Ухвала суду № 62883702, 22.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/9952/16-ц Головуючий суддя І інстанції Оксененко В.А.

Провадження № 22-ц/790/6713/16 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: «встановлення юридичного факту»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Котелевець А.В., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря: Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року по справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, мотивуючи яку зазначив, що у 1989-1990 роках він проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді курсанта Харківського пожежно-технічного училища Міністерства внутрішніх справ СРСР, під час якої на підставі наказу начальника училища № 92 від 07 лютого 1990 року перебував у службовому відрядженні у Закавказзі (Нагорному Карабасі), де виконував обов'язки по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами.

Посилаючись на те, що Міністерство внутрішніх справ України та його підрозділи відмовляють йому у наданні статусу учасника бойових дій, ОСОБА_1 просив встановити факт його перебування і виконання обов'язків по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами у Закавказзі (Нагорному Карабасі) у період з листопада 1989 року по лютий 1990 року. Встановлення вказаного факту необхідно для отримання пенсії з урахуванням пільг, передбачених діючим законодавством для цієї категорії громадян.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року на підставі п. 1 ч. 2 ст.122 ЦПК України відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зазначив, що суд помилково, на його думку, відмовив у відкриті провадження у справі, оскільки перелік юридичних фактів, що можуть бути встановлені в судовому порядку, передбачений ст. 256 ЦПК України, не є вичерпним.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що факт участі у бойових діях не може бути встановлений у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Як убачається із матеріалів справи, у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту виконання обов'язків по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами, з мето отримання в подальшому статусу учасника бойових дій.

Відповідно до ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів що можуть бути встановлені в судовому порядку передбачений ч. 1 ст. 256 ЦПК України.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у ч. 1 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Разом з тим, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» участь громадян, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники.

Порядок діяльності комісії регулюється Положенням про комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 16.

Відповідно до п. 3 зазначеного Положення комісія зобов'язана приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; реєструвати заяви у спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії; розглядати заяви громадян, що надійшли до Комісії, у тримісячний термін; видавати довідки за зразком згідно з додатком.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що чинним законодавством передбачено порядок встановлення факту участі у бойових діях та виконання бойових завдань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий факт не може бути встановлений в судовому порядку та відмовив з цих підстав у відкритті провадження у справі.

Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а ухвала судді - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді