Вирок № 62898944, 23.11.2016, Василівський районний суд Запорізької області

311/2518/16-к

1-кп/311/269/2016

23.11.2016 Кримінальне провадження № 1-кп/311/269/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

за участю прокурора Петренка В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника - адвоката Петренка А.В.

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Василівка Василівського району Запорізької області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 02.10.2015 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі з випробувальним строком 1 рік. На теперішній час перебуває на обліку у Василівському РВ КВІ УДпС України в Запорізькій області, -

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

17 липня 2016 року, приблизно о 03-00 годині, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, з корисливих мотивів, з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з західної сторони будинку переліз через огорожу вказаного домоволодіння, де проживає ОСОБА_3 Одразу після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_1, шляхом зняття двох рам дерев'яного вікна, через утворений віконний отвір проник до приміщення будинку за вказаною адресою, де в одній з кімнат виявив та таємно викрав ноутбук марки «Lenovo G580», вартістю 3366 грн. 33 коп. та грошові кошти в сумі 1600,00 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_3, майнову шкоду на суму 4966 грн. 33 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не заперечує та суду пояснив, що ОСОБА_3, який фактично доводиться йому вітчимом та є співмешканцем його матері ОСОБА_4, який жив у них сім років. Був випадок, коли ОСОБА_3 приходив до них додому, пропонував йому влаштуватися на роботу, за що в подальшому почав вимагати спиртне в якості подяки за працевлаштування. Стосовно подій за обвинувальним актом, пояснив наступне: ввечері 16.07.2016 року до них у гості прийшов ОСОБА_3, вони вечеряли, вживали спиртні напої, пили горілку. ОСОБА_3 розповів, що його дружина з донькою поїхала відпочивати на море. ОСОБА_3 залишився в ту ніч у них вдома. Скориставшись тим, що ОСОБА_3 знаходиться у них в гостях, він вирішив піти до будинку, де мешкає ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, з метою перевірити наявність у нього в будинку належного їм майна. Та вночі, після 02-00 години, він підійшов до домоволодіння ОСОБА_3 за вказаною адресою, переліз через огорожу. Потягнувши за форточку, витягнув дві віконні дерев'яні рами у будинку. Після чого, через вікно він проник всередину житлового будинку. У зальній кімнаті він побачив ноутбук «Леново" чорного кольору, який лежав на столі та вирішив його забрати. В спальній кімнаті у шафі виявив грошові кошти в сумі 1600,00 грн., які також забрав з собою, оскільки вважав, що ОСОБА_3 йому та його родині винен. Викрадений ноутбук приніс до себе дому, яким користувався, а гроші витратив на власні потреби та придбання спиртних напоїв. В подальшому, через два дні працівники поліції у нього вилучили ноутбук «Леново» та повернули потерпілому. Грошові кошти в сумі 1600 грн. потерпілому він віддав через тиждень. Чому відразу після подій 17.07.2016 року не повернув потерпілому викрадене майно, пояснити не може. Заявлені потерпілим ОСОБА_3 позовні вимоги визнає частково, проти вимог про стягнення з нього на користь потерпілого понесених витрат на правову допомогу не заперечує, з вимогами про стягнення компенсації моральної шкоди згодний частково, в сумі 1500 грн. Вимоги морального характеру в сумі 15000 грн. вважає завищеними та просить їх вирішити на розсуд суду. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати та визначити покарання у вигляді обмеження волі.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що протягом тривалого періоду часу він приходив до матері обвинуваченого - ОСОБА_4, з якою періодично співмешкали, але останні 10 місяців з нею не спілкувалися, так як посварилися. 16.07.2016 року пізно ввечері, близько о 22-00 годині він прийшов у гості до ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, де разом з нею, а також її сином ОСОБА_1 вживали спиртні напої, пили горілку. Після чого, близько о 01-00 годині 17.07.2016 року він пішов відпочивати, залишившись в будинку ОСОБА_4 Прокинувшись вранці, близько о 05-00 годині, на подвір'ї побачив ОСОБА_1, за зовнішнім виглядом якого зрозумів, що той всю ніч не спав. Повернувшись вранці до себе додому за адресою: АДРЕСА_2, він побачив, що в будинку виставлено вікно, та пройшовши всередину будинку, виявив викрадення ноутбуку марки «Леново», який лежав на столі у зальній кімнаті, а також виявив відсутність у шафі спальної кімнати грошей в сумі 1600 грн., які лежали на верхній полиці та які складали його пенсію, що він отримав напередодні. Ящики шафи та речі у ньому були розкидані. В той же день, звернувшись до ОСОБА_4 з проханням повернути викрадені речі, відповіді не отримав та звернувся із заявою до правоохоронних органів. В подальшому через місяць отримав під зберігальну розписку від працівників поліції ноутбук «Леново» у робочому стані, а також викрадені грошові кошти в сумі 1600 грн. Заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,00 грн. та правових витрат в розмірі 3000 грн. підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні позовних вимог за підставами, викладеними у позовній заяві. На застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 покарання, пов'язаного з позбавленням волі, наполягає, з позицією прокурора згодний, вид та міру покарання просить призначити на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, був судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, певних висновків для себе не зробив та знову, в період випробувального строку, встановленого вироком Василівського районного суду Запорізької області від 02.10.2015 року, вчинив злочин проти власності, який відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про схильність ОСОБА_1 до вчинення протиправних злочинних діянь та небажання ставати на шлях виправлення. Разом з тим, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиросердечно розкаявся, активно сприяв встановленню істини в ході судового розгляду кримінального провадження, що суд відносить до обставин, які пом'якшують покарання. Крім того, заподіяна потерпілому ОСОБА_3 матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі шляхом повернення викраденого майна працівниками поліції. В залі судового засідання попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_3, яке потерпілий не сприйняв. До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та вчинення даного кримінального правопорушення відносно особи похилого віку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який є пенсіонером, непрацездатною особою за віком. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 на теперішній час ніде не працює, не навчається, суспільно-корисною працею не займається, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має, утриманців немає, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та визначене місце реєстрації. За місцем проживання характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, стосунки з сусідами доброзичливі, скарг від сусідів не надходило. З урахуванням тяжкості, характеру та обставин вчинення кримінального правопорушення та враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_3, який на теперішній час має претензії морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1, які протягом тривалого періоду часу залишилися не відшкодованими та який наполягає на суворій мірі покарання, пов'язаного з позбавленням волі, вид та міру покарання просить визначити на розсуд суду та враховуючи особу обвинуваченого, його молодий вік, каяття у вчиненні інкримінованого злочину, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання, пов'язане з позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України в мінімальних межах санкції вказаної статті та при призначенні покарання застосовує положення ст.71 КК України.

Підстав для застосування положень статі 69 КК України суд не вбачає.

Вирішуючи питання цивільного позову потерпілого суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Вирішуючи заявлений до початку судового розгляду потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн., суд виходить з характеру та обсягу страждань, які поніс потерпілий внаслідок протиправних злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1, які виразилися у душевних стражданнях потерпілого, його морально-психологічних хвилюваннях, пов'язаних з порушенням його права власності, а також зміни його нормального ритму життя, у зв'язку з чим він вимушений був звертатися до правоохоронних органів, адвоката та суду, витрачати свій особистий час для вирішення питань захисту його законних прав та охороняємих законом інтересів. Тому, виходячи з глибини, тривалості та обсягу фізичних та душевних страждань, враховуючи причин, що стали підставою для заподіяння такої шкоди потерпілому, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, у відповідності з положеннями ст.ст.23, 1167 ЦК України, суд вважає необхідним заявлені потерпілим ОСОБА_3 позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, в сумі 2000 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2016 року між потерпілим ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_6 було укладено Договір про надання правової допомоги у даному кримінальному провадженні. Згідно Акту приймання-передачі, який є додатком до вказаного Договору від 05.09.20016 року, потерпілим сплачено адвокату за надання правової допомоги 3000,00 (три тисячі) гривень.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 в судових засіданнях по вказаному кримінальному провадженню, згідно даних журналів судових засідань від 03.10.2016 року та 20.10.2016 року, брав участь загалом протягом 2 год.10 хв.

Мінімальна заробітна плата з часу укладення угоди між потерпілим та адвокатом складає 1450 грн. Таким чином витрати за участь адвоката ОСОБА_6 безпосередньо в судових засіданнях становить 1256,00 грн. (1450 грн. х 40 % = 580 грн. х 2 год. 10 хв.).

В частині понесених потерпілим ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, надану представником ОСОБА_6, суд визнає обґрунтованими, оскільки витрати часу адвоката на зазначені ним дії як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду даного кримінального провадження, відповідають фактичним обставинам, та, крім того підтверджуються належними доказами та обвинуваченим ОСОБА_1 не оспорюється, тому підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого у повному обсязі, в загальній сумі 3000,00 грн.

Матеріалами провадження підтверджується, що ОСОБА_3 було понесено процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника цивільного позивача відносяться до витрат на правову допомогу та згідно зі ст. 118 КПК України є процесуальними витратами. У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що цивільний позивач ОСОБА_3 має право на відшкодування понесених ним процесуальних витрат, проте такі витрати підлягають стягненню саме з обвинуваченого.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні, а саме: процесуальні витрати, пов'язані з проведенням у даному кримінальному проваджені судової трасологічної експертизи № 1116-Т від 03.08.2016 року в розмірі 351 грн. 84 коп. та витрати по проведенню судової товарознавчої експертизи № 1183 від 18.08.2016 року в розмірі 263 грн. 88 коп.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: ноутбук марки «Lenovo G580» в корпусі чорного кольору, фрагмент від фірмової картонної коробки на ноутбук «Lenovo G580», які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, згідно розписок від 17.07.2016 року та 19.08.2016 року, відповідно - суд вважає необхідним залишити потерпілому ОСОБА_3 за належністю.

Запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання, згідно ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 31.08.2016 року, суд вважає необхідним змінити на тримання під вартою у зв'язку з призначенням ОСОБА_1 покарання, пов'язанного з позбавленням волі, та вважає необхідним взяти ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 02.10.2015 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді трьох років трьох місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 в ході досудового розслідування згідно ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 31.08.2016 року - змінити з особистого зобов'язання на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, та взяти під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з 23 листопада 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач: УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя/Шевч./24060300, р/рахунок № 31116115700009, МФО - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) - процесуальні витрати, пов'язані з проведенням у кримінальному провадженні судової трасологічної експертизи № 1116-Т від 03.08.2016 року в розмірі 351 грн. 84 коп., судової товарознавчої експертизи № 1183 від 18.08.2016 року в розмірі 263 грн. 88 коп., а всього стягнути - 615 (шістсот п'ятнадцять) гривень 72 копійки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - 2000,00 (дві тисяч) гривень та витрати на правову допомогу в розмірі - 3000,00 (три тисячі) гривень, а всього стягнути - 5000, 00 (п'ять тисяч) гривень. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні: ноутбук марки «Lenovo G580» в корпусі чорного кольору, який знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, згідно розписки від 17.07.2016 року - залишити потерпілому ОСОБА_3 за належністю.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - фрагмент від фірмової картонної коробки на ноутбук «Lenovo G580», який знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, згідно розписки від 19.08.2016 року - залишити потерпілому ОСОБА_3 за належністю.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО