Рішення № 62879399, 22.11.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

22 листопада 2016 року Справа № 927/903/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу",

адреса місцезнаходження: вул. Кудрявська, 23-А, м. Київ, 04053

адреса для листування: вул. Велика кільцева, 4, м. Київ, 03680

Відповідач:Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Інституту

захисту рослин Національної академії аграрних наук України"

с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580

Предмет спору: про стягнення 8400 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.06.2016, представник

від відповідача: не явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу" подано позов про стягнення з відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України" 8400,00 грн боргу як попередньої оплати, за неналежне виконання умов договору №9/09-2015 постачання продукції від 09.09.2015.

В судовому засіданні 05.10.2016 судом було здійснено огляд оригіналів документів: договору №9/09-2015 постачання продукції від 09.09.2015; видаткової накладної №213 від 11.09.2015; товарно-транспортної накладної №11/09 від 11.09.2015; банківської виписки по рахунку; платіжного доручення №1320 від 10.09.2015; акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2015; листів-вимог №2/12 від 12.05.2016 та №1/14 від 14.07.2016.

Позивач письмовою заявою №1/07 просив суд залучити до матеріалів справи копію подорожнього листа №1445758 серії 01 АБН від 26.07.2016 на підтвердження відсутності можливості у відповідача виконати поставку зерна у кількості 3,0тн на суму 8400,00 грн. Поданий документ залучено до матеріалів справи.

В поданих додаткових поясненнях №1/31 позивач просить суд залучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2016 по справі №927/597/16 та зазначає, що предявлений позов про стягнення коштів у розмірі 8400,00 грн, який розглядається у межах даної справи, обґрунтовується іншими підставами, а саме відмовою відповідача виконати зобовязання в натурі шляхом поставки зерна пшениці в кількості 3,0тн на суму 8400,00 грн. Вказані обставини підтверджуються доданими до матеріалів справи копіями листа-вимоги про виконання зобовязання вих.№1/14 від 14.07.2016, листа-вимоги №1/03 від 03.08.2016 та подорожнього листа серії 01 АБН №1445758 від 26.07.2016.

Ухвалою суду від 01.11.2016, за письмовою заявою позивача, було продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 08.11.2016 було прийнято до заяву позивача про зміну підстав позову, в якій позивач свої позовні вимоги та обставини щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу обґрунтовує здійсненням попередньої оплати вартості товару в кількості 25тн на суму 70000,00 грн в т.ч. ПДВ на підставі рахунку-фактури №09 від 10.09.2015, відповідно до платіжного доручення №1320 від 10.09.2015 та частковою поставкою товару відповідачем в кількості 22тн на суму 61600,00 грн, в т.ч. згідно видаткової накладної №213 від 11.09.2015 та товарно-транспортної накладної №11/09 від 11.09.2015.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00083600 від 09.11.2016, але повноважного представника в судове засідання 22.11.2016 не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 08.11.2016 суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2016 підтримав раніше подане письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 05.10.2016, 17.10.2016, 01.11.2016, 08.11.2016, 22.11.2016 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача в судове засідання, не подання ним відзиву на позов, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Крім того, ухвалами суду від 23.09.2016, 05.10.2016, 17.10.2016, 01.11.2016, 08.11.2016 сторони були попередженні, що не зявлення в судове засідання повноважних представників, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 22.11.2016 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Враховуючи, що позивачем було подано письмову заяву про зміну підстав позову, яка була прийнята судом, тому суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну підстав позову.

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, однією із підстав виникнення господарського зобовязання є юридично значимі дії субєктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обовязків сторін.

За своєю правовою природою дії субєктів правовідносин, які повязані з оплатною передачею-прийняттям товару в силу загальних засад і змісту господарського та цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до відносин, які виникли між сторонами в частині оплатної передачі товару, мають застосовуватись норми глави 54 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобовязується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Як свідчать матеріали справи відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №09 від 10.09.2015 (а.с.41) на оплату 200 тон зерна пшениці 3-го класу врожаю 2015 року на суму 580000,00 грн.

Позивач, згідно з платіжним дорученням №1320 від 10.09.2015 (а.с.46) перерахував відповідачу 70000,00 грн, в якості оплати за пшеницю згідно з вищевказаним рахунком-фактурою №09 від 10.09.2015. Факт перерахування коштів підтверджується також банківською випискою з рахунку позивача за 10.09.2015 (а.с.45). Заперечень щодо вказаного факту від сторін в ході розгляду справи не надійшло.

У відповідності до ч. 1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідач, згідно видаткової накладної №213 від 11.09.2015 (а.с.42) та товарно-транспортної накладної №11/09 від 11.09.2015 (а.с.43,44) здійснив позивачу поставку товару (пшениці 3 кл) у кількості 22тн на суму 61600,00 грн.

Договору у формі єдиного документа, яким би було врегульовано відносини сторін щодо постачання зерна пшениці 3-го класу врожаю 2015 року, в рахунок оплати якого було здійснено попередню оплату в сумі 70000,00 грн за рахунком-фактурою №09 від 10.09.2015, позивачем суду не надано .

А тому, виходячи з приписів ст.202 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обовязків.

Таким чином, угода купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме пропозиції (оферти) відповідача укласти договір (виставлення відповідачем позивачу на оплату рахунку-фактури №09 від 10.09.2015 та часткової поставки товару) та прийняття (акцепт) пропозиції позивачем (здійсненням позивачем часткової попередньої оплати та прийняття товару).

Дані обставини також встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2016 по справі №927/597/16 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу до Державного підприємства Дослідне господарство Івківці Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України про стягнення 8400грн.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, крім, встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було узгоджено строку (терміну) поставки товару (пшениці), в звязку з чим при визначенні строку (терміну) виконання відповідачем зобовязання з поставки пшениці застосуванню підлягають приписи ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки оплата товару (пшениці 3 кл) була здійснена позивачем до його передання відповідачем, то за змістом ст.693 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою грошові кошти в сумі 70000,00 грн є попередньою оплатою.

Враховуючи здійснену позивачем суму попередньої оплати у розмірі 70000,00 грн та часткову поставку відповідачем товару (пшениці 3 кл) у кількості 22тн на суму 61600,00 грн, відповідачем не допоставлено позивачу товару на суму 8400,00 грн, за який здійснено попередню оплату (70000,00 грн 61600 грн).

Згідно з ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведеної норми закону свідчить, що у покупця право вимагати, зокрема, повернення суми попередньої оплати, виникає лише після прострочення виконання продавцем свого обовязку по передачі товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом-вимогою про виконання поставки №1/14 від 14.07.2016, згідно якого просив відповідача погодити та здійснити поставку зерна пшениці 3 класу на суму 8400 грн. Дана вимога була направлена позивачем 14.07.2016, що підтверджується фіскальним чеком від 14.07.2016 та описом вкладення до цінного листа (а.с. 52-53) та отримана відповідачем 20.07.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00080040 від 14.07.2016.

Відповідач вимогу позивача не виконав та поставку зерна пшениці 3 класу на суму 8400 грн не здійснив. Це також підтверджується і наданою позивачем до матеріалів справи копією подорожнього листа №1445758 серії 01АБН від 26.07.2016 (а.с.73-74).

Доказів поставки позивачу зерна пшениці 3 класу на суму 8400 грн відповідач суду також не надав.

Приймаючи до уваги, що позивачем було здійснено попередню оплату за поставку пшениці, але відповідачем в свою чергу поставлено товар на меншу суму, ніж перераховано позивачем, тому відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, у покупця (позивача) виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця (відповідача), який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.

У звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань щодо поставки зерна пшениці 3 класу на суму 8400 грн, 03.08.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1/03 повернути суму попередньої оплати в розмірі 8400 грн., яка отримана останнім 10.08.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00080881 від 04.08.2016.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, вимоги позивача не виконав, попередню оплату за недопоставлений товар в розмірі 8400,00 грн не повернув і позовні вимоги не оспорив, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8400,00 грн суми здійсненої попередньої оплати є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 626, 662, 663, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст. 35, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України", с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 00729847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу", адреса місцезнаходження: вул. Кудрявська, 23-А, м. Київ, 04053; адреса для листування: вул. Велика кільцева, 4, м. Київ, 03680 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 31252267) 8400,00 грн боргу та 1378,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 22.11.2016.

Суддя Л.М. Лавриненко