Рішення № 62904395, 14.11.2016, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2885/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт.Овідіополь

14 листопада 2016 року

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Осадченко С.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_4

до

ОСОБА_2 Жораєвича

про проділ спільно нажитого майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 року ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 Жораєвича про проділ спільно нажитого майна подружжя, в обґрунтування якого зазначив, що 20 жовтня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 Едіком Жораєвичем був зареєстрований шлюб, зареєстрований міським відділом ЗАЦС м.Тирасполь про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено запис № 899, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу ІІІ-МП №016283. Від шлюбу подружжя має двох дітей: дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. 03.06.2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 Едіком Жораєвичем було розірвано, що потверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу IV-МП №10016658 видане Тираспольським відділом ЗАЦС 29.08.2013 р. В період з 07.02.2013 року по 27.06.2013 року на імя ОСОБА_2 Жораєвича було придбано майнові права на 5 квартир. На виконання зазначених договорів було витрачено спільно нажиті кошти, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «Полімср-гранит» № 46 від 20.04.2015 року. Отже майнові права на п'ять квартир є спільною сумісною власністю сторін та ОСОБА_4 має право на їх поділ. Оскільки сторони не можуть домовитись про поділ зазначеного майна, що було придбане за спільні кошти та записані на ім'я ОСОБА_2 Жораєвича вважає необхідним виділити ОСОБА_4 майнові права на квартири згідно договорів купівлі-продажу №4/3.1-13 від 07.02.2013 р., №5/9.3-73 від 27.06.2013 р. та 1/2 частку майнових прав згідно договору купівлі-продажу №5/9.3-74 від 27.06.2013 p. На підставі викладеного, з посиланням на ст.ст.60, 61, 69, 71 СК України, ст.61 Закону України «Про міжнародне приватне право», просить суд визнати за ОСОБА_4 право власності на майнові права згідно договорів купівлі-продажу №4/3.1-13 від 07.02.13 р., №5/9.3-73 від 27.06.13 р. та на 1/2 частку майнових прав згідно договору купівлі-продажу №5 9.3-74 від 27.06.13 р.

12.04.2016 року 01.07.2015 року ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати за ОСОБА_4 право власності на майнові права згідно договору купівлі-продажу майнових прав №4/3.1-13 від 07.02.13 р. укладеному ОСОБА_2 Жораєвичем та TOB «Полімер-граніт»; визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1, загальна площа 30,8 кв.м., житлова 14,9 кв.м.; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою Одеська область, Овідіопольський район, смтАвангард, АДРЕСА_2, загальна площа 46,6 кв.м., житлова 24,2 кв.м.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просить суд його задовольнити в повному обсязі за зміненими позовними вимогами від 12.04.2016 року.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просять суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі з тих підстав, що три договори укладені після розірвання шлюбу, а по двом договорам купівлі-продажу майнових прав відповідачем були сплачені грошові кошти, які належать ОСОБА_7 Мишаєвичу, що підтверджується договором комісії від 11.01.2013 року та розпискою від 11.01.2013 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вибачається з матеріалів справи та підтверджується письмовими доказами по справі, 20 жовтня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 Едіком Жораєвичем був зареєстрований шлюб, зареєстрований міським відділом ЗАЦС м.Тирасполь про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено запис № 899, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІІ-МП № 016283.

Від шлюбу подружжя має двох дітей: дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження серії І-МП № 0069203 та серії І-МП № 056135.

03.06.2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 Едіком Жораєвичем було розірвано, що потверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії IV-МП № 1-0016658 видане Тираспольським відділом ЗАЦС 29.08.2013 року.

Згідно ст.61 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один із них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.

Відповідно до положень ст.60, ч.1 ст.70 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.

Як зазначено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 Сімейного кодексу України, ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У відповідності до інформації наданої ТОВ «Полімер-Граніт» на ухвалу суду про забезпечення доказів, ТОВ «Полімер-Граніт» уклало з ОСОБА_4 Едіком Жораєвичем наступні договори купівлі-продажу майнових прав:

- договір № 4/3.1-13 від 07.02.2013 року на суму 213629 грн.;

- договір № 4/3.1-14 від 20.02.2013 року на суму 220635 грн.;

- договір № 5/9.3-73 від 27.06.2013 року на суму 231061 грн.;

- договір № 5/9.3-74 від 27.06.2013 року на суму 325671 грн.;

- договір № 5/9.3-75 від 27.06.2013 року на суму 230914 грн.

Позовні вимоги щодо поділу майна за договорами від 27.06.2013 року задоволенню не підлягають, оскільки зазначені договори укладені після розірвання шлюбу, яке відбулося 03.06.2013 року, в звязку з чим це майно не є майном набутим подружжям за час шлюбу.

До майна набутого подружжям відносяться майнові права, придбані за договором № 4/3.1-13 від 07.02.2013 року на суму 213629 грн. та за договором № 4/3.1-14 від 20.02.2013 року на суму 220635 грн.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача та його представника на те, що за цими договорами купівлі-продажу майнових прав відповідачем були сплачені грошові кошти, які належать ОСОБА_7 Мишаєвичу, що підтверджується договором комісії від 11.01.2013 року та розпискою від 11.01.2013 року, оскільки зазначені договори укладені саме відповідачем, який вніс грошові кошти та відомостей щодо укладення їх у інтересах третьої особи та за грошові кошти третьої особи не містять.

Таким чином, з урахуванням того, що представником позивача заявлена позовна вимога про визнати за ОСОБА_4 права власності на майнові права згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 4/3.1-13 від 07.02.2013 року укладеного між ОСОБА_4 Едіком Жораєвичем та ТОВ «Полімер-граніт», вартість яких складає 213629 грн., що є меншою ніж за договором № 4/3.1-14 від 20.02.2013 року на суму 220635 грн., право власності на які залишаються за відповідачем, суд вважає цю позовну вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на майнові права згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 4/3.1-13 від 07.02.2013 року укладеного між ОСОБА_4 Едіком Жораєвичем та ТОВ «Полімер-граніт».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя А.І.Бочаров