Рішення № 62885946, 15.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа № 911/1735/15

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром інвест, м. Київ

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" звернулося до господарського суду з позовом про усунення перешкод, спричинених Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-інвест" у користуванні належною позивачу земельною ділянкою (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованою по вул. Польовій, 13 в с. Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області, шляхом демонтування та перенесення на безпечну відстань за межі земельної ділянки належних відповідачу ліній електропередач, 1 опори електропередач та трансформаторної підстанції № 195 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), посилаючись на приписи статей 317, 319, 373 Цивільного кодексу України, статей 23, 152, 212 Земельного кодексу України, статті 22 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів". Позивач зазначив, що набув право власності на зазначену вище земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, за змістом якого будь-які обтяження та обмеження на використання земельної ділянки не встановлені, за відомостями з Державного земельного кадастру відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження у використанні земельної ділянки не зареєстровані; натомість, відповідач користується земельною ділянкою позивача без достатніх правових підстав, перешкоджаючи позивачу вільно використовувати частину земельної ділянки, яка зайнята лініями електропередач; наявність лінії електропередач обмежує можливість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Додатково позивач пояснив, що придбана ним земельна ділянка не була відділена межовими знаками, а про порушення свого права позивач дізнався після виготовлення у липні 2014 року ситуаційного плану та після отримання інформації про власника лінії електропередач.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що належні йому на праві власності лінія електропередач та підстанція встановлені та експлуатуються правомірно відповідно до технічної та дозвільної документації; електромонтажні та будівельні роботи виконані згідно з виданими технічними умовами та проектом, об'єкт прийнято в експлуатацію; повітряна лінія електропередач проходить вздовж вулиці населеного пункту; земельні ділянки в межах спеціальних зон об'єктів енергетики не вилучаються (викупляються у власників (користувачів), а використовуються ними з урахуванням встановлених законних обмежень; інформація про встановлення спеціальних охоронних зон не реєструється в Державному реєстрі прав, а відсутність такої інформації в Реєстрі не нівелює наявності охоронної зони; надані позивачем документи є взаємно суперечливими, а для встановлення фактичного знаходження спірного майна слід провести спеціальну експертизу.

Також відповідач подав заяву про застосування позовної давності у даному спорі, вказавши, що спірні споруди прийнято в експлуатацію 2009 року, позивач набув право власності на земельну ділянку 2011 року, а звернувся до суду лише у 2015 році.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2015 (суддя Кошик А.Ю.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (судді: Тищенко О.В. головуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_4В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр» задоволено. Рішення господарського суду Київської області від 03.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи постановлені по справі судові рішення Вищий господарський суд України вказав на необхідність зясування, в чому саме полягає речове право позивача щодо спірного майна, наявні законодавчі обмеження щодо його використання, зміст порушення цього права діями відповідача, а також відсутність чи невідповідність дій відповідача положенням законодавства. Касаційною інстанцією також зазначено, що суди залишили поза увагою доводи позивача щодо незаконності спорудження такого обєкту і відсутності законних підстав для його розташування на земельній ділянці, яка для цих цілей не надавалася, без погодження з власником земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2016 прийнято справу №911/1735/15 до провадження суддею Колесником Р.М., розгляд справи призначено на 25.05.2016.

Ухвалою суду від 25.05.2016 у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи від 30.09.2016 №9796/16-41/9797/16-41 та матеріали справи №911/1735/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2016 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.11.2016.

11.11.2016 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли пояснення з урахуванням висновку експерта та постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2016.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на відкладенні розгляду справи та задоволенні позову по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр є власником земельної ділянки (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованої по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка, Києво-Святошинського району Київської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 706404, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 28.12.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020632900245.

Право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр у звязку з укладенням Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2011 року з Приватним підприємством Пан-Сервіс. На момент укладення вказаного договору купівлі-продажу на використання зазначеної земельної ділянки обтяження та обмеження не встановлені.

Ходосівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, було надано інформацію відповідно до якої власником ТП № 195 та ліній електропередач 10 кВ є ТОВ Укрзернопром-інвест (відповідач).

Позивач звернувся до відповідача з заявою за вих. № 77 від 05.12.2014 року про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком КМД УДППЗ Укрпошта від 09.12.2014 року.

Однак, відповідач залишив вимоги позивача без задоволення, не здійснив жодних дій щодо усунення перешкоди позивачеві в користуванні земельною ділянкою.

Позивач отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформований 09.04.2015 року, відповідно до якого відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 не зареєстровані, у звязку з чим, позивач вважає, що відповідач без достатніх правових підстав користується земельною ділянкою позивача та чинить позивачеві перешкоди у її користуванні.

В позові, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить усунути перешкоди, спричинені Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-інвест у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованою по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області належною Товариству з обмеженою відповідальністю Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр шляхом демонтування та перенесення на безпечну відстань за межі земельної ділянки належних Товариству з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-інвест ліній електропередач, 1 опори електропередач та трансформаторної підстанції № 195.

Позивач вважає, що його право користування земельною ділянкою порушується через розташування ліній електропередач, 1 опори електропередач та трансформаторної підстанції № 195, власником яких за інформацією, наданою Ходосівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, є Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-інвест (відповідач) на земельній ділянці позивача.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення першої інстанції та постанову Київського апеляційного господарського суду, у своїй постанові від 12.04.2016 повертаючи справу на новий розгляд, вказав на те, що суди не перевірили правомірність спорудження та розташування належних відповідачу обєктів на земельній ділянці позивача, зазначив про необхідність зясування, в чому саме полягає речове право позивача щодо спірного майна, наявні законодавчі обмеження щодо його використання, зміст порушення цього права діями відповідача, а також відсутність чи невідповідність дій відповідача положенням законодавства.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2016 у справі було призначено судову експертизу. За результатами проведення експертизи 30.09.2016 за №9796/16-41/9797/16-41 був підготовлений висновок експерта.

Висновком експерту встановлено що:

-трансформаторна підстанція ТП-195 та опори повітряних ліній електропередач розташовані за межами земельної ділянки кадастровий номер 3222487000:04:004:0181, площею 5,3666 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Ходосіївка, вул. Польова, 13.

-охоронна зона за периметром трансформаторної підстанції (3 м) не накладається на земельну ділянку кадастровий номер 3222487000:04:004:0181.

-охоронна зона уздовж повітряних ліній електропередачі частково накладається на земельну ділянку, площами 0,1336 га та 0,0192га.

Опори повітряної лінії електропередач, розташовані на відстані від 1,36м. до 4,19м від межі земельної ділянки позивача.

Жодних зауважень сторонами щодо невідповідності висновків експерта фактичним обставинам в перебігу розгляду справи суду не надано, отже суд сприймає наданий суду висновок експерту, як належний доказ того лінії електропередач, опори електропередач та трансформаторна підстанція № 195, належні відповідачу на земельній ділянці кадастровий номер 3222487000:04:004:0181, належній позивачу не розташовані, що спростовує доводи позивача про порушення таким розташуванням його права на вільне користування належною йому земельною ділянкою.

Враховуючи вказівки касаційної інстанції, що здебільшого сформульовані з урахуванням доводів позивача про фактичне розташування опор електропередач та трансформаторної підстанції на його земельній ділянці та приймаючи до уваги, що факт такого розміщення в судовому засіданні спростовано, безпосереднім дослідженням в межах нового розгляду цієї справи є перевірка доводів позивача щодо створення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою в контексті накладання на його земельну ділянку охоронних зон уздовж повітряних ліній електропередачі.

Так, судом встановлено, що лінія електропередач 10 кВ та трансформаторна підстанція № 195 побудовані згідно з погодженим, всіма компетентними особами, проектом, з врахуванням Генерального плану села, у повній відповідності до норм електробудівельного та земельного законодавства.

15.12.2008 за № 1434 прийнято рішення по проекту № 260-ЕП, яким погоджено проект зовнішнього електропостачання ділянки під забудову ТОВ «Укрзернопром-Інвест» в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області.

16.06.2009 актом технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом обєкта в експлуатацію Державна технічна комісія встановила, що електромонтажні та будівельні роботи виконані згідно з виданими технічними умовами № Е-01/392.ТУ.07. від 26.02.2007 р. та розробленого проекту № 260-ЕП «Зовнішнє електропостачання ділянки під забудову ТОВ «Укрзернопром-Інвест» в с. Ходосівка.

Рішенням технічної комісії змонтовану повітряно-кабельну лінію 10 кВ від тягової ПС «Підгірці» зовнішнього електропостачання ділянки під забудову ТОВ «Укрзернопром- Інвест» в с. Ходосівка прийнято в експлуатацію.

Зазначений вище Акт підписаний, в тому числі, Держнаглядохоронпраці, Держенергонагляд та головою Ходосівської сільської ради ОСОБА_5 з урахуванням комплексного містобудівного аналізу Генерального плану с. Ходосівка, де були враховані функціональне використання територій, суміжність територій споріднених за використанням, наявність виробничих, громадських та житлових утворень, внутрішньої вулично-дорожньої мережі. Генеральний план населеного пункту затверджується органом місцевого самоврядування.

Отже, будівництво зазначених електричних мереж, що здійснено відповідно до Генерального плану села та прийняття в експлуатацію цих обєктів, в тому числі органом місцевого самоврядування, повністю узгоджується з приписами законодавства, зокрема із ст. 3 Закону України «Про планування та забудову територій» та ст. 10 цього ж Закону згідно з якою, планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції на момент прийняття обєкта в експлуатацію) державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

А згідно із ст. 10 Закону України «Про електроенергетику» до повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами електроенергетики належить погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики виходячи з інтересів територіальної громади.

Таким чином, Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва обєкта в експлуатацію підписаний як органом, що здійснював державний нагляд, що є підтвердженням законності спорудження обєкту, так й органом місцевого самоврядування, що в свою чергу є разом з Генеральним планом села формою погодження розміщення обєкту електроенергетики на підпорядкованій території.

Відповідно до ч. 4 ст.23 Земельного кодексу України лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.

Отже судом встановлено, що відповідачем не було порушено вимог законодавства щодо порядку спорудження систем енергопостачання, а з урахуванням розміщення лінії електропередачі та ТП відповідача саме вздовж дороги, як того вимагає закон, що не знаходяться на земельній ділянці Позивача, тобто не потребували погоджень з боку Позивача на їх спорудження, розташування та експлуатацію та в цьому контексті прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушує.

Згідно зі ст. 76 Земельного кодексу України, землями енергетичної системи визнаються землі надані під електрогенеруючі обєкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під обєкти транспортування електроенергії до користувався. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач встановлюються охоронні зони.

Стаття 112 Земельного кодексу України встановлює, що охоронні зони створюються: уздовж ліній звязку електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні обєкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України .

Частиною 6 статті 19 Закону України Про електроенергетику передбачено, що в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих обєктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Правил охорони електричних мереж, затвердженими постановою КМУ від 04.03.1997 року № 209, у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться обєкти електричних мереж, зобовязані вживати належних заходів до збереження зазначених обєктів.

Згідно п.5 вищезазначених Правил, охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстані 10 метрів для повітряних ліній напругою до 20 кВ.

