Ухвала суду № 62883767, 21.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/18219/16-к Головуючий 1-ї інстанції: Рибальченко Л.М.

Провадження №11-сс/790/1868/16Доповідач: Сащенко І.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» листопада 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Сащенка І.С.,

суддів - Цилюрика В.П., Колтунової А.І.,

за участю секретаря - Черкасова А.О.,

прокурора - Петренко Р.М.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 захисника підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 січня 2017 року з визначенням суми застави у розмірі 110240 грн.

З таким рішенням слідчого судді не погодилася адвокат ОСОБА_1 захисник підозрюваного ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року та своєю ухвалою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_2 зроблено операцію та він потребує нагляду хірурга, він є працевлаштованим та має постійне джерело доходу, одружений, має на утриманні малолітню доньку, раніше не судимий.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється в тому, що він 11.11.2016 року, приблизно о 09-15 годині, знаходячись біля автомобільної парковки біля джерела «Саржин Яр» за адресою: м. Харків, вул. Рязанська, 24, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, відчинив задні дверцята залишеного без догляду автомобілю «Тойота Корола», д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 Після чого ОСОБА_2 сів на заднє сидіння автомобілю та таємно викрав з нього майно, а саме гаманець, який належить ОСОБА_3, однак його дії були помічені останнім, після чого потерпілий здійснив спробу зупинити злочинні дії ОСОБА_2, у звязку з чим між ними завязалась сутичка, в ході якої підозрюваний наніс потерпілому декілька ударів в область обличчя.

Після цього, ОСОБА_2, усвідомлюючи для себе, що його дії перестали бути таємними та він діє відкрито, спробував втекти з місця скоєння злочину, утримуючи при собі викрадений з автомобілю гаманець. Втікаючи від потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_2 попрямував за адресою: м. Харків, вул. Мінська, 56-А, де згодом був затриманий працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України (грабіж), тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

За матеріалами розслідування ОСОБА_2 11.11.2016 року був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_1, який просив про задоволення його апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, вивчивши матеріали судової справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в її задоволенні, виходячи з наступного.

При розгляді клопотання слідчого суддя суду першої інстанції дійшов до висновків, які колегія суддів вважає обґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, що є імперативною нормою, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років та відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утриманні особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, вина підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 11.11.2016 року, протоколом огляду місця події від 11.11.2016 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 11.11.2016 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 11.11.2016 року та іншими матеріалами справи.

З наданих слідчому судді відомостей вбачається, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії тяжких та вину у вчиненому не визнав, що дає підстави вважати, про можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Таким чином, задовольняючи клопотання слідчого, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив всі обставини, належним чином мотивував своє рішення, вказавши в ухвалі про наявність ризиків вказаних в клопотанні.

З таким висновком слідчого судді погоджується і судова колегія.

За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування з приводів зазначених в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_1 захисника підозрюваного ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Керуючись: ст. ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 захисника підозрюваного ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року про задоволення клопотання слідчого та застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09 січня 2017 року з визначенням суми застави у розмірі 110240 грн. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :