Ухвала суду № 62883716, 22.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження : 22ц/790/6626/16 Головуючий 1-ї інстанції - Сиротников Р.Є.

Справа № 2-2027/9465/12 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Кокоші В.В., Черкасова В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 94 196,68 доларів США, що еквівалентно 752 914,09 грн., а також з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в сумі 3 219 грн.

У квітні 2016 року Банк звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа по даній справі, виданого на підставі зазначеного судового рішення відносно ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, посилаючись на те, що 31 березня 2014 за заявою Банку судом видано виконавчі листи, які 03 квітня 2014 року передані до Московського ВДВС ХМУЮ на примусове виконання.

Тією ж датою, 03 квітня 2014 року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ відносно боржника ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки адреса мешканця боржника Харківська область Зміївський район не відноситься до компетенції Московського ВДВС, крім того, у виконавчих листах містилась розбіжність в написанні імені боржника.

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження надійшла на адресу Банку лише 21 вересня 2015 року, тобто після спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, що і призвело до пропущення строку.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 надали суду письмові заперечення проти заяви.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2016 року в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою визнати поважною причину пропуску строку з подальшим його поновленням для пред'явлення двох оригіналів виконавчих документів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустився процесуальних порушень щодо виконання статей 74, 76, 169 ЦПК України в частині належного повідомлення сторони про час і місце судових засідань. Зазначені обставини згідно п.3 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і передачі справи на новий розгляд.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Процесуальний порядок вирішення судом питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання передбачений ст.371 ЦПК України.

Умовами ст. 371 ЦК України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

З конструкції статті убачається, що розгляд питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін. У Кодексі не наведено причин, які можна вважати поважними при пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд їх визначає у кожному конкретному випадку на підставі доказів, поданих стягувачем.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, які набрали законної сили 09 березня 2011 року, виконавчі документи, зокрема по виконанню судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню,- з наступного дня після його постановлення.

Виконання судового рішення є обов'язком відповідача з часу набрання рішення законної сили.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 371 ЦПК України питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку, наявності або відсутності підстав для висновку про переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Право осіб, які беруть участь у справі, мати інформацію про час і місце судового розгляду справи, брати участь у судовому засіданні передбачено також ч.2 ст.6, ч.1 ст.27 ЦПК України.

Нормою ч. 2 ст. 74 ЦПК України передбачено, що судові повідомлення сторін здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

У справі взагалі відсутні відомості про те, що судом були направлені представнику Банку повідомлення про розгляд 05.09.20166 року заяви Банку про поновлення процесуального строку.

Розглянувши заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання без повідомлення представника Банку, суд порушив їх конституційне та процесуальне право на участь у судовому засіданні, не забезпечив можливість давати пояснення судові, досліджувати докази щодо поважності причин пропуску процесуального строку.

Отже, розгляд справи за відсутності учасників процесу, щодо яких немає відомостей про вручення їм судової повістки, є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання суду першої інстанції в ухвалі на те, що представник Банку надав заяву про розгляд справи за їх відсутності не відповідає дійсності, оскільки така заява в матеріалах справи відсутня.

З огляду на те, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу, оскаржувана ухвала на підставі п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2016 року скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: