Постанова № 62895886, 21.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 518/807/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2016 року №0002141531,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, за результатом якого позивач просить: скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 березня 2016 року №0002141531, винесеного Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Комінтернівська ОДПІ ГУ ДФС, Ширяївське відділення), яким нараховано штрафну санкцію за здійснення роздрібної торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами без наявності ліцензії в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.

Представник позивача до судового засідання з'явився, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження, підтримав позовні вимоги .

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, згідно ч.6 ст.128 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована 15.02.2008 року як ФОП та знаходиться на податковому обліку в ОДПІ на загальній системі оподаткування

16.12.2014 року позивач отримала ліцензії АЕ №539218 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та АЕ № 566026 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, в яких зазначений термін дії ліцензій з 27.12.2014 року по 27.12.2015 року

14.03.2016 року ОДПІ виданий наказ №33 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1", згідно з яким на підставі п.п. 20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПКУ вирішено провести фактичну перевірку позивача на підставі листа ГУ ДФС в Одеській області №1292/7/15-32-21-03-07 від 15.02.2016 року стосовно реалізації підакцизних товарів без відповідних ліцензій з 14 березня 2016 року терміном 2 робочих дня.

14.03.2016 року ОДПІ здійснена перевірка позивача, за результатами якої складений Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/ або тютюновими виробами №4 від 14.03.2016 року.

В Акті №4 від 14.03.2016 року зазначено, що перевіркою встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 27.12.2015 року продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів згідно з фіскальними чеками від 27.12.2015 року(а.с.66) без наявності відповідних ліцензій, чим порушені вимоги ст.15 Закону України №481/95-ВР. З результатами акту перевірки позивач не погодилась, про що свідчить запис в акті перевірки.

На підставі Акту перевірки Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області 22.03.2016 року прийнято податкове повідомлення рішення №0002141531 про застосування на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПКУ штрафних (фінансових) санкцій до позивача у сумі 34000,00грн. за порушення ст.17,2, абз 5. Закону України №481/95-ВР.

Позивач 21.03.2016 року подала скаргу до ГУ ДФС в Одеській області на вказане податкове повідомлення-рішення. Розглянувши вказану скаргу ГУ ДФС в Одеській області, повідомило позивача рішенням від 19.04.2016 року, що за результатами розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення залишається в силі.

Також позивач зверталась до ДФС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення. Однак, розглянувши вказану скаргу ДФС України, повідомило позивача рішенням від 18.05.2016 року, що за результатами розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги залишається без змін а скарга - без задоволення.

Частиною 12 ст.15 Закону України №481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз.5 ч.2 ст.17 Закону України №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Закон України №481/95-ВР відповідно до його преамбули визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Статтею 16 Закону встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 1 Закону України №481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ч.18 ст.15 Закону України №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Частинами 20,21 ст.15 Закону встановлено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

Частини 22-24 ст.15 Закону визначають інформацію, яка додатково повинна бути зазначена у заявах суб'єкта господарювання про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Частинами 25, 26 Закону України №481/95-ВР встановлено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Таким чином, Законом України №481/95-ВР лише встановлюється, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік. Закон не визначає з якої дати суб'єкт господарювання придбає право на здійснення ліцензійної господарської діяльності та якою датою закінчується цій термін.

Постановою КМУ №493 від 13.05.1996 року затверджений Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (далі Постанова КМУ №493). Крім того, Наказом ДФСУ №213 від 24.10.2014 року затверджені Рекомендації щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до п.25 Постанова КМУ №493 форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Зазначеним пунктом встановлені реквізити, які повинна мати ліцензія. У ліцензії на лицьовому боці зазначається, зокрема: реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії.

Таким чином, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії є окремими даними, які зазначаються в ліцензії.

При цьому термін дії в ліцензії позивача визначений не як надання права роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами терміном на один рік, оскільки у даному випадку виникає необхідність визначати дату або подію, з якої ліцензія діє, а визначені дати початку та закінчення дії ліцензії - з 27.12.2014 року по 27.12.2015 року.

Враховуючи викладене, суд вважає неможливим застосування щодо визначення строку дії ліцензії положень ст.254 ЦК України, якій встановлено, що перебіг строку, визначеного роками, починається з наступного дня після відповідної дати або події, з якої пов'язано його початок, а спливає у відповідній місяць та число останнього року строку, що співвідноситься з положеннями Європейську Конвенцію про обчислення строків від 16.05.1972 року за №ЕТS 076, на яку посилається ОДПІ в запереченнях на позов.

Статтями 251, 252 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно ч.1 ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до п.25 Постанова КМУ №493 у ліцензії зазначається термін її дії, тобто встановлений певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Враховуючи, що в ліцензії зазначений термін її дії з 27.12.2014 року по 27.12.2015 року, суд вважає, що органом, якій видав ліцензію надано право суб'єкту господарювання здійснювати ліцензійну діяльність, а саме роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами починаючи з 27.12.2014 року по 27.12.2015 року включно. У такому випадку ліцензійні дії суб'єкта господарювання в період визначений в ліцензії є правомірними, тобто такими які дозволені відповідним суб'єктом владних повноважень.

При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує наступне.

Сторони обґрунтовують свої доводи, посилаючись на одні и ті ж нормі права, але надають різне трактування цих норм.

Статтею 4 ПКУ визначені основні принципи податкового законодавства, одним з яких є презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4).

Зазначений принцип застосовується у тому числі в правовідносинах щодо оскарження рішень контролюючих органів (ст.56 НКУ).

Пунктом 56.21 ст.56 НКУ визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також суд враховує, що позивач як платник податків діяв добросовісно. Зокрема, враховуючи що дія ліцензій на роздрібну торгівлю встановлена до 27.12.2015 року, вона отримала заздалегідь, а саме 16.12.2015 року, нові ліцензії в яких зазначено дату реєстрації 07.12.2015 року, а термін дії з 28.12.2015 року до 28.12.2016 року (а.с. 19-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд дійшов до висновку, що позивач довів суду обставини, на які посилалась в обґрунтування позовних вимог, а відповідач не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення, тому позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає необхідним при розподілі судових витрат стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на користь позивача у сумі 551,21грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-164 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2016 року №0002141531.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 березня 2016 року №0002141531, винесеного Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Комінтернівська ОДПІ ГУ ДФС, Ширяївське відділення), яким нараховані штрафні санкції за здійснення роздрібної торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами без наявності ліцензії в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп

Стягнути з Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39526842) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у сумі 551,21 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови суду.

Суддя: О.Г. Гусев