Рішення № 62912014, 17.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа №910/16850/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»

до Головного територіального управління юстиції у Київській області

про стягнення 27255,25 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Волощук П.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача - Сінько А.А. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення заборгованості в розмірі 27255,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №11410YDDP7DB016IвД на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 09.12.2016 в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем газу.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 16794,79 грн. основного боргу, 7887,64 грн. пені, 607,29 грн. 3% річних та 1965,53 грн. інфляційних втрат за порушення останнім грошового зобов'язання із своєчасної оплати поставленого за договором товару.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просив стягнути з відповідача 15913,15 грн. основного боргу, 7706,06 грн. пені, 617,67 грн. 3% річних та 1990,60 грн. інфляційних втрат.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, зокрема зазначив, що дійсно у останнього перед позивачем існує заборгованість в розмірі 15913,15 грн., проте відповідач не погоджується з нарахованими на вказану суму штрафними санкціями.

Додатково зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в загальній сумі 10460,46 грн., однак зазначена сума є надмірно великою в порівнянні із збитками кредитора та складає 63% від суми заборгованості.

На підставі викладеного просив зменшити нараховані позивачем на вказану заборгованість штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі - позивач, постачальник) та Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області (далі - відповідач, споживач) укладено Договір №11410YDDP7DB016IвД на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу становить до 5,938 тис.куб.м.

Згідно з п.2.3 Договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Відповідно до п.2.9 Договору, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до кодексу ГРМ; на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірними акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника; споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Пунктом 3.2 Договору, визначено, що ціна газу становить 6595,50 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1319,10 грн.

Згідно з п.4.1 Договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 годин першого дня місяця до 07.00 годин першого дня наступного місяця включно. Загальна сума вартості цього договору станом на 9 лютого становить 47000 грн.

У відповідності до п.4.2.1 Договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Згідно з п.4.2.3 Договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п.6.2.1 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві з січня 2016 року по березень 2016 року природний газ на загальну суму 62913,15 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу №КОЗ00001456 від 31.01.2016, №КОЗ00003627 від 29.02.2016, №КОЗ00008779 від 31.03.2016 та не заперечується відповідачем.

Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ проведено не у повному обсязі, зокрема сплачено 47000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки банку по рахунку позивача за період з 09.02.2016 по 29.08.2016 та копіями платіжних доручень №1005 від 08.04.2016, №4325 від 26.10.2016, №1006 від 08.04.2016 та №2399 від 13.07.2016, наданих відповідачем на підтвердження факту часткового виконання зобов'язань за договором.

Обсяги та вартість поставленого газу позивачем не заперечується, крім того останній визнав наявну у Головного територіального управління юстиції у Київській області перед позивачем заборгованість в розмірі 15913,15 грн.

З наданих пояснень та розрахунків сторін вбачається , що відповідачем не оплачено частину поставленого газу у січні 2016 року згідно акту приймання-передачі природного газу №КОЗ00001456 від 31.01.2016, а поставлений газ у лютому та березні 2016 року сплачено 14.07.2016.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт існування заборгованості в розмірі 15913,15 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1990,60 грн. інфляційних втрат та 617,67 грн. 3% річних за період з 10.02.2016 по 17.11.2016.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вказані нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 7706,06 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Крім того, п.6.2.1 Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору,споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача за зобов'язаннями січня 2016 року (з 10.02.2016 по 17.11.2016), з урахуванням часткової оплати, пеню в сумі 7130,05 грн., за зобов'язання лютого 2016 (з 10.03.2016 по 12.04.2016) в розмірі 533,78 грн. та за зобов'язання березня 2016 (з 10.04.2016 по 12.04.2016) в сумі 42,23 грн., суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення періоду нарахування пені за зобов'язанням січня 2016 року.

Провівши власний перерахунок пені з відповідача підлягає стягненню пеня за зобов'язаннями січня 2016 року за період з 10.02.2016 по 10.08.2016 (з урахуванням часткового погашення заборгованості) в сумі 5785,56 грн., за зобов'язаннями лютого 2016 (з 10.03.2016 по 12.04.2016) в розмірі 533,78 грн. та за зобов'язаннями березня 2016 (з 10.04.2016 по 12.04.2016) в сумі 42,23 грн., що разом складає 6361,57 грн.

Разом з тим, стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відтак, враховуючи наведені відповідачем обставини, приймаючи до уваги часткове виконання відповідачем умов договору та визнання останнім позову, також зважаючи на те, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції становлять більше 50% від суми боргу, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, підлягає частковому задоволенню, та вважає за належне стягнути з відповідача 50% нарахованої пені, що складає 3180,79 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2; ідентифікаційний код 34481907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2-Г, літ. А; ідентифікаційний код 39592941) 15913 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 15 коп. заборгованості, 3180 (три тисячi сто вісімдесят) грн. 79 коп. пені, 617 (шістсот сімнадцять) грн. 67 коп. 3% річних, 1990 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. 60 коп. інфляційних втрат та 1140 (одна тисяча сто сорок) грн. 24 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 22.11.2016

Суддя Я.В. Маринченко