Рішення № 62893742, 21.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15877/16-ц

Провадження № 2/127/5152/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21.11.2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Тронт М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03.10.2003 року позивач працювала у ДП «Державна картографічна фабрика». Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 09.01.2013 року №5 вирішено реорганізувати ДП «Державна картографічна фабрика» шляхом приєднання до ДП «Центр Державного земельного кадастру» та створення на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький відокремлений підрозділ Центру ДЗК. У звязку з реорганізацією та перереєстрацією підприємства 17.06.2013 року ОСОБА_1 була переведена на Виробничу філію «Вінницька картографічна фабрика ДП «Центр державного земельного кадастру».

На день припинення трудових відносин з ДП «Державна картографічна фабрика» за останнім рахувалася заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі позивачці в сумі 1391,66 грн. Судовим наказом, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області 31.12.2015 року, дана заборгованість по заробітній платі була стягнута з відповідача на користь позивача, однак фактичний розрахунок був проведений лише 27.04.2016 року, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період невиплати належної заробітної плати з 18.06.2013 року по 27.04.2016 рік, що становить 722 робочих дня х 98,07 грн. (середньоденна заробітна плата), що дорівнює 70806,54 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали з підстав, зазначених в позові, просили їх задоволити.

В судове засідання відповідач не з'явився з невідомих суду причин, хоча повідомлявся належним чином, повідомлення про причини неявки до суду не надійшло.

25.10.2016 року відповідачем на адресу суду надіслано письмові заперечення на позов, вважає, що позивачем невірно вказано дні за який має нараховуватись середній заробіток, зазначив про пропуск позивачем сроку позовної давності.

Керуючись ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ДП «Державна картографічна фабрика» на посаді провідного економіста з планування в планово економічного відділі з 03 жовтня 1986 року (наказ про зарахування №60 від 29.09.1986 р.), що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-7).

Згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 09.01.2013 року №5 реорганізовано ДП «Державна картографічна фабрика» шляхом приєднання до ДП «Центр державного земельного кадастру» та створено на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничий підрозділ Центру ДЗК. Установлено, що Центр ДЗУ є правонаступником всіх прав і обовязків ДП «ДКФ». (а.с.11-12).

Відповідно до наказу ДП «Центр державного земельного кадастру» від 17.06.2013 року №02-к ОСОБА_1, як працювала на 0,5 ставки провідного економіста з планування планово економічного відділу ДП «Державна картографічна фабрика», з 17.06.2013 року переведено у Виробничу філію «Вінницька картографічна фабрика» Центру ДЗК на 0,5 ставки економіста з планування 1 категорії планово економічного відділу з посадовим окладом 1225,00 грн. на місяць згідно зі штатним розписом Виробничої філію «Вінницька картографічна фабрика» Центру ДЗК із збереженням попереднього режиму роботи (а.с.72).

Оскільки позивач ОСОБА_1 17.06.2013 року була переведена з одного підприємства ДП «Державна картографічна фабрика» на інше ДП «Центр Державного земельного кадастру», застосуванню підлягає п.5 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, яким передбачено, що підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу організацію або перехід на виборну посаду.

В даному випадку 17.06.2013 рік є днем припинення трудового договору позивачки з ДП «Державна картографічна фабрика», оскільки цього дня вона прийнята наказом на роботу до ДП «Центр Державного земельного кадастру».

На день припинення трудових відносин з ДП «Державна картографічна фабрика» за останнім рахувалася заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі позивачці в сумі 1391,66 грн.

Як вбачається з Довідки ДП «Центр державного земельного кадастру» від 24.06.2016 року №193, видана ОСОБА_1 в тому, що її середньомісячний заробіток за останні два місяці перед датою припинення трудових відносин з ДП «Державна картографічна фабрика» складає: 1372,98 грн., середньоденна заробітна плата становить 98,07 грн. в день (а.с.10).

Кількість робочих днів за період затримки розрахунку з 18.06.2013 року по 27.04.2016 рік складає: 8 робочих днів червня 2013 року + 131 робочий день липня грудня 2013 року + 251 робочий день 2014 року + 251 робочий день 2015 року + 81 робочий день січня квітня 2016 року, разом 722 робочих дні.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18.06.2013 року по 27.04.2016 рік складає: 722 робочих дні х 98,07 грн. середньоденного заробітку, що складає 70806,54 грн., який за вказаний період слід стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1, тобто позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 31.12.2015 року (справа №127/28726/15-ц) стягнуто з ДП «Центр Державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 1391,66 грн. (а.с.8).

Однак даний судовий наказ відповідачем був виконаний лише 27.04.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №235 від 27.04.2016 року.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а згідно п. п. 5, 8 вищевказаної Постанови нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати; нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (з 1 січня 2014 року 1218 грн.*40% = 487,20 грн./год.).

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом суд вважає, дане твердження надуманим та необгрунтованим, оскільки відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, повністю підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно договору про надання правової допомоги та Акту виконаних робіт від 21.11.2016 року, адвокатом ОСОБА_2 було отримано від позивача ОСОБА_1 гонорар у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 24.06.2016 року, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь позивача витрати повязанні з оплатою правової допомоги в розмірі 1000,00 грн. та 708,06 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» (ЄДРПОУ 21616582 м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18.06.2013 року по 24.04.2016 року у розмірі 70806,54 грн., а також 1000,00 грн. витрат повязаних з оплатою правової допомоги.

Стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь держави 708,06 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя: