Ухвала суду № 62884650, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №428/9947/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 жовтня 2016 року у адміністративній справі № 428/9947/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.09.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення, нарахування та виплати пенсії за вислугу років; зобовязати відповідача прийняти рішення з призначення позивачу пенсії за вислугою років та вчинити дії з нарахування такої пенсії станом на 01.09.2016 року і подальшої виплати пенсії за вислугу років починаючи з 01.10.2016 року; звернути рішення за даним позовом до негайного виконання та здійснити заходи судового контролю, а саме зобовязати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення ( а.с. 2-8).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 11.08.1985 року по 19.09.1995 року працювала на посаді викладача по класу фортепіано в дитячій музичній школі у с. Борівське та з 02.10.1995 року по 20.08.2016 року викладачем по класу фортепіано у комунальному позашкільному навчальному закладі «Сєвєродонецька дитяча музична школа №1» м. Сєвєродонецьк.

Підставою для призначення пенсії за вислугу років згідно трудової книжки є стаж з цієї роботи більш 27 років та загальний трудовий стаж більш 30 років.

Працюючи у вказаному навчальному закладі, 19.03.2016 року вона звернулась до Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, однак у призначенні пенсії відповідач відмовив, мотивуючи це тим, що посада викладача в позашкільному навчальному закладі освіти Переліком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 не передбачена.

Постановою Сєвєродонецького міського суду від 18 квітня 2016 року в позовних вимогах відмовлено на підставі того, що вона на момент звернення до суду продовжувала працювати, а згідно статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні роботи, яка дає право на таку пенсію.

20.08.2016 року позивач звільнилася з посади викладача в дитячий музичній школі, про що одержала за місцем роботи наказ № 11-К е і 20.08.2016 року про звільнення та відповідний запис у трудовій книжці. На підставі вказаних документів 26.08.2016 року вона знову звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років і надала усі необхідні документи для цього призначення. Однак відповідач відмовив їй у призначенні цієї пенсії, мотивуючи її відсутністю змін у законодавстві та вже вирішення цього питання по-суті.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо призначення, нарахування та виплати пенсії за вислугу років позивачу.

Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та нарахувати з 26 серпня 2016 року позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінет Міністрів України погодився поширити на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 6 січня 1995 року № 397/21, лист Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.95 р. № 01-3/133-02-2).

Крім того, вказує на те, що на момент звернення позивача до відповідача вдруге із заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 вже була звільнена.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що посада викладача в позашкільних закладах освіти Переліком № 909 не передбачена. Переліком загальноосвітніх навчальних закладів музичні школи не передбачені.

Період роботи з 01.01.1992 року по 21.10.2009 року не можливо зарахувати до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, оскільки із записів у трудовій книжці позивача не вбачається яким саме навчальним закладом була музична школа.

Позивач з 22.20.2009 року по 20.08.2016 року працювала у позашкільному навчальному закладі.

Таким чином, у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку в порядку письмового провадження.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно копії трудової книжки, позивач працювала на посаді викладача по класу фортепіано у Боровській дитячій музичній школі з 01.08.1985 року по 19.09.1995 року, а з 02.10.1995 року по 20.08.2016 року в Комунальному позашкільному навчальному закладі «Сєвєродонецька дитяча музична школа № 1» ( а.с. 9-10).

Позивач 09.03.2016 року звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, однак у задоволенні такої заяви їй відмовлено рішенням від 17.03.2016 року № 1106/2016 ( а.с 11).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 квітня 2016 року по адміністративній справі № 428/4107/16-а позивачу було відмовлено в задоволені її позовних вимог щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку протиправними, зобовязання зарахувати трудовий стаж роботи, оскільки на момент звернення до суду вона не була звільнена з свого останнього робочого місця, тому і підстав для нарахування їй пенсії за вислугою років не було ( а.с. 12-13).

Відповідно до копії наказу № 11-К про звільнення викладача, виданого 20 серпня 2016 року відділом культури Сєвєродонецької міської ради КПНЗ «Сєвєродонецька дитяча музична школа № 1», а також копії довідки від 26.08.2016 року, ОСОБА_2, викладача фортепіанного відділу, звільнено з роботи 20 серпня 2016 року за власним бажанням ( а.с. 16).

26 серпня 2016 року позивач повторно звернулася до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, до якої додала копію трудової книжки із записом про звільнення, однак у задоволенні такої заяви їй відмовлено та повідомлено, що вона вже зверталась до відповідача з цього питання, рішення по суті вже було прийнято, а рішення від 17.03.2016 року № 1106/2016 є чинним стосовно будь-яких заяв з питань призначення пенсії за вислугу років ( а.с. 19-22, 31-37).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоровя та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Згідно з статтею 29 Закону України "Про освіту" позашкільна освіта разом із загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року № 433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)

Статтею 21 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посада викладача музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.

Проте, в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2002 року № 1436), зазначено такі посади в позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Посада викладача в позашкільних закладах освіти цим Переліком не передбачена.

Разом з тим, за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінетом Міністрів України поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 року № 397/21).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача на посаді викладача по класу фортепіано до спеціального стажу роботи, що дає позивачу право на пенсію за вислугу років є протиправною.

Тобто, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Зазначене також передбачено п. 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1: пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії.

Відповідно до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначення та зарахування стажу роботи для призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» проводиться під час подання особою заяви про призначення, або перерахунок пенсії.

Згідно ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулась до відповідача 26 серпня 2016 року з заявою про призначення пенсії та вже була звільнена.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного та належного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобовязати відповідача призначити та нарахувати з 26 серпня 2016 року позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивач саме 26 серпня 2016 року звернулась за призначенням пенсії.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 жовтня 2016 року у адміністративній справі № 428/9947/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

ОСОБА_3