Постанова № 62884421, 08.11.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/322/16

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом позивача ОСОБА_1 до відповідачів 1. Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області 2. Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 міського відділу УМВС України в Полтавській області 3. Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

16.03.2016 позивач ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1Я.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області просив, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог /а. с. 134-135, 185/:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області полковника міліції ОСОБА_3 від 06.11.2015 № 625 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 07.11.2015;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" у ОСОБА_2 відділі поліції та видати відповідний наказ;

- зобов'язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.11.2015 по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі;

- зобов'язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області працевлаштувати ОСОБА_1 шляхом переведення на рівнозначну посаду в органах внутрішніх справ України, що знаходяться в підпорядкуванні ГУ НП в Полтавській області.

Позивач не погодився із звільненням через скорочення штатів, оскільки вважає, що відповідачами порушені, зокрема вимоги статей 40, 42 Кодексу законів про працю України, статей 49, 61, пунктів 9, 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", положення пунктів 24, 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 справу № 816/322/16 прийнято до провадження.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження /а. с. 186/.

Відповідач-1 у письмових запереченнях зазначив, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ Управління МВС України в Полтавській області діяло виключно у межах повноваження та у спосіб, що встановлення чинним законодавством. Також зазначив, що враховуючи, що ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе посередньо, ініціативи не проявляв, враховуючи думку керівництва галузевої служби УМВС щодо недоцільності проходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції, позитивного рішення щодо прийому позивача на службу в поліцію Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області прийнято не було.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

За таких обставин та з урахуванням приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи суд вбачає, що ОСОБА_1 з 18.11.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 625 о/с від 06.11.2015 ОСОБА_1 (М-196410) лейтенанта міліції дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 УМВС України в Полтавській області звільнено згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) /а. с. 117/.

Позивач не погодився з вказаним наказом, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015, чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми (пункти 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пункт 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ), на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: 1) при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; 2) неприйнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; 3) при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється та виявила бажання проходити службу в поліції.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 8 зазначеного Розділу ХІ вказаного Закону з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

У пункті 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015; відповідно, 3-х місячний термін з дня опублікування сплинув 06.11.2015.

Водночас законодавець визначив, що працівник міліції може реалізувати своє право на проходження служби в поліції за умови виявлення такого бажання в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто, починаючи з 06.08.2015 по 06.11.2015 включно.

Позивач у позовній заяві зауважив, що мав намір проходити службу в поліції, про що подав відповідну заяву (рапорт) на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області.

Суд звертає увагу, що з аналізу пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліції" випливає, що передумовою видання наказу про призначення особи на посаду в поліцію є отримання від цієї особи згоди.

Отже, визначальною умовою для проходження служби в поліції є згода на це самого працівника, водночас пунктом 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" форму такої згоди не визначено. У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що така згода може бути визначена в довільній формі. При цьому, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється та виявила бажання проходити службу в поліції.

Матеріали справи не містять документальних доказів подання позивачем заяви (рапорту) до УМВС України в Полтавській області з приводу бажання бути прийнятим на службу до поліції.

На вимогу суду щодо надання службової характеристики ОСОБА_1, відповідачем надано атестаційний лист від 21.10.2013 /а.с. 180-180/, відповідно до якого ОСОБА_1 за час служби в органах внутрішніх справ зарекомендував себе з позитивної сторони. Також з атестаційного листа вбачається, що за час служби в органах внутрішніх справ шість разів притягався до дисциплінарної відповідальності за порушення нормативних документів, проте, на час проведення атестації діючих стягнення не має. За результатами атестації ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Суд звертає увагу, що відповідно до письмових заперечень УМВС України в Полтавській області /а. с. 113-115/ ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ у зв'язку з тим, що позивач за час проходження служби зарекомендував себе посередньо, ініціативи не проявляв, враховуючи думку керівництва галузевої служби УМВС щодо недоцільності проходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції, позитивного рішення щодо прийому позивача на службу в поліцію Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області прийнято не було.

Отже, підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ стала не відсутність бажання ОСОБА_1 проходити службу в поліції та неподання позивачем відповідного рапорту до поліції, а саме: неможливість подальшого використання на службі ОСОБА_1, що звільняється та виявив бажання проходити службу в поліції. Натомість матеріали справи не містять жодного доказу перевірки безпосереднім керівництвом позивача можливості використання останнього на службі в поліції, висновків керівництва галузевої служби УМВС щодо недоцільності проходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції.

Всупереч викладеному відповідачем УМВС України в Полтавській області в письмових запереченнях /а. с. 114/ до суду надано довідку Головного Управління НП у Полтавській області від 12.07.2016 № 1722/115/12/02/03-2016, згідно з якою станом на 06.11.2015 рапорт (заява) з виявом бажання ОСОБА_1 в подальшому проходити службу в поліції на адресу управління кадрового забезпечення не надходив /а. с. 128/.

Водночас ОСОБА_4, допитаний судом у якості свідка 20.10.2016, пояснив, що ОСОБА_1 дійсно виявляв бажання продовжувати службу в органах внутрішніх справ, також повідомив, що ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_5 та в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 УМВС в Полтавській області ОСОБА_6 писав заяву (рапорт) на проходження служби в поліції. На запитання, чи читав ОСОБА_4 рапорт позивача і чи знав його зміст, свідок пояснив, що рапорт ОСОБА_1 не читав, проте, усіх співробітників ОСОБА_2, крім тих, що були на чергуванні та на лікарняному, зібрали в приміщенні відділу та надали усім зразки заяви про звільнення з органів внутрішніх справ та прийняття на службу до поліції. Свідок особисто бачив, як усі присутні співробітники, зокрема позивач писали заяви відповідно до наданого зразку. Також свідок зауважив, що бачив, як вказану заяву (рапорт) ОСОБА_1 подавав особисто в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 ОСОБА_6 Свідок ОСОБА_4 зазначив, що подані ОСОБА_6 рапорти не реєструвались ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7, допитаний судом у якості свідка 20.10.2016, зазначив, що працівники ОСОБА_2 06.11.2015 організовано писали рапорти про прийняття на службу до поліції. Також, свідок пояснив, що 06.11.2015 він разом з позивачем писали вказані рапорти в приміщенні ОСОБА_2, а в подальшому здали вказані рапорти в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 УМВС в Полтавській області ОСОБА_6 На запитання, чи були вказані рапорти зареєстровані, зазначив, що реєстрація рапортів не проводилась, оскільки канцелярія ОСОБА_2 не здійснювала реєстрацію документів у зв'язку з оформленням документів для передачі новоутвореній поліції. ОСОБА_7 наполягав на тому, що бачив як позивач 06.11.2015 писав рапорт, зміст рапорту не бачив, але зазначив, що у позивача в момент написання рапорту був зразок заяви, які надали співробітникам ОСОБА_2 про прийняття на службу в поліцію. Також свідок стверджував, що особисто бачив, як позивач передав написаний власноруч рапорт ОСОБА_6

Отже, фактично показання вказаних свідків підтверджують обставини написання позивачем 06.11.2015 рапорту щодо прийняття на службу в поліцію та подання його до зазначеного міського відділу міліції разом з іншими працівниками.

З огляду на пояснення позивача та показання зазначених свідків судом встановлено, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "про Національну поліцію" є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, якщо він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Однак із незалежних від позивача причин його рапорт щодо проходження служби в поліції не надійшов до органу внутрішніх справ, у якому працював позивач, та не був розглянутий у встановленому порядку.

При цьому, оскільки вищезгаданий рапорт не був належно зареєстрований та розглянутий уповноваженим органом, то були відсутні підстави для прийняття наказу від 06.11.2015 № 625 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, а тому спірний наказ підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем наказ про його звільнення прийнятий передчасно, за відсутності всіх необхідних наведених вище правових підстав, який згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України є протиправним, та підлягає скасуванню з огляду на приписи частини другої статті 162 КАС України.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

За таких обставин з урахуванням вказаного пункту Положення, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 УМВС України в Полтавській області з 07.11.2015.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі Порядок №100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.01.2012 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21355291).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці", справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Ліквідаційну комісію ОСОБА_2 міського відділу УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 08.11.2016 з відповідним відрахуванням обовязкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовлявся від проходження служби в поліції, суд дійшов висновку, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність стосовно права позивача щодо проходження служби в поліції, і воно підлягає поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в поліцію відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

Натомість позовна вимога щодо зобов'язання Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області працевлаштувати ОСОБА_1 шляхом переведення на рівнозначну посаду в органах внутрішніх справ України, що знаходяться в підпорядкуванні ГУ НП в Полтавській області, задоволенню не підлягає з огляду на неналежність обраного позивачем способу захисту його порушених прав та задоволення судом позовної вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в поліцію відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, у цьому випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі встановлених судом фактичних обставин справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Пунктом 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 625 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 (М-196410) лейтенанта міліції, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 07.11.2015.

Зобов'язати ОСОБА_2 міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 08.11.2016 з відповідним відрахуванням обовязкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в поліцію відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяТ.С. Канигіна