Ухвала суду № 62875626, 20.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 травня 2016 р.Справа №804/1952/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., перевіривши матеріали позовної заяви Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області (№94)» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

5 квітня 2016 року Дніпропетровська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області (№94)» про стягнення заборгованості у розмірі 1 456 785,53 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2016 року адміністративний позов Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було залишено без руху у звязку із недотриманням вимог статей 106, 107 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано позивачу протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

Вказану Ухвалу отримано позивачем 11.05.2016 року, що підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що 13 травня 2016 року позивачем подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення.

Згідно з приписами частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Частина друга цієї статті передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, але позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір при зверненні із даним адміністративним позовом.

Посилання позивача на відсутність коштів для сплати судового збору є необґрунтованими, оскільки дана обставина не є встановленою законом підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору.

Як зазначив у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2014 року (36722122), від 15 квітня 2014 року (38331796), від 29 липня 2014 року (39942890).

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи.

Однак, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що бюджетні установи, які діють як субєкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за звернення із даним позовом.

Тож, станом на 20 травня 2016 року позивач не виконав вимоги ухвали суду, клопотання про продовження строку для усунення недоліків до суду не подав.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106-108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

у х в а л и в:

У задоволення клопотання Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви до державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області (№94)» про стягнення заборгованості відмовити.

Позовну заяву Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області (№94)» про стягнення заборгованості повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1