Рішення № 62878494, 09.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016Справа №910/12309/16Суддя господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ"до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" простягнення 353 752,78 грн. пеніза участю представників сторін: позивача: Бичков В.В. (довіреність №50 від 15.01.2016р.);відповідача: Терещенко Т.М. (довіреність №09-32/37 від 29.01.2016р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (надалі - ТОВ "ТАКТ", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі - Банк, відповідач) про стягнення пені у розмірі 353752,78 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21.08.2015р. між позивачем та відповідачем було укладений договір банківського рахунка №249/01-15 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався відкрити позивачу рахунки, у тому числі і поточний рахунок в гривні №26003620970364 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

26.05.2016р. позивач надав відповідачу для виконання платіжне доручення, проте відповідач вказане платіжне доручення не виконав, пояснень щодо підстав його відхилення позивачу не надав, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення пені за порушення строків виконання доручення в розмірі 353752,78 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. порушено провадження у справі № 910/12309/16 (суддя Прокопенко Л.В.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2016р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено на 10.08.2016р.

08.08.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 602335,82 грн. за період з 27.05.2016р. по 28.07.2016р., у зв'язку із порушенням строків виконання доручення.

09.08.2016р через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

16.08.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2016р. розгляд справи відкладено на 28.09.2016р.

Відповідно до розпорядження Керівника апарату господарського суду міста Києва від 28.09.2016р. за №04-23/1995, призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/12309/16, у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Постанови про звільнення судді Прокопенко Л.В., суддею у справі призначено Князькова В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2016р. суддею Князьковим В.В. справу №910/13309/16 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.10.2016р.

12.10.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі. Відповідно до яких позиція відповідача полягає в тому, що станом на час розгляду справи, платіжних доручень, виставлених позивачем та невиконаних банком не має, відповідно відсутні порушення договору банківського рахунку і підстави для нарахування пені відсутні, окрім того платіжне доручення за №23 від 26.02.2016р. позивачем взагалі до банку не виставлено.

У судовому засіданні 12.102016р. представником позивача підтримано заяву про збільшення розміру позовних вимог та надано усні пояснення, що дійсно платіжне доручення за №23 від 26.02.2016р. позивачем до банку не виставлялось, а в мотивувальній частині позовної заяви, представником допущено арифметичну помилку в даті платіжного доручення. Підставою для звернення до суду з позовом є порушення строків виконання доручення №23 від 26.05.2016р. Представником позивача також подано для долучення до матеріалів справи, оригінал заяви від 04.08.2016р. про закриття поточного рахунка №26003620970364.

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, як така, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні 12.10.2016р. оголошено перерву до 09.11.2016р.

В судовому засіданні 09.11.2016р. судом розглянуто та відхилено клопотання представника позивача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

У судовому засіданні 09.11.2016р. представник позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/12309/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.08.2015р. між ТОВ "ТАКТ" (клієнт) та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) укладено договір банківського рахунку за № 249/01-15, згідно з умовами якого відповідач, на підставі заяви позивача, встановленої форми, зобов'язувався відкрити позивачу поточні(-ий) рахунки(-ок) в національній та/або іноземній(-их) валюті(-ах) (далі - поточні рахунки) та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до ліцензії наданої відповідачу, тарифів, законодавства України.

На виконання умов договору банк відкрив клієнту низку поточних рахунків, у тому числі поточний рахунок в гривні №26003620970364 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012, а також низку рахунків в іноземній валюті.

З банківських виписок, сформованих станом на 01.07.2016р., наданих представником позивача, вбачається, що позивач має рахунок №26003620970364, в ПАТ "Промінвестбанк" - банківській установі відповідача.

Відповідно до п. 1.4 договору, типові умови відкриття та обслуговування поточного рахунка, а також права і обов'язки сторін, встановлюються, зокрема, Загальними умовами надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, затвердженими рішенням Правління банку № 06/1 від 25.03.2011р., з усіма наступними змінами та доповненнями (надалі - Загальні умови).

Згідно з п. п. 10.1, 10.2 договору, цей договір становить правочин, зміст якого викладений у декількох документах, включаючи заяву про відкриття поточного рахунка, цей договір та Загальні умови. Загальні умови є невід'ємною часиною цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що банк надає послуги з дистанційного розрахункового обслуговування клієнта за допомогою Комплексу та всіх його каналів обслуговування, на підставі договору банківського рахунка відповідно до законодавства України, внутрішніх правил банку та Документації до Комплексу, та має право запроваджувати обов'язкові додаткові засоби/сервіси захисту.

Комплекс - сукупність технічних засобів та програмного забезпечення, впровадженого в банку, що дозволяють без відвідування клієнтом банку, за допомогою дистанційних каналів зв'язку, визначених в документації до Комплексу, та через портал, здійснювати операції за рахунками на підставі електронних документів клієнта, в тому числі виконувати створення а підписання електронних документів клієнта, а також отримувати банківські виписки а іншу довідкову інформацію за рахунками, а також отримувати інші послуги, передбачені в документації до Комплексу (розділ Поняття та визначення Загальних умов).

Відповідно до п. 4.3 договору, клієнт може здійснювати за допомогою Комплексу операції за рахунками на підставі електронних документів, включаючи створення, підписання та пересилання електронних документів, отримувати від банку банківські виписки та іншу інформацію про рух коштів за рахунками, а також отримувати інші послуги, передбачені документацією Комплексу (за текстом договору - Дистанційне обслуговування).

Згідно з положеннями Загальних умов (розділ Поняття та визначення) електронний документ - будь-який документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму за допомогою Комплексу.

А розрахункові документи - документи у паперовій або електронній формі, що містять доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунка платника на рахунок отримувача, зокрема, у формі платіжного доручення.

26.05.2016р. позивач за допомогою системи дистанційного обслуговування клієнтів надав відповідачу електронне платіжне доручення на перерахування коштів з поточного рахунку позивача №26003620970364, а саме: платіжне доручення на суму 9560885,98 грн. (надалі - платіжне доручення №23 від 26.05.2016р.).

Відповідач вищевказане платіжне доручення отримав 26.05.2016р., про що свідчить відповідна відмітка відповідача на платіжному дорученні, однак не виконав його, грошові кошти не перерахував, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача №26003620970364 за період з 04.05.2016р. по 01.07.2016р.

Пояснень щодо підстав відхилення розрахункового документа позивачу не надав, лише 29.06.2016р. розмістив інформацію про повернення вказаного платіжного доручення без виконання.

29.07.2016р. у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем попередніх платіжних розрахункових документів позивач мав залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364, в межах цього залишку позивач виготовив та направив відповідачу електронний розрахунковий документ за №24 від 29.07.2016р. на суму 9572575,77 грн., який фактично банком було виконано у серпні 2016р.

Крім того, позивач направив відповідачу листи від 04.03.2016р., яким повідомив його про розірвання договору та закриття всіх банківських рахунків.

У відповідь на вищевказане повідомлення про розірвання договору відповідач направив позивачу лист №104/87-698 від 08.06.2016р., в якому повідомив про те, що на даний час тимчасово доручення клієнтів на перерахування коштів виконується в інші строки ніж передбачено договорами банківського рахунку. Відповідач підтвердив свої зобов'язання перед позивачем щодо перерахування залишку коштів згідно заяви про закриття рахунку та зобов'язання із перерахування суми 9560885,98 грн.

Проте відповідач дії, спрямовані на закриття поточного рахунку позивача № 26003620970364 вчинив лише у серпні 2016р. та грошові кошти в загальному розмірі 9572575,77 грн. вже за іншим платіжним дорученням №24 від 29.07.2016р. спрямував на інший банківський рахунок позивача, вказаний ним, що підтверджується листом №104/27-866 від 08.08.2016р. обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ (відповідача).

З урахуванням того, що станом на 28.07.2016р. платіжне доручення №23 від 26.05.2016р. не було виконано, позивач у відповідності до п.32.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" нарахував відповідачеві пеню в розмірі 602335,82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 7.1.2 ч. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (ч. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України).

Часиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Крім того, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідно до банківської виписки по рахунку позивача №26003620970364 за період з 01.05.20126р. до 01.07.2016р., копія якої наявна в матеріалах справи, залишок грошових коштів на вказаному рахунку позивача станом на 26.05.2016р. складав 9 560887,98 грн., а з 01.07.2016р. зріс до 9566801,49 грн.

Таким чином, станом на день надання відповідачу платіжного доручення № 23 від 26.05.2016р. для перерахування коштів з поточного рахунку позивача №26003620970364, залишок грошових коштів позивача на вказаному рахунку був достатнім для виконання зазначеного розрахункового документу.

Відповідач документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують виконання ним платіжного доручення №23 від 26.05.2016р., суду не надав.

Частиною 22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили наявність обставин, що перешкоджали виконанню платіжного доручення №23 від 26.05.2016р., як то невідповідність розрахункового документу вимогам законодавства України та договору або відсутність грошових коштів на рахунку позивача тощо. А також не надав доказів, що свідчать про повернення вказаного розрахункового документу позивачу із зазначенням причини його повернення.

Згідно з ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Окрім того, судом встановлено, що у відповідності до ст. 1075 ЦК України, ще 04.03.2016р. позивач наприкінці операційного дня, через відсутність будь-яких письмових роз'яснень причин порушення умов договору банківського рахунку та тривале невиконання доручень позивача, як клієнта, подав, а відповідач прийняв від позивача заяви на закриття всіх поточних рахунків, у тому числі в іноземній валюті на яких відсутній залишок валюти. У заяві про закриття поточного рахунку № 26003620970364 позивач дав доручення відповідачу перерахувати залишок коштів в сумі 9 572575,77 грн. на свій рахунок № 26002001302752 в АТ "ОТП Банк", МФО 300508.

Положеннями п. 20.6 постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003 року N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Проте відповідач дії, спрямовані на закриття поточного рахунку позивача № 26003620970364 вчинив лише у серпні 2016р. та грошові кошти в загальному розмірі 9572575,77 грн. вже за іншим платіжним дорученням №24 від 29.07.2016р. спрямував на інший банківський рахунок позивача, вказаний ним, що підтверджується листом №104/27-866 від 08.08.2016р. обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ (відповідача).

Відтак, суд дійшов висновку про те, що не виконавши платіжне доручення позивача №23 від 26.05.2016р. відповідач допустив порушення вимог чинного законодавства України та зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р. роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Часиною 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку про те, що він виконаний вірно, а відтак вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання доручення в розмірі 602335,82 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності предмету доказування в даній справі з огляду на відсутність в матеріалах справи платіжного доручення №23 від 26.02.2016р., суд відхиляє з огляду на необґрунтованість та пояснення представника позивача, що в мотивувальній частині позовної заяви, представником допущено арифметичну помилку в даті платіжного доручення.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, п.2 ч.2 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провул. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 16А, ідентифікаційний код 21858879) пеню в розмірі 602335 (шістсот дві тисячі триста тридцять п'ять) грн. 82 коп., судовий збір у розмірі 9035 (дев'ять тисяч тридцять п`ять) грн. 04 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 14.11.2016 року.

Суддя В.В. Князьков