, суд вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки експертною установою повернуто матеріали справи без експертного висновку у звязку з відсутністю попередньої оплати, яка мала бути проведена відповідачем, що вказує на вчинення відповідачем дій, які не сприяють розгляду справи в розумні строки, а навпаки вказують на зловживання останнім своїми правами, передбаченими положеннями статті 22 ГПК України.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду відхиляється судом, з огляду на закінчення строків розгляду справи, встановлених положеннями статті 69 ГПК України, та достатність доказів, наявних в матеріалах справи, для ухвалення обґрунтованого рішення по справі.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відхиляється судом, оскільки відповідачем не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення господарським судом Запорізької області справи №908/718/16.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №130213-КЛВ від 13.02.13р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ (ідентифікаційний код: 30982728, місцезнаходження: 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, буд. 1, офіс 415) та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 ДНІПРО (ідентифікаційний код: 14352406, місцезнаходження: 03601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 3), яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) дол. США, що еквівалентно 11 751 348,50 (одинадцяти мільйонам сімсот п'ятдесят одній тисячі триста сорока восьми) грн. 50 коп.; заборгованості за процентами у розмірі 156 260,27 (сто п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят) дол.США та процентів, що еквівалентно 3 672 537,78 (трьом мільйонам шістсот сімдесят двом тисячам п'ятсот тридцяти семи грн.) 78 коп.; пені за несплаченими процентами у розмірі 16 349, 22 (шістнадцять тисяч триста сорок дев'ять доларів) 22 центи, що еквівалентно 384 250,77 (триста вісімдесят чотирьом тисячам двісті п'ятдесяти) грн. 77 коп., звернути стягнення на нерухоме майно оціночною вартістю 4 213 989,00 (чотири мільйони двісті тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. без ПДВ, яке є предметом договору іпотеки №130213-КЛВ-Z/1 від 14.02.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 Дніпро та Товариством з обмеженою відповідальністю АМКОЛ (ідентифікаційний код: 31944274, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18) та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Вербове, вул. Шевченка, буд. 18 і складається з: А-1 нежитлова будівля АЗС, Д-1 навіс, Е-1 вбиральня, Л-1 вбиральня, №1,2,5 автоколонки, №3,4 цистерни, №6-10 місткісті, №11 бруківка; а також звернути стягнення на нерухоме майно оціночною вартістю 4 038 563,00 (чотири мільйони тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. без ПДВ, яке є предметом договору іпотеки №130213-КЛВ-Z/2 від 14.02.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 Дніпро та Товариством з обмеженою відповідальністю АМКОЛ та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Калинівське, вул. Калинова, буд 101 та складається з: А-1 нежитлова будівля операторської, Б-1 навіс, В-1 вбиральня, №-1 огорожа, №2 - місткісті, І бруківка, №3 бензоколонки, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 Дніпро (ідентифікаційний код 14352406, місцезнаходження: 31601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 3)

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю АМКОЛ (ідентифікаційний код: 31944274, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ДНІПРО (ідентифікаційний код: 14352406, місцезнаходження: 03601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 123 788, 28 грн. (сто двадцять три тисячі сімсот вісімдесят вісім грн. 28 коп.)

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст рішення підписаний 22.11.2016р.