Ухвала суду № 62885254, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/37714/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 808/5538/14 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося в суд з позовом до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення № 181 від 28.07.2014 року, № 06-14-2818 від 18.08.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача № 181 від 28.07.2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та рішення № 06-14-2818 від 18.08.2014 року про результати розгляду скарги № 06-14-2818 від 18.08.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

На постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в ході проведення перевірки дотримання позивачем порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних коштів було встановлено порушення ст. ст. 4, 6, 47, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та п. п. 4.1, 4.9 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санітарно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду № 12 від 25.02.2009 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 року за № 339/16355.

При проведенні перевірки було встановлено, що комісія із соціального страхування прийняла рішення про виділення санаторно-курортних путівок № 95 та № 96 до ПП «Курорти Приазов'я» з терміном лікування 21 день з 04.02.2014 року ОСОБА_5 для спільного санаторно-курортного лікування з дитиною. Згідно висновку перевірки ОСОБА_5 перебував у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 23.01.2014 року по 16.04.2014 року згідно наказу № 8-в від 21.01.2014 року, а тому комісія із соціального страхування позивача прийняла рішення про виділення путівок незастрахованій особі безпідставно на суму 10012,8 грн. При цьому, відповідно до п. 6.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санітарно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 12 від 25.02.2009 року сума витрат цього Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймаються до заліку та відшкодування здійснюється за рахунок страхувальника.

На підставі матеріалів перевірки позивача 28.07.2014 року відповідачем прийнято рішення про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності № 181, яким до позивача застосовано фінансові санкції за неправомірно витрачені страхові кошти в сумі 10012,8 грн. та штраф у розмірі 50% суми неправомірно витрачених страхових коштів в сумі 5006,4 грн.

Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, шляхом подання скарги відповідачеві № 11-01-05242 від 07.08.2014 року. Листом № 06-14-2812 від 18.08.2014 року позивача було повідомлено про відмову в задоволенні скарги на рішення № 181 від 28.07.2014 року.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області і звернулося в суд з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шести років не сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Цей період не включається до страхового стажу, як період, за який сплачено страхові внески, тому вони є незастрахованими особами.

Згідно із ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року Фонд соціального страхування здійснює санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. За визначенням п. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

У п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-IV від 08.07.2010 року визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Згідно п. 13 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-IV від 08.07.2010 року платниками єдиного внеску є особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що комісія із соціального страхування позивача прийняла рішення про виділення путівок незастрахованій особі, внаслідок чого неправомірно використано кошти відповідача при наданні послуг на оздоровлення незастрахованої особи в сумі 10012,8 грн., а тому з позивача правомірно стягується дана сума разом із штрафними санкціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску. З огляду на наведене, особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шести років не сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, цей період не включається до страхового стажу, як період, за який сплачено страхові внески, тому вони є незастрахованими особами.

Оскільки згідно положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року Фонд соціального страхування здійснює санаторно-курортне лікування та оздоровлення лише застрахованих осіб, а комісія із соціального страхування позивача прийняла рішення про виділення санаторно-курортних путівок № 95 та № 96 незастрахованим особам, відповідач при прийнятті рішень № 181 від 28.07.2014 року та № 06-14-2818 від 18.08.2014 року діяв на підставі та в межах повноважень, визначених ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 808/5538/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: