Ухвала суду № 6288595, 26.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

26.05.09 Справа № 15/7.

за позовом

приватного підприємства «Прінт-Медіа», м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 2 523 грн. 14 коп.

Орган виконання судового рішення Відділ державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, м. Сєвєродонецьк Луганської області

Суддя Пономаренко Є.Ю.

за участю:

від позивача - Карвацька Є.О., представник по довіреності № 27 від 19.01.09;

від відповідача ОСОБА_3, представник по довіреності від 12.05.2009р. №1191;

від ВДВС представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Відповідач у справі звернувся до господарського суду зі скаргою від 21.04.2009 р., в якій просить: визнати дії державного виконавця ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції протиправними та визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на майно фізичної особи ОСОБА_1

Представник скаржника вимоги за скаргою підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти скарги заперечив з підстав, наведених у поясненні на скаргу від 12.05.2009р.

Державна виконавча служба вимоги ухвали суду в частині надання витребуваних документів не виконала та не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце була повідомлена належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням та не поверталися до суду підприємством поштового звязку.

Розглянувши матеріали справи, скаргу та інші надані документи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Скарга відповідача мотивована тим, що ВДВС не перевірив статус ОСОБА_1 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та наклав арешт на майно, що належить фізичній особі ОСОБА_1, тоді як судовий наказ стосувався боржника підприємця ОСОБА_1, підприємницька діяльність якої є припиненою.

Рішенням від 03.02.2009р. по справі №15/7 позовні вимоги задоволені частково та, зокрема, постановлено стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь приватного підприємства «Прінт-Медіа», м. Луганськ, вул. Ватутина, б. 89а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33619805, борг у сумі 2450 грн. 00 коп., пеню в сумі 38 грн. 95 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 100 грн. 62 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 40 коп. Видати наказ позивачу.

Рішення залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 р., яке відповідно до ст. ст. 85, 104 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили.

На виконання даного рішення позивачу видано судовий наказ.

Позивач звернувся до Відділу ДВС Сєвєродонецького МУЮ за примусовим виконанням рішення господарського суду Луганської області у даній справі.

Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009р. Даною постановою також накладено арешт на належне боржнику майно.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена державним реєстратором 06.04.2009р.

Дана обставина підтверджується довідкою державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також відміткою державного реєстратора на свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Отже, станом на день винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач ще була підприємцем.

Таким чином, доводи відповідача про протиправність дій державного виконавця під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення при цьому арешту на майно боржника є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та предявлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Стаття 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачає звернення до суду із скаргами на конкретні дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»від 26.12.2003р. №14 у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Статтею 1212 «оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби»Господарський процесуальний кодекс України було доповнено згідно Закону України від 21.06.2001р. №2539-ІІІ. У звязку з прийняттям даного Закону та з метою правильного і однакового застосування розділу ХІV ГПК України Президією Вищого господарським судом України видано розяснення від 28.03.2002р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів».

В абзаці 6 п.7 даного розяснення вказується, що за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Підставами визнання недійсною постанови ДВС можуть бути невідповідність її вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який її видав.

Оцінка вказаних підстав, зокрема перевірка постанови на відповідність її вимогам чинного законодавства здійснюється судом станом на момент винесення оскаржуваної постанови.

Станом на день винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009р. відповідач ще була підприємцем, оскільки державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена державним реєстратором 06.04.2009р.

Заявником скарги не доведено невідповідності оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства в момент її прийняття. Також, не доведено прийняття постанови поза межами компетенції ВДВС.

Таким чином, скарга відповідача підлягає відхиленню.

Крім того, стосовно доводів скаржника про те, що дія судового наказу не поширюється на фізичну особу ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Питання цивільно-правової відповідальності фізичної особи підприємця регламентовано ст. 52 Цивільного кодексу України.

Згідно зазначеної статті:

1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже законодавець встановив однакову відповідальність як для Фізичних осіб - підприємців так і для фізичних осіб громадян.

Також, законодавець не встановив норми, якою передбачалося б припинення відповідальності особи при припиненні її підприємницької діяльності.

Таким чином, ОСОБА_1 має відповідати за зобовязаннями, набутими нею під час підприємницької діяльності та встановленими рішенням суду.

При цьому, слід звернути увагу державного виконавця на те, що у разі реалізації арештованого майна при примусовому виконанні рішення суду не підлягатиме вилученню у відповідача та примусовій реалізації майно включене до переліку, який є додатком до Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями Конституції України, Закону України «Про судоустрій в Україні»і Господарського процесуального кодексу України встановлена обовязковість виконання рішень, ухвал та постанов суду.

Відповідно до ч.2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України невиконання вимог рішень, ухвал та постанов господарського суду тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

За вищенаведених обставин, через необґрунтованість визначених відповідачем підстав скасування оскаржуваної постанови скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України, суддя

у х в а л и в:

- скаргу відповідача від 21.04.2009 р. відхилити.

Суддя Є.Ю. Пономаренко