Пунктом 7 Правил передбачено прокладання просік уздовж повітряних ліній електропередач. Розчищення просік здійснюють енергопідприємства, у віданні яких перебувають повітряні лінії електропередачі, а в разі взаємної домовленості підприємства, організації, приватні особи, у власності чи користуванні яких знаходяться лісові масиви, парки, заповідники, сади та інші багаторічні насадження, згідно з порядком, визначеним енергопідприємством. У разі самочинної посадки підприємствами або приватними особами дерев й інших багаторічних насаджень в охоронній зоні електричних мереж, роботи з приведення належного стану просік виконуються за рахунок цих підприємств і осіб.

Крім цього, відповідно до ст. 32 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних обєктів в охоронних зонах кабельних ліній електропередачі власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам забороняється: саджати дерева та кущі, зводити будинки, споруди будь-якого призначення.

Тобто, діючим законодавством передбачено уздовж електролінії, яка проходить через земельну ділянку, якою користується позивач, охоронна зона, в межах якої власник зобовязаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони еклектичних мереж, а тому позовні вимоги щодо зобовязання відповідача перенести повітряну лінію електропередачі є безпідставними.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в звязку з наявністю охоронної зони позивач не має можливості розпочати будівництво, садити дерева та ін.

Водночас, згідно з актом на право власності на земельну ділянку позивача цільове призначення використання цієї ділянки - для ведення підсобного сільського господарства, а не під будівництво.

Цільове призначення земельної ділянки, що визначене станом на час розгляду справи презюмує відсутність у позивача права на його забудову, а ймовірна зміна цільового призначення землі у майбутньому не може свідчити про наявне порушення прав позивача, що станом на час розгляду справи потребують судового захисту у спосіб, визначений позивачем.

Крім того, лінії електропередач були побудовані та прийняті в експлуатацію згідно чинного законодавства в 2009 році, і на момент придбання позивачем земельної ділянки у ТОВ «ПАН-СЕРВІС» на такій земельній ділянці вже існували охоронні зони. Про існування електричних мереж, ЛЕП та ТП, й, відповідно, охоронних зон, що встановлюються в силу закону, було чи мало бути відомо попередньому власнику землі.

Крім того, позивач в момент придбання земельної ділянки міг та повинен був її оглянути, пересвідчитись в її межах та стані, відповідно і знати про недоліки та фактичні обмеження земельної ділянки. Позивач не міг не помітити електричні опори (стовпи) висотою 16,4 метри, що розташовані біля земельної ділянки, яку він придбавав.

В постанові від 12.04.2016 Вищий господарський суд України по цій справі зазначив, що зміна власника не може легітимізувати обєкт та не обмежує нового власника у праві на захист від триваючого порушення.

Дійсно позивач не обмежений у праві на захист від порушення його права користування земельною ділянкою, але встановивши, що безпосередньо на земельній ділянці позивача жодні обєкти відповідача не розташовані, відповідач не може вважатися особою, що створює перешкоду позивачу у вільному користуванні своєю власністю, адже наявність та накладання на земельну ділянку охоронних закон відбулося в силу закону і від волі відповідача не залежало.

У звязку з цим, накладання певною мірою охоронних зон на земельну ділянку позивача, хоча і здійснено в процесі встановлення лінії електропередач але було здійснено із дотриманням вимог закону станом на час їх встановлення, коли позивач ще не мав права власності щодо цієї земельної ділянки, а тому вимоги позивача про перенесення лінії електропередач на безпечну відстань з тим, щоб охоронні зони не накладалися на земельну ділянку позивача не є справедливою вимогою до відповідача.

Певне обмеження у користуванні земельною ділянкою в межах охоронної зони мало місце, ще до набуття позивачем права власності на земельну ділянку, попереднім власником не заперечувалося, та саме в такому контексті позивач не набув права вимагати захисту його інтересів у обраний ним спосіб.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом не встановлено винних дій відповідача, які призвели до порушення прав позивача, а тому позовні вимоги до відповідача з наведених в позові підстав задоволенню не підлягають.

Оскільки, за наслідками розгляду спору судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову по суті позовних вимог, питання щодо строків давності не підлягає дослідженню і не впливає на результат вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 15.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.11.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник