Постанова № 62912202, 14.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа№ 910/18655/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ,,УКРІНКОМ"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2016

у справі № 910/18655/16 (суддя Ковтун С.А.)

за заявою Публічного акціонерного товариства ,,УКРІНКОМ"

особи щодо, яких просять вжити запобіжні заходи:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемко Роман Анатолійович

про вжиття запобіжних заходів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,УКРІНКОМ" звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про вжиття запобіжних заходів, в якій просить:

- витребувати докази у Оберемка Романа Анатолійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: оригінали всіх статутних документів, оригінали правовстановлюючих документів на майно, оригіналу реєстру власників іменних цінних паперів у паперовому/електронному вигляді, оригінали рахунків в цінних паперах акціонерів Публічного акціонерного товариства ,,Український інноваційний банк" (ПАТ ,,УКРІНБАНК") (наразі - Публічне акціонерне товариство ,,УКРІНКОМ") та інших документів, які є в наявності, шляхом уповноваження голови правління ПАТ ,,УКРІНКОМ" Ільюченко Алли Миколаївни доступу до приміщення Публічного акціонерного товариства ,,Укрінбанк" за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз (вул. Смирнова- Ласточкіна), буд 10-А, для отримання вказаних документів від Оберемка Романа Анатолійовича.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2016 у справі 910/18655/16 в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства ,,Укрінком" до Державного бюджету України 689 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство ,,УКРІНКОМ" подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/18655/16 скасувати та винести нову ухвалу, якою заяву про вжиття запобіжних заходів повернути заявнику.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції всупереч ст.ст. 43-5 ГПК України прийняв заяву до розгляду, однак, за відсутності квитанції про сплату судового збору мав винести ухвалу про усунення недоліків та всупереч нормам ГПК України розглянув дану заяву з порушенням строків, встановлених для її розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 14.11.2016.

14.11.2016 на адресу суду надійшло клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Національний банк України, як кредитора та визначеного законом регулятора у сфері банківської діяльності;

2. Національне антикорупційне бюро України, як державний правоохоронний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень;

3. Службу безпеки України, як державний правоохоронний орган спеціального призначення до завдань якого входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України;

4. Прокуратуру міста Києва, як органу, що здійснює представництво інтересів держави в судах, а також процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях, ініційованих Фондом.

Зазначене клопотання мотивовано тим, що розгляд даної справи має значення для задоволення законних вимог кредиторів банку та з метою попередження збитків в особливо великих розмірах для держави в особі Фонду гарантування вкладів та кредиторів ПАТ ,,Укрінбанк", належного представництва інтересів держави та захисту прав кредиторів банку необхідно залучити для участі у справі зазначених вище осіб.

Крім того, 14.11.2016 на адресу суду надійшло клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення провадження у справі, в якому заявник просить припинити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Зазначене клопотання мотивоване тим, що ухвалами господарського суду міста Києва від 21.10.2016, 04.11.2016 частково задоволено заяви ПАТ ,,Укрінком" про вжиття запобіжних заходів, тобто, на думку Фонду, наразі відсутній предмет спору у даній справі.

В судове засідання з'явились представник заявника, представники особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемко Р.А. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином ухвалою суду від 03.11.2016.

Поштове відправлення (копія ухвали суду від 03.11.2016) надіслане на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемко Р.А. повернулось на адресу суду з відміткою ,,не розшукано".

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За інформацією, яка надана заявником, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемко Р.А. знаходиться за місцем знаходження Фонду гарантування фізичних осіб - м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, та саме на цю адресу судом направлялась копія ухвали від 03.11.2016.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на належне повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемка Р.А., відсутність заяв про відкладення розгляду справи, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка зазначеної особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 14.11.2016 колегією суддів на обговорення було поставлено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення третіх осіб у даній справі.

Представник заявника заперечив проти заявленого клопотання, представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримали заявлене клопотання.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про залучення третіх осіб, дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Як роз'яснено в п.1.6 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, відповідачем не представлено доказів наявності підстав для залучення до участі у справі у якості третіх осіб Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, та Прокуратури міста Києва.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Тобто, прокуратура міста Києва не позбавлена можливості вступити у дану справу для представництва інтересів держави.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаних осіб не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги позицію Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення третіх осіб у даній справі є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Щодо клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з приписами п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Клопотання мотивоване тим, що ухвалами господарського суду міста Києва від 21.10.2016, 04.11.2016 частково задоволено заяви ПАТ ,,Укрінком" про вжиття запобіжних заходів.

Однак, з огляду на приписи ст. 101 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в апеляційній інстанції, ухвали про вжиття запобіжних заходів, винесені 21.10.2016 та 04.11.2016, тобто, після винесення ухвали у даній справі - 17.10.2016 не можуть свідчити про відсутність предмету спору у даній справі на момент прийняття оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, клопотання про припинення провадження у справі є необґрунтованим та колегією суддів відхиляється.

В судовому засіданні 14.11.2016 представник заявника підтримав доводи апеляційної скарги, представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти наведених доводів заперечили.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник - Публічне акціонерне товариство ,,УКРІНКОМ" звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про вжиття запобіжних заходів, в якій просив витребувати докази у Оберемка Романа Анатолійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: оригінали всіх статутних документів, оригінали правовстановлюючих документів на майно, оригіналу реєстру власників іменних цінних паперів у паперовому/електронному вигляді, оригінали рахунків в цінних паперах акціонерів Публічного акціонерного товариства ,,Український інноваційний банк" (ПАТ ,,УКРІНБАНК") (наразі - Публічне акціонерне товариство ,,УКРІНКОМ") та інших документів, які є в наявності, шляхом уповноваження голови правління ПАТ ,,УКРІНКОМ" Ільюченко Алли Миколаївни доступу до приміщення Публічного акціонерного товариства ,,Укрінбанк" за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз (вул. Смирнова- Ласточкіна), буд 10-А, для отримання вказаних документів від Оберемка Романа Анатолійовича.

Заява мотивована тим, що постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 934 від 24.12.2015 Публічне акціонерне товариство ,,Укрінком" віднесено до категорії неплатоспроможних.

24.12.2015 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) делегував повноваження тимчасового адміністратора банку Білій Ірині Володимирівні.

В подальшому в судовому порядку (справа № 826/1162/16) визнано незаконними та скасовано постанову НБУ від 24.12.2015 № 934 ,,Про віднесення ПАТ ,,УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних» та рішення Фонду від 24.12.2015 № 239 ,,Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ,,УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", зобов'язано НБУ надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ ,,УКРІНБАНК".

22.03.2016 Національний банк України виніс постанову № 180 ,,Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ ,,УКРІНБАНК". Цього ж дня Фондом було прийнято рішення № 385 ,,Про початок процедури ліквідації ПАТ ,,УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням Фонду № 385 розпочато процедуру ліквідації ПАТ ,,УКРІНБАНК" та делеговано всі повноваження ліквідатора Білій І.В.

Водночас, як вказує заявник, в судовому порядку (справа №826/5325/16) було визнано:

- протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 ,,Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства ,,Український інноваційний банк" з моменту її прийняття;

- протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 ,,Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства ,,Український інноваційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття;

- зобов'язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства ,,Український інноваційний банк" як банківську установу - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України № 180 від 22 березня 2016 року ,,Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ ,,УКРІНБАНК" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству ,,Український інноваційний банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства ,,Український інноваційний банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT. Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства ,,Український інноваційний банк" у зазначених вище системах).

Так, заявник зазначає, що 13.07.2016 протоколом засідання наглядової ради ПАТ ,,Український інноваційний банк" було відновлено діяльність банку з 13.07.2016 та призначено Головою правління Ільюченко А.М., цим же протоколом було змінено назву на ПАТ ,,УКРІНКОМ".

Проте, як вказує заявник Фонд (заінтересована особа 1) та уповноважена особа Фонду - Оберемко Р.А. (заінтересована особа 2) продовжують протиправно утримувати все майно, в тому числі і приміщення за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз (вул. Смирнова-Ласточкіна), буд. 10-А, в якому знаходяться всі статутні документи, реєстри власників іменних цінних паперів, оригінали рахунків в цінних паперах акціонерів ПАТ ,,УКРІНБАНК", печатки, штампи та інші матеріальні цінності, що належать ПАТ ,,УКРІНБАНК", чим порушують права банку на здійснення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку.

За наведених обставин, заявник просить винести ухвалу про вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів шляхом надання Ільюченко А.М. доступу до приміщення банку.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні вказаної заяви, зазначаючи про те, що фактично вимога про вжиття запобіжних заходів про витребування доказів шляхом надання доступу до приміщень, носить характер позовної вимоги, оскільки її задоволення має наслідком надання заявнику володіти майном, щодо якого існує спір, тобто, є тим матеріально - правовим результатом, що визначає предмет позову, а тому така вимога повинна розглядатись за процедурою, встановленою для розгляду позовних заяв, а не в рамках вжиття запобіжних заходів.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для вжиття запобіжних заходів у даній справі, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 43-2 запобіжні заходи, зокрема, включають витребування доказів.

В свою чергу, витребування доказів провадиться з метою фіксування обставин правопорушення.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України містить визначення поняття ,,докази", якими в господарському судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Як докази у господарській справі допускаються: письмові докази (ст. 36 ГПК); речові докази (ст. 37 ГПК); висновки експертів (ст. 42 ГПК); пояснення представників сторін; пояснення представників інших осіб, які беруть участь у справі.

Речові докази - це предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, речовими доказами є рухомі та нерухомі речі, які є носіями інформації про обставини, що мають значення для справи. Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїми властивостями, зовнішнім виглядом, формою, іншими ознаками здатні підтвердити чи спростувати факти, що мають значення для справи.

Якщо інформація про факти міститься в документі, цей доказ є письмовим; якщо ж інформація про факти підтверджується властивостями документа як предмета, цей доказ є речовим.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВГСУ від 20.04.2007 року № 01-8/251 ,,Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3; імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Водночас, із змісту заяви не вбачається, яке правопорушення фіксують вказані докази, рівно як і є незрозумілим, яку позовну заяву буде подано для вирішення необхідності їх застосування з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати в строк, встановлений ч. 3 ст. 43-3 ГПК України; імовірності настання обставин, зазначених у ст. 43-1 ГПК; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів третіх осіб.

З огляду на вищевикладене, висновок суду про те, що вимога про вжиття запобіжних заходів у даній справі носить характер позовної вимоги, оскільки її задоволення має наслідком надання заявнику володіти майном, щодо якого існує спір, а тому така вимога повинна розглядатись за процедурою, встановленою для розгляду позовних заяв, а не в рамках вжиття запобіжних заходів є вірним, та підстави для задоволення вказаної заяви відсутні.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник, зокрема, зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині недотримання строків розгляду заяви.

Приписами ч. 1 ст. 43-4 ГПК України визначено, що заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана заява про вжиття запобіжного заходу подана в господарський суд міста Києва ПАТ ,,УКРІНКОМ" 11.10.2016, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2016 розгляд зазначеної заяви призначено на 17.10.2016, про що учасники процесу повідомлялись належним чином, та ухвалою суду від 17.10.2016 в задоволенні заяви було відмовлено.

Тобто, з урахуванням приписів ст. 43-4 ГПК України, слід дійти висновку, що судом першої інстанції недотримано строків розгляду заяви, визначених процесуальним законом та погодитись з доводами апеляційної скарги в цій частині.

Однак, необхідно зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

У даному ж випадку, апеляційним судом встановлено, що ухвала у даній справі є законною та обґрунтованою, тому недотримання судом першої інстанції процесуальних строків розгляду заяви не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

В частині доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч ст.ст. 43-5 ГПК України прийняв заяву до розгляду, однак, за відсутності квитанції про сплату судового збору мав винести ухвалу про усунення недоліків, колегія суддів зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 43-3 ГПК України до заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Згідно з п.п. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України ,,Про судовий збір" (в редакції Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору № 484-VIII від 22.05.2015, який набрав чинності 01.09.2015) за подання заяви про вжиття запобіжних заходів встановлено ставку в розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів заяви про вжиття запобіжних заходів, заявником до заяви не було додано доказів сплати судового збору.

Відповідно до ст. 43-5 ГПК України суддя, встановивши, що заяву про вжиття запобіжних заходів подано без додержання вимог, викладених у статті 43-3 цього Кодексу, або не оплачено судовим збором, виносить ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для виправлення недоліків.

Коли заявник відповідно до вказівок судді у встановлений строк не виконає всі перелічені у статті 43-3 цього Кодексу вимоги та не сплатить судовий збір, заява вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.

Всупереч наведеним положенням, за відсутності доказів сплати судового збору, судом першої інстанції призначено заяву про вжиття запобіжного заходу до розгляду, про що винесено відповідну ухвалу, та судові витрати, а саме судовий збір, належний до сплати за подання такої заяви, стягнуто з заявника ухвалою суду від 17.10.2016.

Як роз'яснено в п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

- у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

З урахуванням строків розгляду заяви, судом першої інстанції суму судового збору було стягнуто ухвалою суду від 17.10.2016.

Однак, як вже зазначалось вище, порушення норм процесуального права, у даному випадку, не призвело до прийняття неправильного рішення, та не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі №910/18655/16, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Ухвала є законною і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим, ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 43-1, 43-4, 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,УКРІНКОМ" - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/18655/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.О. Хрипун

О.М. Коротун