Рішення № 62891595, 16.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 320/904/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Редько О.В.

Провадження № 22-ц/778/3214/16 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звернення стягнення на іпотечне майно,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Територіально відокремленого безбалансового відділення № 10007/0292 філії «Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, який протягом часу розгляду справи було уточнено (т. 1, а.с. 3-6, 113-116).

В обґрунтування позову ПАТ «Державний ощадний банк України» зазначало, що 06.10.2008р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 113, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 1 190 000 грн., з терміном повернення не пізніше 06.10.2018 року, на споживчі цілі.

27 вересня 2011р. між Банком та ОСОБА_4 був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № 113 від 06.10.2008р., на підставі якого останньому був наданий додатковий кредит в сумі 179 746 грн., терміном повернення не пізніше 06 жовтня 2018 року. Кредит надавався на рефінансування заборгованості за простроченими процентами.

В якості забезпечення повернення кредиту за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до нього з ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір № 113 від 06.10.2008р., згідно з яким в іпотеку Банку була надана нерухомість, а саме, комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1. Комплекс будівель складається з: будівлі (А-1/2) загальною площею 692,3 кв.м., будівлі (Б-1) загальною площею 7,6 кв.м., будівлі (В-1) загальною площею 73,8 кв.м., свердловини (№ 1). Зазначений комплекс належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель від 16.09.2008р., укладеному з ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В. і зареєстрований в реєстрі за № 3784.

Свої зобов'язання за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до нього ОСОБА_4 належним чином не виконував.

У зв'язку з чим, заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 листопада 2012 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про дострокове стягнення боргу за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до нього було задоволено. Стягнуто, зокрема, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до нього в сумі 1 606 521 грн. 23 коп., у тому числі: заборгованість по кредиту - 1 344 489 грн. 80 коп., заборгованість по відсоткам за кредитом - 239 333 грн. 20 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості - 22 698 грн. 23 коп., та судові витрати в розмірі 3 219 грн. Змінено термін дії кредитного договору № 113 від 06.10.2008р. та додаткового договору № 1 від 27.09.2011р. до нього, визначено строк виконання кредитного договору № 113 від 06.10.2008р. та додаткового договору № 1 від 27.09.2011р. до нього моментом набрання рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості законної сили. Рішення суду набрало законної сили 30 листопада 2012 року.

На теперішній час заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 листопада 2012 року не виконано, заборгованість за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до нього не сплачена.

Крім того, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2012 року вищевказаний договір купівлі-продажу комплексу будівель від 16.09.2008р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, був визнаний недійсним, у зв'язку з чим право власності на комплекс будівель повернулось колишньому власнику ОСОБА_5 Останній, керуючись правами власника нерухомості, звернувся до Управління містобудування та архітектури при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради з заявою про зміну юридичної адреси розташування комплексу будівель на АДРЕСА_1. Його заява була задоволена.

Потім, отримавши нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.07.2012р., ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_3 договір позики від 13.08.2012р., іпотечний договір від 13.08.2012р., посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Земенковою Ю.А. за реєстр. № 842, за яким в іпотеку був переданий вищезазначений комплекс будівель з адресою розташування: АДРЕСА_2, з подальшим переоформленням на неї права власності на нерухомість на підставі рішення суду від 22.11.2012 року.

Проте, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року було скасовано та ухвалено нове, яким у визнанні недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель від 16.09.2008р., укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та скасування права власності було відмовлено.

Також, згідно з актом обстеження, що складений фахівцем КП «ММБТІ» від 12.06.2012 року, будівлю В-1 загальною і основною площею 73,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, було знесено. А загальна і основна площа будівлі А-1 становила 699,4 кв.м., будівлі Б-1 - 7,6 кв.м. відповідно до вищевказаного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2012 року.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд:

1. звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № 113 від 06.10.2008р. - комплекс будівель, який складається з: будівлі (А-1) загальною площею 699,4 кв.м., будівлі (Б-1) загальною площею 7,6 кв.м., свердловини (№ 1), за адресою: АДРЕСА_2, - на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» для погашення боргових зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до кредитного договору № 113 від 06.10.2008р. на загальну суму 1 609 740 грн. 23 коп., у тому числі, 1 344 489,80 грн. - загальна сума заборгованості по кредиту, 239 333,20 грн. - заборгованість по відсоткам за кредит, 22 698,23 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості, та судові витрати в розмірі 3 219 грн., шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України „Про іпотеку", а саме, укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем з правом реєстрації нерухомості в органі реєстрації, подання заяв до органу реєстрації та отримання Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухомість ОСОБА_3, оформлення кадастрового номеру земельної ділянки та отримання Витягу з Державного земельного кадастру, а також наданням ПАТ «Державний ощадний банк України» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з визначенням початкової ціни предмету іпотеки для його подальшого продажу за оцінкою, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку»;

2. на період до реалізації передати предмет іпотеки - комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_2, в управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За положеннями п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду докази виникнення у нього іпотеки по відношенню до ОСОБА_3 та належного їй майна в позасудовому або судовому порядку. Банком не доведено, що відповідач на момент розгляду справи є власником предмета іпотеки, що зазначений в іпотечному договорі, укладеному між Банком та ОСОБА_9, а тому і не має статусу іпотекодавця, що унеможливлює звернення стягнення на спірне майно. Крім того, право власності ОСОБА_3 на комплекс будівель визнано судовим рішенням, яке на даний час набрало законної сили та не оскаржувалося. Адреса предмету іпотеки і кількісно-якісний склад іпотеки та спірного майна інші. Іпотечний договір та державна реєстрація є діючими та ніколи не припинялись. Ніяких угод до іпотечного договору в частині зміни іпотекодавця, зміни адреси предмету іпотеки між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_3 не укладено. Банком також не надано доказів звернення до нотаріальної контори, реєстраційної служби з метою внесення змін до державного реєстру іпотек в частині заміни іпотекодавця, зміни адреси іпотеки. При наявності чинних договору іпотеки та запису в державному реєстрі іпотек Банк, як іпотекодержатель, не позбавлений права цього зробити в позасудовому порядку відповідно до Постанови КМУ від 5 вересня 2012р. № 824.

Однак, з такими висновками суду не можна погодитися з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», тип якого на підставі змін до Статуту змінено на ПАТ, та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 113, на підставі якого останньому був наданий кредит в сумі 1 190 000 грн. на 120 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 06 жовтня 2018 року. Кредит надавався на споживчі цілі (т. 1, а.с. 7-9, 36).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що виникають з кредитного договору № 113 від 06.10.2008 року, між Банком та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір № 113 від 06.10.2008 pоку, згідно з яким в іпотеку Банку була надано нерухоме майно, а саме, комплекс будівель, який складається з будівлі під літерою А-1/2, загальною площею 692,3 кв.м., нежитловою - 666,3 кв.м., будівлі під літерою Б-1, загальною площею 7,6 кв.м., нежитловою - 7,6 кв.м., будівлі під літерою В-1, загальною площею 73,8 кв.м., нежитловою - 73,8 кв.м., свердловини під номером 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений комплекс належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель від 16.09.2008 року, укладеного з ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3784. Сторони домовились, що для цілей даного договору вартість предмета іпотеки становить 1 700 000 грн.

Відповідно до п. 3.1.3 розділу 3 іпотечного договору № 113 від 06.10.2008 pоку іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, зокрема, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором в цілому або в будь-якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частини становить більше одного місяця.

За положеннями п. 6.2 вказаного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в п.6.6 цього договору (т. 1, а.с. 14-17, 25-26).

Обтяження нерухомого майна за іпотечним договором від 06.10.2008 року було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек, а також внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження комплексу будівель, який є предметом іпотеки в той же день - 06.10.2008 року, про що свідчать копії Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 06.10.2008 року № 21155388, Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.10.2008 року № 21155480 (т. 1, а.с. 19, 20).

Іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

27 вересня 2011 року між Банком та позичальником ОСОБА_4 був укладений додатковий договір № 1 до кредитної договору № 113 від 06.10.2008 pоку, на підставі якого останньому був наданий додатковий кредит в сумі 179 746 грн. з терміном остаточного погашення не пізніше 06 жовтня 2018 року. Кредит надавався на рефінансування заборгованості за простроченими процентами (т. 1, а.с. 10-13).

Також, 27 вересня 2011 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений додатковий договір № 1 до іпотечного договору № 113 від 06.10.2008 pоку, відповідно до якого були внесені відповідні зміни до іпотечного договору № 113 від 06.10.2008 pоку у зв'язку із збільшенням загального розміру кредитного зобов'язання, обумовленого наданням додаткового кредиту в сумі 179 746 грн., відповідно до укладеного додаткового договору № 1 від 27.09.2011 року до кредитної договору № 113 від 06.10.2008 pоку (т. 1, а.с. 18).

Іпотечний договір та додатковий договір до іпотечного договору є чинними, сторонами, третіми особами не оспорені.

У зв'язку зі збільшенням загального розміру кредитного зобов'язання згідно з додатковим договором № 1 від 27.09.2011 року до кредитного договору № 113 від 06.10.2008 pоку, було внесено зміни в Державний реєстр іпотек, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) від 27.09.2011 року № 33119899 (т. 1, а.с. 21).

