Постанова № 62895889, 21.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5294/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року 15 год. 30 хв.м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Тарасишиної О.М.,суддів Катаєвої Е.В., Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо не розгляду та не надання, в строки встановлені діючим законодавством України звернення ОСОБА_1 від 09.09.2016 року та зобовязання стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо не розгляду та не надання, в строки встановлені діючим законодавством України звернення ОСОБА_1 від 09.09.2016 року та зобовязання стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження по справі.

У судовому засіданні 16.11.2016 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправною бездіяльність Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо не розгляду та не надання, в строки встановлені діючим законодавством України звернення ОСОБА_1 від 09.09.2016 року та зобовязати стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи, але в судове засідання не прибув без поважних причин, письмових заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі письмовими доказами.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.09.2016 року позивач звернувся зі зверненням до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (вхідний № 722-5905 від 09.09.2016 року (а.с. 8).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ч.1 ст.15 Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст..19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Частиною 1 ст.20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно матеріалів справи, звернення позивача, яке надійшло до відповідача 09.09.2016 року, не було розглянуто відповідачем у передбачені ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» строки, а тому вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо не розгляду та не надання, в строки встановлені діючим законодавством України звернення ОСОБА_1 від 09.09.2016 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн., суд зазначає наступне.

В силу ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно п.5 цього Пленуму, обов'язковому з'ясуванню при вирішення справ про відшкодування моральної шкоди піддягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, моральна шкода відшкодовується за умов наявності виникнення моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для застосування додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами. Позивач у позові тільки вказує на спричинення йому моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, але не надає жодних доказів, які про це свідчать і таких не встановлено судом, тому ця позовна вимога не задовольняється.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), та згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача та надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо не розгляду та не надання, в строки встановлені діючим законодавством України звернення ОСОБА_1 від 09.09.2016 року та зобовязання стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо не розгляду та не надання, в строки встановлені діючим законодавством України звернення ОСОБА_1 від 09.09.2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Головуючий суддяО.М. Тарасишина

Суддя Е.В. Катаєва

СуддяЕ.А. Іванов