Рішення № 62874900, 17.11.2016, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/1499/14-ц

Провадження №2/718/42/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кіцмань справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.03.2007 року між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №762, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 36000 доларів США та зобовязалася повернути даний кредит і сплатити відсотки за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. З метою забезпечення належного виконання зобовязання за вказаним кредитним договором 29.03.2007 року ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку нежиле приміщення вбудоване, що розташоване в м. Кіцмань, вул. Незалежності, 8, Чернівецької області.

Вказує, що 17.12.2012 року між ПАТ «АК ПІБ» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, згідно яких ТзОВ «Кредитні ініціативи» набуло статуту нового кредитора за договором №762, де позичальником є ОСОБА_1.

Зазначає, що на даний час ОСОБА_1 істотно порушує умови кредитного договору, в звязку з чим, станом на 01.05.2014 року існує заборгованість в розмірі 479667,92 гривні, а тому просив позов задовольнити та звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка станом на 29.09.2016 року складає 62761,36 доларів США (що згідно курсу НБУ станом на 29.09.2016 року становить 1625308,53 гривень).

Представники відповідачки позовні вимоги не визнали, вказали, що позов є безпідставним, оскільки ПАТ «АК ПІБ» вже звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості, та крім того зазначене іпотечне майно вже передавалося на торги, однак так і не було продане. Посилалися на невідповідність позовних вимог, оскільки розрахунок заборгованості складений самим відповідачем, а тому в них є сумніви щодо його правильності. Крім того зазначили, що витяг з реєстру позичальників не підтверджує в повній мірі того, що позивачем було придбано право вимоги по кредитному договору укладеному із ОСОБА_1.

Суд, заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, знаходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 29.03.2007 року між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №762, згідно умов якого остання отримала кредит в сумі 36000 доларів США зобовязавшись повернути кредит не пізніше 15.03.2027 року та сплачувати 13% річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобовязання по кредитному договору №762 від 29.03.2007 року ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір від 29.03.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_2, згідно якого передано в іпотеку нерухоме майно: нежиле приміщення, вбудоване, що знаходиться в м. Кіцмань, вул. Незалежності, 8, Чернівецької області.

Встановлено, що 17.12.2012 року ПАТ «АК ПІБ» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір про відступлення прав вимоги, згідно якого останні отримали статус нового кредитора за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №762 від 29.03.2007 року укладеним між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_1. Дана обставина підтверджується повністю дослідженим в судовому засідання реєстром позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року та витягом з нього.

Таким чином, твердження представників відповідачки про нікчемність витягу з реєстру позичальників, повністю спростовуються дослідженим реєстром позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, наданим представником позивача на вимогу суду, який містить вичерпний перелік кредитних договорів по яким ПАТ «АК ПІБ» відступив право вимоги ТзОВ «Кредитні ініціативи». Зокрема в даному переліку міститься посилання на кредитний договір №762 від 29.03.2007 року укладений між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_1.

Крім того, ПАТ «АК ПІБ» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» 17.12.2012 року уклали договір про передачу прав за договорами забезпечення, згідно якого останні набули статусу іпотеко держателя за договором іпотеки укладеним 29.03.2007 року між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_1.

В звязку з тим, що ОСОБА_1 порушує умови кредитного договору, що вбачається з розрахунку заборгованості наданого банком, її заборгованість перед новим кредитором, ТзОВ «Кредитні ініціативи», станом на 29.09.2016 року складає 62761,36 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на дату розрахунку становить 1625308,53 гривень та включає в себе: заборгованість за кредитом 28635,03 доларів США, що становить 741551,15 гривень; заборгованість по відсоткам 22137,67 доларів США, що становить 573291,34 гривень; пеня за рік 11350,02 доларів США, що становить 293935,18 гривень.

Даний розрахунок заборгованості є основним підтвердження наявної заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Кредитні ініціативи». Суд вважає зазначений розрахунок належним, обєктивним та допустимим доказом, оскільки відповідач вказуючи на невідповідність даного розрахунку, не навів жодних аргументованих обґрунтувань, посилаючись тільки на власну думку. Необгрунтованість думки відповідача також підтверджується повною бездіяльністю з його боку, яка виразилась у відсутності будь-яких дій щодо здійснення іншого розрахунку заборгованості та проведенні дій щодо експертної оцінки заборгованості.

Також встановлено, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21.12.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АК ПІБ» заборгованість за кредитним договором №762 від 29.03.2007 року в розмірі 30479,52 доларів США та 1549,51 гривень.

На підставі виконавчого листа №2-1442 від 30.12.2011 року виданого на виконання рішення суду, постановою державного виконавця від 29.03.2011 року відкрито виконавче провадження №31881274, та постановою державного виконавця від 15.05.2012 року оголошено розшук боржника.

Іпотечне майно було виставлено на продаж з прилюдних торгів, однак, згідно повідомлення ВДВС від 29.10.2012 року у звязку з тим, що торги з реалізації арештованого майна вбудованого житлового приміщення, що знаходиться в м. Кіцмань, вул. Незалежності, 8, Чернівецької області, 22.10.2012 року не відбулися у звязку з відсутністю купівельного попиту, а тому 02.11.2012 року буде проводитися уцінка зазначеного майна.

Відповідно до листа ВДВ від 08.11.2012 року прилюдні торги з реалізації вищевказаного предмету іпотеки, належного ОСОБА_1, були призначені на 26.11.2012 року, однак повторно не відбулися, а тому 18.12.2012 року постановою державного виконавця виконавчий лист повернуто стягувачеві, у звязку з тим, що останній відмовився залишити за собою майно.

Рішенням Кіцманського районного суду від 03.10.2013 року виконавчий лист №2-1442/2011 від 30.12.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АК ПІБ» заборгованості за кредитним договором №762 в розмірі 30479,52 доларів США визнано таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки винесення судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості не розриває кредитний договір № №762 від 29.03.2007 року та дію цього договору не зупиняє, а відповідачка не погасила заборгованості, то договір є діючим.

Згідно ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність визначає банківський кредит як будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідност.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірові та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цивільного законодавства у встановлений строк. Одним з видів забезпечення зобов'язання, згідно вимог ст.ст. 546, 549-552 ЦК України, є пеня - неустойка що стягується з боржника і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так в ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2015 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам надано розяснення, що зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором, або законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. 526, 599 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З положень ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми та інше.

ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця. При цьому іпотекодержатель має перевагу ( в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання) в задоволенні своїх вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими кредиторами в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до положень ст.1 ЗУ «Про іпотеку», право іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення договору кредиту чи іпотеки, а після невиконання боржником своїх зобовязань у майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно дост. 38 Закону України "Про іпотеку"якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотеко держателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотеко держатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотеко держатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцяти денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки,вправі письмово повідомити іпотеко держателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дні отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлення надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотеко держателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцяти денного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету ії прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотеко держатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій інший особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотеко держателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотеко держателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотеко держателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленимистаттею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Згідност. 39 Закону України "Про іпотеку"У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-1219цс16 від 14.09.2016 р. аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам якстатті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першоїстатті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом).

Відповідно до ст. 591 Цивільного кодексу України, початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Таким чином, позивач просить встановити початкову ціну,встановлену на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, що не суперечить ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а відтак твердження представника відповідача про обовязковість визначення твердої суми реалізації майна на стадії прийняття судового рішення є безпідставними та не ґрунтуються на нормативно-правовій базі.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а від так підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст. ст. 252, 257, 264, 526, 549, 553, 554, 559, 610, 611, 617, 625, 629, 651, 652, 1046, 1048 1050, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність, керуючись ст. ст. 15, 30, 31, 40, 62, 75, 174, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №762 від 29.03.2007 року, яка станом на 29.09.2016 року складає 62761,36 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 29.09.2016 року становить 1625308,53 гривень та включає в себе: заборгованість за кредитом 28635,03 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 741551,15 гривень; заборгованості по відсотках 22137,67 доларів США, що становить 573291,34 гривень; пені за рік 11350,02 доларів США, що становить 293935,18 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, на нежиле приміщення вбудоване, що розташоване за адресою м. Кіцмань, вул. Незалежності, 8, Чернівецької області, реєстраційний номер нерухомого майна №17375552, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (ЄДРПОУ 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21) шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи витрати по сплаті судового збору у сумі 22780 гривень 21 копійка.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: В.М. Мізюк