Далі, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2012 року по справі № 815/7375/2012 вищезазначений договір купівлі-продажу комплексу будівель від 16.09.2008 pоку, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4,посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В., р.№ 3784, був визнаний недійсним. Скасована проведена Мелітопольським Міжміським бюро технічної інвентаризації державна реєстрація права власності ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, р.№ 3784, від 16.09.2008 pоку на будівлі А-1/2, Б-1, В-1 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 27-28).

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2012 року було скасовано та ухвалено нове, яким у визнанні недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель від 16.09.2008р., укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та у скасуванні права власності було відмовлено (т. 1, а.с. 34-35).

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору купівлі-продажу комплексу будівель, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Як вбачається з листа Управління містобудування і архітектури при Мелітопольській міській раді № Д 351/з від 23.05.2012р., на підставі рішення міськвиконкому № 89/4 від 31.07.2001 "Про присвоєння порядкових адресних номерів об'єктам нерухомості юридичних і фізичних осіб", враховуючи заїзд на об'єкт з АДРЕСА_2 Управління містобудування і архітектури повідомляє, що адреса - АДРЕСА_1, будівель А-1/2, Б-1, В-1, згідно з свідоцтвом про право власності від 26.03.2007 року, замінено на адресний номер - АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 29).

У зв'язку з чим, ОСОБА_5 отримав нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно на комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_2, від 03.07.2012p. (т. 1, а.с. 30).

13.08.2012 pоку ОСОБА_5 уклав із ОСОБА_3 договір позики від 13.08.2012 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Земенковою Ю.А. за реєстр. № 841, та договір іпотеки від 13.08.2012 pоку, за яким в іпотеку був переданий комплекс за адресою: АДРЕСА_2, який складається з будівлі (А-1), загальною площею 669,4 кв.м., будівлі (Б-1), загальною площею 7,6 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Земенковою Ю.А. за реєстр. № 842.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2012 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором р.№ 842 від 13.08.2012 pоку - комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який складається з: будівлі (А-1) загальною площею 669,4 кв.м., будівлі (Б-1) загальною площею 7,6 кв.м., шляхом передачі предмету іпотеки ОСОБА_3 за ціною 350 000 грн. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначений комплекс будівель (т. 1, а.с. 31-32).

Крім іншого, заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 листопада 2012 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про дострокове стягнення боргу за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до нього було задоволено. Змінено термін дії кредитного договору № 113 від 06.10.2008р. та додаткового договору № 1 від 27.09.2011р. до нього, визначено строк виконання кредитного договору № 113 від 06.10.2008р. та додаткового договору № 1 від 27.09.2011р. до нього моментом набрання рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до нього в сумі 1 606 521 грн. 23 коп., у тому числі: заборгованість по кредиту - 1 344 489 грн. 80 коп., заборгованість по відсоткам за кредитом - 239 333 грн. 20 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості - 22 698 грн. 23 коп., та судові витрати в розмірі 3 219 грн. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_7

Рішення суду набрало законної сили 30 листопада 2012 року (т. 1, а.с. 22-24).

Таким чином, правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором № 113 від 06.10.2008р. та додатковим договором № 1 від 27.09.2011р. до нього встановлена заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 листопада 2012 року, яке набрало законної сили 30 листопада 2012 року.

Відповідно до акту обстеження, що складений фахівцем КП «ММБТІ» від 12.06.2012 року, було встановлено, що будівлю В-1 загальною і основною площею 73,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, було знесено. А загальна і основна площа будівлі А-1 становила 699,4 кв.м., будівлі Б-1 - 7,6 кв.м. відповідно до вищевказаного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2012 року, що видно з відповіді на запит суду першої інстанції начальника КП «ММБТІ» № 1213 від 12.05.2015р. (т. 1, а.с. 87).

Як вбачається з відповіді заступника начальника Мелітопольського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області № 1647/29/12478 від 30.09.2016 року, на виконанні у вказаному відділі ДВС знаходиться виконавчий лист, виданий 11.02.2013 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 609 740 грн. 23 коп.

Станом на 30.09.2016 року боржником заборгованість стягувачу не сплачувалась (т. 2, а.с. 76).

Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 280835 від 04.02.2013 року, право власності на комплекс, який складається з: будівлі (А-1) загальною площею 669,4 кв.м., будівлі (Б-1) загальною площею 7,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2012 року (т. 1, а.с. 212-213).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Банк вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки - комплексу будівель, який складається з: будівлі (А-1) загальною площею 669,4 кв.м., будівлі (Б-1) загальною площею 7,6 кв.м., свердловини (№ 1), за адресою: АДРЕСА_2.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Як вбачається з позовної заяви Банку, при визначенні способу реалізації предмета іпотеки позивач просив звернути на нього стягнення шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки передбачений у п. 6.2 іпотечного договору № 113 від 06.10.2008 pоку.

Таким чином, позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на положеннях ст. 590 ЦК України, ст.ст. 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

При застосуванні процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, визначається ціна продажу, і її визначення у відповідності до ч. 6 вказаної статті покладається на іпотекодержателя.

Отже, при обраному способі звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути у рішенні зазначена конкретна ціна, вже при продажі предмету іпотеки вона визначається на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, як це передбачено ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду Українидійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові 6-61цс15 від 27 травня 2015 року).

Проте, визнавши порушення зобов'язань за кредитним договором та звернувши стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не врахував, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій) (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові № 6-1205цс15 від 23 грудня 2015 року).

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1.3 іпотечного договору сторони домовились, що вартість предмета іпотеки становить 1 700 000 грн.

Як встановлено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в суді першої інстанції при розгляді даної справи вартість предмета іпотеки сторонами не оспорювалася, питання щодо визначення вартості предмету іпотеки, про проведення судової будівельної експертизи не ставилися. Не оспорювалася вартість предмета іпотеки сторонами і в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначеного колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни вартості предмета іпотеки, яка встановлена та погоджена у іпотечному договорі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки, виклавши її у відповідності до вимог ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та положень п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, а саме, встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшого продажу за оцінкою, визначеною суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», але не меншою ніж 1 700 000 грн., яка погоджена у іпотечному договорі № 113 від 06.10.2008 року.

Далі, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначені підстави припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відповідно до ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, установивши факт переходу до ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно, колегія суддів дійшла висновку про застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону України «Про іпотеку» та поширення її дії на відповідача.

Крім того, висновки суду про те, що адреса предмету іпотеки і кількісно-якісний склад іпотеки та спірного майна є інші, спростовані наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами - листом Управління містобудування і архітектури при Мелітопольській міській раді № Д 351/з від 23.05.2012р., відповіддю на запит суду першої інстанції начальника КП «ММБТІ» № 1213 від 12.05.2015р.

В цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Вищевказані обставини справи не були у повній мірі з'ясовані та оцінені судом першої інстанції, що призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року по цій справі має бути скасоване з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивач помилково вважав, що заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором № 113 від 06.10.2008 року та додатковим договором № 1 від 27.09.2011 року до кредитного договору № 113 від 06.10.2008 року становить 1 609 740 грн. 23 коп., у тому числі, 1 344 489,80 грн. - загальна сума заборгованості по кредиту, 239 333,20 грн. - заборгованість по відсоткам за кредит, 22 698,23 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості, та судові витрати в розмірі 3 219 грн.

Як зазначалося вище, правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором та додатковим договором до нього встановлена заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 листопада 2012 року, яке набрало законної сили 30 листопада 2012 року, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 606 521 грн. 23 коп., у тому числі: заборгованість по кредиту - 1 344 489 грн. 80 коп., заборгованість по відсоткам за кредитом - 239 333 грн. 20 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості - 22 698 грн. 23 коп.

Стягнута судом сума судового збору до складу заборгованості за кредитним договором та додатковим договором до нього не входить.

Крім того, за положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» уразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, у тому числі, заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин колегія вважає за доцільне передати іпотекодержателю в управління предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № 113 від 06.10.2008 року.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати в суді першої та апеляційної інстанцій, які складаються з сум судового збору на загальну суму 8 184,96 грн. (3 897,60 грн. + 4 287,36 грн.) (т. 1, а.с. 1, 2, т. 2, а.с. 27) колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Банку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 113 від 06.10.2008 року та додатковим договором № 1 від 27.09.2011 року до кредитного договору № 113 від 06.10.2008 року в розмірі 1 606 521 (один мільйон шістсот шість тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 23 коп., яка складається з: заборгованість по кредиту - 1 344 489 грн. 80 коп., заборгованість по відсоткам за кредитом - 239 333 грн. 20 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості - 22 698 грн. 23 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № 113 від 06.10.2008 року - комплекс будівель, який складається з: будівлі (А-1) загальною площею 669,4 кв.м., будівлі (Б-1) загальною площею 7,6 кв.м., свердловини (№ 1), за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 на праві власності, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", - укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем з правом реєстрації нерухомості в органі реєстрації, подання заяв до органу реєстрації та отримання Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухомість ОСОБА_3, оформлення кадастрового номеру земельної ділянки та отримання Витягу з Державного земельного кадастру, а також наданням Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з визначенням початкової ціни предмету іпотеки для його подальшого продажу за оцінкою, визначеною суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», але не меншою ніж 1 700 000 грн., яка погоджена у іпотечному договорі № 113 від 06.10.2008 року.

На період до реалізації передати предмет іпотеки - комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_2 - в управління Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір в розмірі 8 184 (вісім тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 96 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: