Постанова № 6289524, 16.06.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2009 р.Справа № 3/28/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 09.06.2009 р.

від позивача: Обухова Ю.В., довіреність №247/209/14/15 від 26.01.2009р.;

від відповідачів: Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради Дьоміна І.В., довіреність №814/07-01-10 від 05.05.2009р.;

ФО-П ОСОБА_4 не зявився;

від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я., посвідчення №48 від 29.04.2009р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 16.06.2009 р.

від позивача: не зявилися;

від відповідачів: Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради Дьоміна І.В., довіреність №814/07-01-10 від 05.05.2009р.;

ФО-П ОСОБА_4 не зявився;

від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я., посвідчення №48 від 29.04.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 16 квітня 2009 року

по справі №3/28/09

за позовом: Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

до відповідачів: 1) Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради

2) Приватного підприємця фізичної особи ОСОБА_4

про визнання незаконним пункту 2.1 розпорядження управління, визнання недійсним договору оренди та зобовязання ПП-ФО ОСОБА_4 звільнити орендоване нежитлове приміщення

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2009р., оголошено перерву до 16.06.2009р..

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009р. по справі №3/28/09 (суддя О.Г. Смородінова) припинено провадження у справі в частині визнання незаконним пункту 2.1. розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради „Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності” №43-р від 13.02.2008р., відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог Першого заступника прокурора Миколаївської області Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради та ФО-П ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди та зобовязання ФО-П ОСОБА_4 звільнити орендоване нежитлове приміщення, з посиланням на те, що: 1) позовна вимога про визнання незаконним пункту 2.1. розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради „Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності №43-р від 13.02.2008р. не підвідомча господарським судам, оскільки у ній ставиться питання про визнання незаконним акту індивідуальної дії, прийнятого органом місцевого самоврядування, а така категорія спорів повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства України адміністративними судами, що відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі; 2) з матеріалів справи, а саме з письмової відповіді ММБТІ вих. № 1933 від 26.03.2009р., вбачається, що власником спірного приміщення є Територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а отже звертатися з позовом до суду за захистом своїх прав повинна Миколаївська міська рада, позивачем не надано до суду документальних доказів, які б свідчили про наявність у нього від власника делегованих повноважень на звернення до суду з відповідними вимогами.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області по справі №3/28/09 від 16.04.2009р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи це тим, що: 1) спірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачами щодо визнання недійсним договору оренди є господарськими і відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України не належать до компетенції адміністративного суду, враховуючи викладене, якщо у позовній заяві в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України обєднано кілька позовних вимог, і спірні правовідносини в певній частині вимог підвідомчі господарським судам, а інші належать до компетенції адміністративних судів, то такий позов підвідомчий господарському суду, вищевказане узгоджується з позицією Верховного Суду України, таким чином господарський суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо припинення провадження у справі за позовною вимогою про визнання незаконним акту індивідуальної дії, прийнятого органом місцевого самоврядування; 2) господарський суд першої інстанції дійшов висновку, якщо власником приміщення виступає територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, то й звертатися до суду за захистом своїх порушених прав повинні власник, або особа, якій власником делеговані відповідні права, але судом не враховано, що спірні правовідносини виникли у сфері здійснення виконкомом Миколаївської міської ради повноважень щодо організації та участі у здійсненні заходів, повязаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, та не стосуються повноважень міської ради як власника щодо розпорядження обєктами комунальної власності, оскільки ст. 36 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що повноваження щодо організації та участі у здійсненні заходів, повязаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній території, делеговані виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, вказане узгоджується з вимогами Закону України „Про Цивільну оборону”, Закону України „Про правові засади цивільного захисту”, Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” тощо; 3) внаслідок видання Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради розпорядження про надання згоди та надання в оренду приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, унеможливлює реалізацію державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення від надзвичайних ситуацій, чим порушуються права виконавчого комітету Миколаївської міської ради на здійснення повноважень, повязаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, оскільки спірне приміщення є обєктом цивільного захисту захисною спорудою сховищем, яка не підлягає передачі в оренду відповідно до ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час та порядку використання захисних споруд цивільного захисту цивільної оборони для господарських, культурних та побутових потреб; 4) п. 2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради №43-р від 13.02.2008р. прийнятий в порушення вимог ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та відповідно до вимог ст. 59 вказаного Закону підлягає визнанню незаконним в судовому порядку з моменту видання, а отже й договір оренди спірного нежитлового приміщення, укладений між відповідачами, слід визнати також недійсним.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційного подання Першого заступника прокурора Миколаївської області, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання слід задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що п. 2.1 Розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради (Миколаївської міської ради) „Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності” №43-р від 13.02.2008р. вирішено укласти договір оренди з ПП ОСОБА_4 на нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_2, площею 112,4 кв.м. для використання під господарчі потреби.

25.02.2008р. між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради (Миколаївської міської ради) (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого орендодавець передав, орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення, площею 130,80 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, підвал з метою використання під господарчі потреби.

Пунктом 10.1 договору оренди встановлено, що строк дії договору 1 рік, та договір діє з 25.02.2008р.по 25.02.2009р..

Згідно з п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця до закінчення строку чинності договору та протягом одного місяця після закінчення строку дії даного договору, договір вважається продовженим на той же самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін щодо припинення або зміну договору, а отже на момент розгляду даної справи даний договір являється продовженим на ще один рік, та строк його дії спливає 25.02.2010р..

22.01.2009р. до господарського суду від Прокурора м. Миколаєва надійшла позовна заява в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради та ФО-П ОСОБА_4 про визнання договору оренди комунального майна недійсним, посилаючись при цьому на те, що перевіркою прокуратури м. Миколаєва дотримання вимог чинного законодавства при укладенні договорів оренди встановлено порушення чинного законодавства, а саме ст. 36 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 5 Закону України „Про цивільну оборону України”, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про правові засади цивільного захисту”, ст.ст. 3, 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна” та Декрет Кабінету Міністрів України №2-92 від 31.12.1992р., яким затверджено Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається, при укладенні договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності між ФО-П ОСОБА_4 та Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: облікової картки (арк. спр. 19) вказаний у договорі оренди обєкт є сховищем.

Згідно з паспортом сховища №52443 від 12.11.2007р. (арк. спр. 20) сховище, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на балансі ТОВ „Турбота”, яке його обслуговує.

Власником спірного приміщення виступає територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, між тим, спірні правовідносини виникли у сфері здійснення органами місцевого самоврядування повноважень щодо організації та участі у здійсненні заходів, повязаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, та розпорядження обєктами цивільного захисту захисними спорудами.

Зокрема, згідно зі ст. ст. 1, 5 Закону України „Про Цивільну оборону” систему цивільної оборони складають: органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, повязані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій та проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення, сприяють органам управління у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

Статтею 32 Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, ст. ст.1, 3 Закону України „Про правові засади цивільного захисту” передбачено, що цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоровю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період; єдина державна система цивільного захисту населення і території сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного обєднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За ст. 36 названого Закону повноваження щодо організації та участі у здійсненні заходів, повязаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній території, делеговані виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Вказане узгоджується з вимогами Закону України „Про Цивільну оборону”, Закону України „Про правові засади цивільного захисту”, Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” та іншими нормативними актами.

Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що до повноважень виконавчого комітету Миколаївської міської ради належать повноваження щодо організації та участі у здійсненні заходів, повязаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, в тому числі й інженерно-технічних заходів.

Інструкцією щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006р. №653 та зареєстрованою в Міністерством юстиції України 02.11.2006р. за №1180/13054, керівники підприємств, установ, організацій, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують їх належний технічний стан і готовність до укриття населення, наявний фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 1.5 ДБН В 2.2.5-97 „Захисні споруди цивільної оборони” передбачено, що захисні споруди, розміщені у підвальних та цокольних поверхах, а також в окремо розташованих спорудах, слід використовувати у мирний час під: 1) приміщення аварійних служб; 2) виробничі приміщення, віднесені за показником вибухопожежної та пожежної небезпеки до категорій Г і Д; 3) допоміжні приміщення лікувальних закладів (за домовленістю зі штабом ЦО);.

Можливість використання у мирний час захисних споруд за іншим призначенням допускається лише за узгодженням з місцевими органами санітарного епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоровя України, УДПО, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Аналогічні положення містяться й у Порядку використання захисних споруд цивільного захисту цивільної оборони для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 253 від 25.03.2009р..

Прийняття Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради розпорядження про надання згоди та надання в оренду приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та згідно з технічною документацією є сховищем, унеможливлює реалізацію державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення від надзвичайних ситуацій, чим порушуються права виконкому Миколаївської міської ради на здійснення повноважень, повязаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною.

Таким чином, захисні споруди можуть бути використані у мирний час лише підприємствами - балансоутримувачами для конкретно визначених цілей, без передачі їх в оренду комерційним структурам.

З матеріалів справи (арк. спр. 19-23) вбачається, захисна споруда, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Московкська, 13, є обєктом цивільного захисту - сховищем та знаходиться на балансовому утриманні ТОВ „Турбота”.

Однак, в п.2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради № 43-р від 13.02.2008р. „Про надання згоди на надання в оренду” та оспорюваному договорі оренди комунального майна за адресою: АДРЕСА_1, № 6533 від 25.02.2008р. не зазначено, що спірне приміщення є обєктом цивільного захисту - захисною спорудою, яка не підлягає передачі в оренду.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 п. 14 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за №04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів індивідуальної дії державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству та порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 року” до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження лише таких рішень, ухвалених субєктом владних повноважень, якими останній зобовязує субєкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обовязковим до виконання, інші ж справи за участю субєктів господарювання та субєктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах.

За таких обставин, спір, який виник між позивачем та відповідачами щодо визнання недійсним договору оренди є господарськими і відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства не належать до компетенції адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що п.2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради № 43-р від 13.02.2008 „Про надання згоди на надання в оренду” в частині укладення договору оренди з ПП ОСОБА_4 на нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_1, площею 130,8 кв.м. для використання під господарчі потреби, прийнято в порушення вимог ст. 24, ст. 36 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 5 Закону України „Про цивільну оборону України”, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про правові засади цивільного захисту”, ст.ст. 3, 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, та відповідно до вимог ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” підлягає визнанню незаконним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, укладений на підставі цього розпорядження договір оренди комунального майна № 6533 від 25.02.2008, суперечить нормам чинного законодавства, відповідно до вимог п.1 ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та його слід визнати недійсним.

За таких обставин, підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобовязання ФО-П ОСОБА_4 звільнити орендоване приміщення, площею 130,80 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.4 4, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового покладаються на відповідачів, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційне подання слід задовольнити, а рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009р. по справі №3/28/09 скасувати.

Позовну заяву задовольнити.

Визнати незаконним п. 2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради №43-р від 13.02.2008р. „Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності” в частині надання згоди на укладення договору оренди з ПП ОСОБА_4 на нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_1, площею 130,8 кв.м. для використання під господарчі потреби.

Визнати недійсним договір індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належать до комунальної власності №6533 від 25.02.2008р., укладений між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4.

Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_4 звільнити орендоване приміщення, площею 130,80 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до Державного бюджету України (отримувач: Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, банк Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, МФО №828011, ЄДРПОУ 23213460, рахунок №31114095700008, код звітності банку 095, КБК 220900200) державне мито у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 75 коп..

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Державного бюджету України (отримувач: Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, банк Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, МФО №828011, ЄДРПОУ 23213460, рахунок №31114095700008, код звітності банку 095, КБК 220900200) державне мито у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 75 коп..

Стягнути з Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до Державного бюджету України витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 59 (пятдесят девять) грн..

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Державного бюджету України витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 59 (пятдесят девять) грн..

Зобовязати господарський суд Миколаївської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.