Ухвала суду № 62890800, 23.11.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11365/16-к

Провадження №1-кс/219/1917/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Конопленко О.С., за участю секретаря Троян Л.К., прокурора Лапченка П.П., слідчого Медведчука М.П., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бахмут клопотання старшого слідчого Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яке погоджене з прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Лапченком П.П., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050150002184 від 16 липня 2016 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Яван Курган-Тюбінської області Республіки Таджикистан, громадянина України, з середньо-спеціальна освіта, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 03 лютого 2003 року Артемівським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; 08 квітня 2003 року Артемівським районним судом Донецької області за ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 10 жовтня 2003 року Артемівським районним судом Донецької області за ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 25 жовтня 2005 року Артемівським міським судом Донецької області за ст. 71, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 20 травня 2013 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, судимість якого не знята та не погашена у встановленому законом порядку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказане клопотання з матеріалами в його обґрунтування надійшло до суду.

Згідно пред'явленої підозри, ОСОБА_1 в ніч з 14 на 15 липня 2016 року (більш точного часу в ході досудового слідства встановити не виявилось можливим), діючи умисно, повторно, знаходячись по АДРЕСА_2, зустрівся зі своїм раніше знайомим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з яким домовився вчинити крадіжку майна з одного із будинків, розташованих на вказаній вулиці, чим вступив з останнім у злочинну змову. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підійшли до обраного за зовнішніми ознаками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де переслідуючи корисливу мету, спрямовану на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, переконавшись у відсутності сторонніх осіб та власника будинку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, перелізли через огорожу домоволодіння, підійшли до будинку та за допомогою викрутки, яку ОСОБА_3 взяв з місця свого мешкання, відчинили вікно будинку, та почергово проникли у середину вказаного домоволодіння. Далі, усвідомлюючи протиправність і небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, знаходячись в середині будинку, викрали майно, яке на праві приватної власності належало ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме: перфоратор марки «Макіта-5000» вартістю 9905,65 гривень; невелику болгарку без назви китайського виробництва вартістю 290,70 гривень; зварювальний інверторний апарат китайського виробництва у корпусі червоного кольору вартістю 1180,85 гривень; теплову пушку у корпусі червоного кольору вартістю 642,68 гривень, які склали біля будівлі, після чого проникли до гаражу, розташованому на території двору, виламавши двері, звідки таємно викрали: міні-мийку «Karcher K2» вартістю 1072,55 гривень; трубогиб фірми «MasterCool» на три труби вартістю 246,05 гривень; течевідшукувач фірми «MasterCool» вартістю 2939,78 гривень; вальцовочний набір вартістю 727,70 гривень; компресор вартістю 4246,50 гривень, після чого відчинили ворота гаражу та вишли за двір домоволодіння, звідки почергово перенесли до місця мешкання ОСОБА_6, таким чином таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_7 та розпорядились викраденим на власний розсуд, заподіявши останній матеріальний збиток на загальну суму 21252,45 гривень.

Сторона обвинувачення просила суд вказане клопотання задовольнити.

Підозрюваний пояснив, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю, не має потреби у послугах захисника, скарг з питань ведення досудового слідства не має, вирішення питання про задоволення клопотання залишив на розсуд суду. Зазначив, що буде з'являтись за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду, наміру переховуватись від слідства не має. Крім того, пояснив, що може внести заставу у розмірі приблизно 10000 грн.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з яким Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 17 цієї Конвенції говорить про те, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Статтею 8 цієї Декларації передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Статтею 210 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством. Про кожне затримання уповноважена особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування. У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов'язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.

Відповідно до статей 8, 9, 12 КПК України кримінальне провадження повинно здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави і цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду відповідно до якої той, хто без законних підстав позбавлений свободи має бути негайно звільнений.

Аналізуючи вищенаведене, той факт, що в матеріалах наданих до клопотання достатньо підстав, які підтверджують те, що до ОСОБА_8. слід застосувати винятковий запобіжний захід, а саме тримання під вартою, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, також з урахуванням діючого законодавства України, з додержанням принципу верховенства права, та з урахуванням практики Європейського суду по справі «Подвезько проти України», слідчий суддя приходить до висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, окрім належної застави не можуть відкинути ризики вказані у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, який раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Стосовно пояснень підозрюваного щодо застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування такого запобіжного заходу з огляду на те, що підозрюваний раніше судимий, на шлях виправлення не став, що об'єктивно унеможливлює покладення на підозрюваного обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України та їх належного виконання ним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, 23 листопада 2016 року, тобто строк досудового розслідування спливає 23 січня 2017 року, у зв'язку з чим, слідчий суддя вважає, що строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати строк досудового розслідування, тому вважає за необхідне встановити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 21 січня 2017 року включно.

Також виконуючи обов'язки відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, та вищенаведене, враховуючи вимоги статей 182, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя вважає за обов'язок визначити розмір застави у вигляді 25 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 36250 гривень, при внесенні якої підозрюваного, що перебуває під вартою, належить відповідно до статті 202 частини 4 КПК України звільнити з під варти і повідомити вказаних у статті осіб, з роз'ясненням умов дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно КПК України.

Оскільки при обговорені обрання запобіжного заходу у вигляді застави прокурор довів суду наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, то суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного з моменту настання дії застави зобов'язання: 1) Прибувати за кожною вимогою до суду та органів слідства; 2) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, а саме м. Костянтинівка Донецької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) Здати на зберігання до військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яке погоджене з прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Лапченком П.П., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050150002184 від 16 липня 2016 року, відносно ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, задовольнити.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Яван Курган-Тюбінської області Республіки Таджикистан, у вигляді тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань № 6 Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (Донецька область, м. Бахмут, вул. Ціолковського, буд. 4) строком на 60 (шістдесят) днів до 21 січня 2017 року включно.

У разі внесення визначеної судом застави на розрахунковий рахунок 37311047011792, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26288796, у розмірі 36250 (тридцять шість тисяч двісті п'ятдесят) гривень, начальнику Артемівської установи виконання покарань № 6 Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області виконати вимоги ч. 4 ст. 202 КПК України і у разі відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і прямо передбачає тримання підозрюваного під вартою - звільнити ОСОБА_1 з під варти, роз'яснивши письмово усі дії застави відповідно до КПК України, повідомити вказаних в статті осіб. Контроль покласти на прокурора.

Строк дії застави визначити до двох місяців з часу настання її дії.

Виконання ухвали в частині прийняття на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну покласти на слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції, а контроль на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Донецької області прокурором, підозрюваним, захисником.

Слідчий суддя О.С.Конопленко