Рішення № 62893007, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/13896/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Савлук Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Вербової І.М.

при секретарі - Горбачовій І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» до ОСОБА_1 про зобов'язання виконати обов'язок в натурі шляхом підписання акту наданих послуг за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 2 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» укладено договір про надання юридичних послуг №159, метою укладання договору було здійснення представництва інтересів відповідача в Дніпровському районному суді міста Києва в межах розгляду цивільної справи за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 23 червня 2008 року, укладеного з ВАТ «Сведбанк». За результатами розгляду цивільної справи судом ухвалено рішення від 22 лютого 2016 року, яке набрало законної сили 28 березня 2016 року, здійснюючи представництво інтересів відповідача в суді представники ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» домоглись зменшення розміру позовних вимог, які пред'явлено до відповідача з 40955384,48 грн. до 6088370,15 грн., різницю між цими сумами ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» вважає вигодою, отриманою відповідачем в розумінні пункту 1 Розділу 4 договору №159 від 12 листопада 2015 року (із врахуванням змін, внесених додатковою угодою), що слугувало підставою для складання позивачем акту наданих послуг від 08 червня 2016 року на загальну суму 1 746 810,72 грн. без ПДВ, яка підлягала до сплати відповідачем, та включає вартість наданих послуг за участь представників юридичної компанії в судових засіданнях, підготовки клопотань та заяв до суду, та обумовлений сторонами договору відсоток від суми отриманої відповідачем вигоди, розрахованої виходячи із розміру задоволених судом позовних вимог. Однак, відповідач відмовляється підписати акт наданих послуг, тим самим не виконує взяті на себе договірні зобов'язання належним чином, тому просив зобов'язати ОСОБА_2 виконати обов'язок в натурі згідно вимог п.4 розділу ІІІ Договору про надання юридичних послуг №159 від 12 листопада 2015 року, а саме - підписати акт наданих послуг від 08 червня 2016 року згідно договору на суму 1 746 810,72 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» - подало апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування своїх доводів, апелянт, вказує зокрема, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відновлення порушеного права шляхом зобов'язання відповідача підписати акту наданих послуг не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача - Стрельніков М.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 12 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» укладено договір про надання юридичних послуг №159.

Відповідно до предмету договору, замовник доручає, а Юридична компанія бере на себе зобов'язання щодо здійснення від імені та за рахунок Замовника юридичних та фактичних дій щодо позитивного вирішення спору між Замовником та ПАТ «Сведбанк». Вартість наданих послуг за цим договором замовник сплачує Юридичній компанії в порядку та строки, встановлені цим договором.

01 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» укладено додаткову угоду №1 до договору про надання юридичних послуг №159 від 12 листопада 2015 року.

За умовами п.1 додаткової угоди №1, сторонами досягнуто згоди про викладення пункту 1 Розділу 4 Договору №159 від 12 листопада 2015 року в такій редакції: «1. Вартість юридичних послуг щодо позитивного вирішення спору між замовником та ПАТ «Сведбанк», що мають результатом отримання замовником вигоди, надходження коштів на будь-які рахунки замовника, передачу майна, зменшення зобов'язань замовника перед ПАТ «Сведбанк», визначених у грошовому еквіваленті, укладання мирової угоди, становить 5% від суми такої вигоди».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до положень статті 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст.ст. 56 та 84 Цивільного процесуального кодексу України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Відшкодування витрат на правову допомогу здійснюється судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» вимагає зобов'язати ОСОБА_5 виконати обов'язок в натурі згідно вимог п.4 розділу ІІІ договору про надання юридичних послуг №159 від 12 листопада 2015 року, а саме - підписати акт наданих послуг від 08 червня 2016 року згідно договору на суму 1 746 810,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків, за змістом яких цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Встановивши, факт виникнення між сторонами цивільно-правових зобов'язань на підставі договору про надання юридичних послуг №159 від 12 листопада 2015 року, факт не оспорення відповідачем укладання договору, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки за своїм змістом предмет договору складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій, в той же час за умовами договору не передбачено укладання та підписання обома сторонами акту наданих послуг, за своєю правовою природою акт виконаних робіт (наданих послуг) не є суттєвим елементом встановлених між сторонами правовідносин та не може використовуватись як доказ доведення наявності чи відсутності будь-яких зобов'язань сторін, тому відповідно до норм чинного законодавства виконавець не повинен вчиняти жодних дій до спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), а має лише констатувати факт відмови від підписання акту, а відтак - обраний позивачем спосіб захисту відновлення порушених прав шляхом зобов'язання відповідача виконати обов'язок в натурі шляхом підписання акту наданих послуг від 08 червня 2016 року згідно договору на суму 1 746 810,72 грн. не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що примусове виконання обов'язку в натурі, а саме підписання акту наданих послуг від 08 червня 2016 року згідно договору на суму 1 746 810,72 грн у розумінні ст. 16 ЦК України є належним способом захисту цивільних справ є безпідставними, оскільки відповідно до норм чинного законодавства виконавець не повинен вчиняти жодних дій до спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), а має лише констатувати факт відмови від підписання акту.

Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та вірно застосовано норми матеріального права.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді