Ухвала суду № 62883763, 22.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження : 22ц/790/6301/16 Головуючий 1-ї інстанції - Ференчук О.В.

Справа № 2-643/7261/16 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Кокоші В.В., Черкасова В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позову посилалась на те, що у серпні 2015 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1, в результаті якої було пошкоджено її автомобіль Toyota Land Cruiser державний номер НОМЕР_3.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2016 року винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_2

Цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача - ПАТ СК «ПЗУ Україна».

У січні 2016 року вона звернулась до страхової компанії із заявою про отримання страхового відшкодування, але до теперішнього часу виплата так і не проведена.

На початку березня 2016 року нею були виконані ремонтні роботи по відновленню автомобіля.

У зв'язку з викладеним, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн., грошову суму в розмірі 2 791,78 грн. в якості пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 223 грн. в якості 3% річних за прострочку виконання зобов'язання та судові витрати в розмірі 551, 20 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 50 000 грн. в якості страхового відшкодування, пені в розмірі 2 791,78 грн. та 223 грн. в якості трьох процентів річних, а всього 53 014,78 грн., а також судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала чергову неявку представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», належним чином повідомленого, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що є підставою для виплати позивачу страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Судом встановлено, що 24 серпня 2015 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1, в результаті якої було пошкоджено її автомобіль НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1 (а.с.6).

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2016 року винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_2 (а.с.4).

Цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача - ПАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу № АІ/ 7985556 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 50 000 грн., франшиза - 0, термін дії договору з 31.05.2015 р. по 30.05.2016 р. включно (а.с.5).

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно звіту № 109/10/15 від 25.12.2015 року про оцінку колісного транспортного засобу пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser, виконаного фізичною особою підприємцем, діючого на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію № 24800000000110856 від 23.06.2009 року та Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 885/15 від 10.11.2015 року розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача, становить 160 633 грн. 51 коп. (а.с.8-18).

Отже, розмір страхового відшкодування, що належить до виплати на користь позивача становить 50 000 грн.,

Доводи апелянта про те, що власник автомобіля ОСОБА_1 не зберегла пошкоджений транспортний засіб в такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки його не оглянув призначений страховиком аварійний комісар або експерт, а тому ПАТ СК «ПЗУ Україна» обґрунтовано відмовив у страховому відшкодуванні матеріальної шкоди не заслуговують на увагу з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно звернулась із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування де вказала відомості про водія пошкодженого автомобіля, а також інформацію про його місцезнаходження (а.с. 52-55).

Однак, відповідачем жодних дій не було вчинено щодо огляду пошкодженого автомобіля та встановлення обставин страхового випадку.

Доказів того, що позивач умисними діями перешкоджав представнику страхової компанії в доступі та огляді пошкодженого автомобіля, відповідачем не надано.

Згідно ст. 33.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Враховуючи те, що відповідач після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду протягом 10 днів не направив свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, то ОСОБА_1 обґрунтовано діяла відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Та обставина, що позивачка відремонтувала самостійно автомобіль не є підставою для відмови у позові до страхової компанії про виплату страхового відшкодування..

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом повно встановлені фактичні обставини справи, дана оцінка доказам у їх сукупності, правильно застосовані норми матеріального права і не допущено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення суду.

Тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді