Постанова № 62879562, 16.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа№ 910/7519/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016

у справі №910/7519/16 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

про стягнення 6 855 042,44 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Бережко С.І., довіреність №14-96 від 18.04.2014;

від відповідача: Дробишева Ю.Р., довіреність №20 від 20.10.2016; Новик О.В., довіреність №12 від 23.02.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (відповідач у справі) про стягнення 6 855 042,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасність здійснення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №2203/14-ТЕ-41 від 20.01.2014 року, у зв'язку з чим нараховує на суму заборгованості 2 381 648,26 пені, 333 207,61 грн - 3 % річних та 4 140 186,57 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/7519/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 100 662,05 грн - пені, 15 894,01 грн - 3 % річних та 1748 грн. 34 коп. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що підписання сторонами спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків і виконання їх умов, фактично змінило порядок і строк проведення розрахунків за отриманий відповідачем природний газ, з огляду на що відсутні підстави для нарахування пені, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на змінену суму зобов'язань. Разом з цим, встановивши факт прострочення відповідачем в оплаті вартості спожитого природного газу, який було сплачено ним за зобов'язаннями, порядок та строк виконання яких не змінювався, Господарський суд міста Києва задовольнив позов частково, при цьому відмовив у стягненні інфляційних втрат, оскільки прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» в оплаті існувало менше одного місяця.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», подав апеляційну скаргу №14/2-1078 юр., в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 3 % річних у розмірі 333 207 грн. 61 коп, пеню - 2 381 648 грн.26 коп., інфляційні втрати в сумі 4 140 186 грн. 57 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 апеляційну скаргу № 14/2-1078 юр. від 21.07.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді - Лобань О.І., Яковлєв М.Л. та призначено розгляд справи на 05.09.2016.

У судовому засіданні 05.09.2016 оголошено перерву до 03.10.2016.

03.10.2016 Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді Федорчука Р.В., справу №910/7519/16 передано колегії суддів: головуючий суддя: Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя: Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 16.11.2016.

01.09.2016 до Київського апеляційного господарського суду від апелянта, Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», надійшли уточнення №14/3-1291 юр (вх. 09-11/17008/16) до апеляційної скарги, в яких позивач не погоджується з висновком місцевого господарського суду саме в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 в частині відмови у стягненні 4 140 186,57 грн інфляційних втрат та в цій частині прийняти нове рішення, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» інфляційних втрат в сумі 4 140 186 грн. 57 коп, в решті частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 просить залишити без змін.

У судовому засіданні 16.11.2016 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з урахуванням поданих уточнень, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 в частині відмови у стягненні 4 140 186,57 грн інфляційних втрат та в цій частині прийняти нове рішення, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» інфляційних втрат в сумі 4 140 186 грн. 57 коп, в решті частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 просить залишити без змін.

Представники відповідача у справі в судовому засіданні 16.11.2016 заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/7519/16 законним та обґрунтованим, з підстав, викладених у відзиві №22/1487 від 02.09.2016 на апеляційну скаргу, а тому просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

20.01.2014 між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2203/14-ТЕ-41 від 20.01.2014 року (а.с. 12-17 том 1), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Як визначено у п. 1.2. договору (в редакції Додаткової угоди №1 від30.04.2014), газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 193 500 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3.3. договору).

Відповідно до п.5.1., 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ- 1 309,20 грн.

Згідно з п.6.1.договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р, від 28.02.2014 року, 31.03.2014р., від 30.04.2014 року, від 31.05.2014р., від 30.06.2014 року (а.с. 19-28 том 1) судом встановлено, що позивачем у період з січня 2014 року по червень 2014 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 118 038 150,17 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Предметом спору у даній справі є вимога ПАТ НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ТОВ «Євро-Реконструкція» пені та притягнення його до відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого у період з січня 2014 по червень 2014 року природного газу. Тобто при вирішенні даного спору, дослідженню та встановленню підлягають обставини щодо того чи мало місце з боку ТОВ «Євро-Реконструкція» порушення строків виконання свого грошового зобов'язання, яку кількість днів становила прострочка та яка сума заборгованості існувала у відповідний період прострочення.

Як свідчать виписки з особового рахунку відповідача, (а.с. 116-133 том 1), з чим погоджуються сторони у своїх письмових поясненнях, власними коштами ТОВ «Євро-Реконструкція» сплатило на користь ПАТ НАК «Нафтогаз» вартість спожитого природного газу на суму 79 368 088,62 грн.

Решта сума коштів у розмірі 38 670 061,55 грн була сплачена відповідачем на змінених умовах. Так, на виконання вимог Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43. за взаємною згодою сторін відповідач формував на суму пільг заборгованість перед позивачем в оплаті за поставлений ним газ, на підставі чого в подальшому позивач і відповідач щомісяця укладали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню та договори про організацію взаєморозрахунків, а саме :

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №564 від 17.03.2014 па суму 2 521 800, 00 гри. за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №3 від 17.03.2014 року на суму 2 521 800,00 грн. а.с. 68-73 том 1);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №951 від 17.04.2014 на суму 2 693 900,00 грн за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №4 від 17.04.2014 року на суму 2 693 900, 00 грн. а.с. 74-79 том 1);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1127 від 15.05.2014 року на суму 1 950 300, 00 грн. за природний газ 2014 по Договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №5 від 15.05.2014 року на суму 1 950 300, 00 грн а.с. 80-85 том 1);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1374 від 17.06.2014 на суму 924 800,00 грн за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №6 від 17.06.2014 року на суму 924 800,00 грн а.с. 92-97 том 1);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1525 від 15.07.2014 на суму 746 400,00 грн. за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №7 від 15.07.2014 року на суму 746 400,00 грн а.с. 98-103 том 1).

19.05.2014 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №285/30 (а.с. 86-90 том 1), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. № 30.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 3 380730,00 грн, які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 20.01.2014 року №2203/14-ТЕ-41.

Колегією суддів встановлено, що на виконання даного договору платіжним дорученням №4 від 20.05.2014 року позивачу перераховано 3 380 730,00 грн на погашення заборгованості за спожитий природний газ (а.с. 91 том 1).

07.07.2014 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №305/30 від 07.07.2014 року (а.с. 104-107 том 1) з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 16 519 396,70 грн, які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 20.01.2014 року №2203/14-ТЕ-41.

Платіжним дорученням №6 від 17.09.2014 року (а.с. 108 том 1) грошові кошти в розмірі 16 519 396,70 грн були перераховані позивачу на погашення заборгованості за спожитий природний газ.

22.09.2014 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №344/30 від 22.09.2014 року (а.с.109-114 том 1) з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 9 932 734,85 грн, які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 20.01.2014 року №2203/14-ТЕ-41.

Платіжним дорученням №8 від 23.09.2014 року на користь позивача були перераховані грошові кошти в розмірі 9 932 734,85 грн (а.с. 115 том 1).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідачем як власними коштами, так і грошовими коштами, сплаченими на виконання вищезазначених спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків, було сплачено вартість спожитого у період з січня 2014 по червень 2014 в повному обсязі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, ст.. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем (відповідачем у справі) пункту 6.1. умов цього Договору, він зобов'язується сплатити продавцю (позивачеві у справі), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню та договори про організацію взаєморозрахунків сторони керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню не тільки теплової енергії, а і пільг, субсидій та компенсацій на оплату тепло-, водопостачання, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію. Тобто, підписання сторонами спільних протокольних рішень, договорів про організацію взаєморозрахунків і виконання їх положень, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, Наказу Міністерства палива та енергетики України. Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата поставленого природного газу за договором № 2203/14-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків па підставі кожного спільного протокольного рішення, договору про організацію взаєморозрахунків з новим строком виконання грошових зобов'язань саме, щодо тих сум заборгованості, які становили предмет їх регулювання.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3 договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата вартості спожитого природного газу була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених договором купівлі-продажу природного газу, та/або поза межами порядку і строків, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Оскільки, умовами вказаних договорів та спільних протокольних рішень було змінено порядок і строки проведення розрахунків за отриманий природний газ по Договору №2203/14-ТЕ-41 від 20.01.2014 року купівлі-продажу природного газу та враховуючи, що грошові кошти на виконання зазначених договорів були перераховані позивачу вчасно та у визначеному порядку, то апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим та правомірним висновок Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої п. 7.2. Договору, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на змінену суму зобов'язання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №9254/1230/14, від 25.03.2015 року у справі №924/1265/13, від 30.09.2014 року у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012 та ін.

Разом з цим, наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язань, за якими порядок та строки проведення розрахунків не змінювалися, що свідчить про наявність порушення строків виконання зобов'язань у сумі, яка не входила в предмет регулювання договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з чим також погоджується апелянт, загальний період прострочення в оплаті спожитого природного газу у січні 2014 становить 3 дні прострочки (оплата згідно договору повинна здійснюватись до 14-го числа на ступного місяця за звітним, а фактично сплачено відповідачем частково 14.02.2014 та 17.02.2014); загальний період прострочення в оплаті спожитого природного газу у лютому 2014 становить 4 дні прострочки (оплата згідно договору повинна здійснюватись до 14-го числа на ступного місяця за звітним, а фактично сплачено відповідачем частково 17.03.2014 та 19.03.2014).

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок пені та 3% річних за період прострочки, колегія суддів вважає правомірним стягнення з ТОВ «Євро-Реконструкція» за загальний період нарахування з 14.02.2014 по 18.03.2014 пені в розмірі 100 662,05 грн та 3 % річних в сумі 15 894,01 грн.

Разом з цим, у стягненні з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, яка була несвоєчасно сплачена власними коштами ТОВ «Євро-Реконструкція» Господарський суд міста Києва відмовив, обґрунтовуючи це відсутністю прострочення у виконанні грошового зобов'язання повний місяць. Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та просить суд апеляційної інстанції стягнути з ТОВ «Євро-Реконструкція» за період з 14.02.2014 по 18.03.2014 інфляційні втрати у розмірі 4 140 186,57 грн.

Однак, дослідивши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат, враховуючи також дату фактичної сплати відповідачем вартості спожитого природного газу, а також суми оплат, колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції у стягненні з ТОВ «Євро-Реконструкція» інфляційних втрат з огляду на наступне.

Як зазначено у п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за поточний місяць, коли строк виконання зобов'язання настає після 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за наступний місяць. Отже, поденний індекс інфляції не розраховується.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає невірним розрахунок позивачем інфляційних втрат, оскільки наприклад позивач нараховує відповідачу інфляційні втрати у лютому на суму заборгованості 33 666 834,08 грн за спожитий природний газ у січні 2014, в той час, як на кінець лютого 2014 такої суми заборгованості не існувало, оскільки фактично станом на 17.02.2014 відповідачем ця сума вже сплачена (а.с. 116-118). Тобто на кінець місяця суми боргу в розмірі 33 666 834,08 грн вже не існувало, що відповідно унеможливлює нарахування на неї інфляційних втрат протягом лютого 2014. Такої ж позиції щодо порядку нарахування інфляційних втрат дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 16.11.2016 у справі № 916/752/16, від 06.07.2016 у справі № 913/928/15, від 18.05.2016 у справі 916/3917/15.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає правомірною відмову Господарського суду міста Києва у стягненні з ТОВ «Євро-Реконструкція» нарахованих позивачем інфляційних втрат.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва 14.07.2016 у справі №910/7519/16 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/7519/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/7519/16 залишити без змін.

3. Справу №910/7519/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко