Рішення № 62911758, 21.11.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 р.Справа № 917/1517/16

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", 36020, м. Полтава, вул. Козака, 2а

до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Петровське 29-Б", 38750, Полтавська область, с. Щербані, вул. Петровського, 29-Б

про стягнення заборгованості у сумі 3949,54 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники 20.10.2016, 08.11.2016 та 21.11.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

В судових засіданнях 20.10.2016, 08.11.2016 оголошувалися перерви, для надання можливості сторонам подати додаткові докази по справі.

21.11.2016, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 3949,54 грн. заборгованості за типовим договором №1788 Р розподілу природного газу, з яких: 217,55 грн. - 3% річних, 2994,41 грн пені та 737,58 грн інфляційних втрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до нього. Зокрема зазначає, що станом на 26.09.2016 р. відповідач перед позивачем заборгованості не має та, починаючи з січня 2016 р. по жовтень 2016 р. відповідач жодного рахунку-зобов'язання на послуги з розподілу природного газу від ПАТ "Полтавагаз" до ОСББ "Петровське 29-Б не надходило і, тому здійснювати повні розрахунки за транспортування природного газу не представлялося можливим. Також у поясненнях відповідач вказує на відсутність самого правочину між сторонами, тобто на відсутність між сторонами договору, згідно якого позивач проводить стягнення з відповідача. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, 08.11.2016 р. представник відповідача подав заяву про зменшення пені. Про розгляд вказаної заяви буде зазначено в мотивувальній частині рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив:

В обґрунтування позову позивач надав типовий договір № 1788 Р розподілу природного газу (надалі - Договір, а.с. - 13-17), згідно умов якого позивач (оператор ГРМ) зобов'язався надати відповідачу (споживачу) послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язався прийняти послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 1.1 Договору, цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газопровідних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 (далі - Кодекс газопровідних систем) (п.1.2. договору);

Як визначено у п.п. 1.1.-1.3. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам) до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 0.09.2015 року № 2494.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633. 634. 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Позивач також надав докази оприлюднення договору на його сайті.

Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу ОСББ "Петровське -29Б" засвідчило своє волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, що підтверджується заявою-приєднання № 1788РР від 05.01.2016 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с.-34).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора про його встановлення (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.3 Договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3. договору). Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ (п. 6.4. договору).

Відповідно до п. 6.6 договору, надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за даним договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2. договору).

Договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.01.2016 р. року ПАТ "Полтавагаз" надіслало Відповідачу рахунок-зобов'язання № У0000005990 від 31.01.2016 року на суму 18585,70 грн., за січень 2016 року по розподілу 21,944 тис.куб.м.

29.02.2016 р. рахунок - зобов'язання № У0000012226 від 29.02.2016 року на суму 12446,93 грн., за лютий 2016 року по розподілу 14,696 тис.куб.м.

31.03.2016 р. рахунок - зобов'язання № У0000016316 від 31.03.2016 року на суму 10792,81 грн., за березень 2016 року по розподілу 12,743 тис.куб.м.

30.04.2016 р. рахунок зобов'язання № У0000018087 від 30.04.2016 року на суму 4922,66 грн., за квітень 2016 року по розподілу 5,645 тис.куб.м.

31.05.2016 р. рахунок зобов'язання № У0000019162 від 31.05.2016 року на суму 3838,72 грн., за травень 2016 року по розподілу 4,402 тис.куб.м.

30.06.2016 р. рахунок зобов'язання № У0000020187 від 30.06.2016 року на суму 3272,77 грн., за червень 2016 року по розподілу 3,753 тис.куб.м.

31.07.2016 р. рахунок зобов'язання № У0000022131 від 31.07.2016 року на суму 2488,80 грн., за липень 2016 року по розподілу 2,854 тис.куб.м.

31.08.2016 р. рахунок зобов'язання № У0000024148 від 31.08.2016 року на суму 1822,56 грн., за серпень 2016 року по розподілу 2,090 тис.куб.м.

Згідно реєстру наданих рахунків (а.с. - 60-62) відповідач отримав вищезазначені рахунки-зобов'язання за період березня-червень 2016 р.

Позивач зазначає, що він виконав належним чином умови договору розподіливши 21,944 тис.куб.м. природного газу, що стверджується актом приймання - передачі № У0000004145 від 31.01.2016 року по розподілу природного газу за січень 2016 року на загальну суму 18585,70 грн.

Актом приймання - передачі № У0000008961 від 29.02.2016 року, розподіливши 14,696 тис.куб.м., за лютий 2016 року на загальну суму 12446,93 грн.

Актом приймання - передачі № У0000015023 від 31.03.2016 року, розподіливши 12,743 тис.куб.м., за березень 2016 року на загальну суму 10792,81 грн.

Актом приймання - передачі № У0000019017 від 30.04.2016 року, розподіливши 5,645 тис.куб.м., за квітень 2016 року на загальну суму 4922,66 грн.;

Актом приймання - передачі № У0000022727 від 31.05.2016 року, розподіливши 4,402 тис.куб.м., за травень 2016 року на загальну суму 3838,72 грн.;

Актом приймання - передачі № У0000026361 від 30.06.2016 року, розподіливши 3,753 тискуб.м., за червень 2016 року на загальну суму 3272,77 грн.;

Актом приймання - передачі № У0000030937 від 31.07.2016 року, розподіливши 2,854 тис.куб.м., за липень 2016 року на загальну суму 2488,80 грн.;

Актом приймання - передачі № У0000034968 від 31.08.2016 року, розподіливши 2,090 тис.куб.м., за серпень 2016 року на загальну суму 1822,56 грн.

В зв'язку з тим, що відповідачем було допущено прострочення строків, встановлених договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 217,55 грн. - 3% річних, 2994,41 грн пені та 737,58 грн інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за даним договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З матеріалів справи слідує, що згідно платіжних доручень (а.с. - 36-39) відповідач здійснював оплату послуг позивача з порушенням строків, визначених в п. 6.4 Договору

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено методику розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд визнає позовні вимоги про стягнення 217,55 грн. - 3% річних, 2994,41 грн пені та 737,58 грн інфляційних втрат за періоди зазначені в розрахунку, який доданий позивачем до позовної заяви (а.с. - 10-12), правомірними.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що із січня по жовтень він не отримував жодних рахунків - зобов'язань на послуги розподілу природного газу. Вказана обставина спростовується матеріалами справи, зокрема згідно платіжного доручення №6524 від 29.02.2016 р. в призначенні платежу вказується, що оплата здійснюється згідно рахунку -зобов'язання № У0000005900 від 31.01.2016 р. У платіжному дорученні №2 від 25.03.2016 р., у призначенні платежу вказується, що оплата проводиться згідно рахунку.

Реєстром наданих рахунків підтверджується отримання відповідачем рахунків за березень, квітень, травень, червень 2016 р.

Крім цього, слід зазначити, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які треба перераховувати кошти; ненадання рахунок-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку оплати. Такої ж позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 29.09.2009 №37/405.

08.11.2016 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення заявленої позивачем до стягнення розміру пені. В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що Управління соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації перед відповідачем має заборгованість у сумі 24134,91 грн. та в підтвердження викладеного надає довідку №07-09/7300 від 12.10.2016 р. (а.с. - 75).

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, що відповідач є державною установою, фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету України, а також відсутність основного боргу за договором та незначний термін прострочення платежів, суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50% грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 1497,21 грн. пені, 217,55 грн 3% річних та 737,58 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43,49,п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петровське 29-Б" (38750, Полтавська область, с. Щербані, вул. Петровського, 29-Б, код ЄДРПОУ 37097514) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) 1497,21 грн. пені, 217,55 грн 3% річних. 737,58 грн. інфляційних втрат. та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя